- •Конспект лекцій з курсу «Релігієзнавство»
- •Тема і Предмет, структура і завдання курсу «Релігієзнавство» План
- •1. Предмет і структура релігієзнавства
- •2. Основні підходи до вивчення релігії
- •3. Релігійність та її вияви в сучасному світі. Типи релігійних і нерелігійних людей
- •Тема іі релігія як соціальне явище і складова частина духовної культури План
- •1. Класифікація релігій
- •2. Структура сучасних релігій
- •3. Особливості сучасної релігійної ситуації в Україні
- •Тема ііі сучасні релігії, їх характеристика, місце і роль у житті людини і суспільства План
- •1. Релігія єврейського народу (іудаїзм)
- •2. Виникнення та еволюція християнства
- •3. Православне віровчення і культ
- •4. Католицизм
- •5. Особливості віровчення і культової практики протестантизму
- •6. Еволюція ісламу. Основні течії в ісламі
- •7. Віровчення і культ ісламу
- •8. Становлення й основні напрями буддизму
- •9. Віровчення та культ буддизму
- •Тема іv релігія та її місце у культурі План
- •1. Первісні форми релігії
- •2. Олімпійська релігія стародавніх греків і римлян
- •3. Релігія стародавнього Єгипту
- •4. Релігії Китаю
- •6. Язичництво стародавніх слов’ян
- •7. Держава і церква в сучасній Україні
- •8. Класифікація нових релігійних рухів
- •Тема V історичні форми критичного аналізу релігій План
- •1. Вільнодумство і атеїзм як вихідні категорії антирелігійного світогляду
- •2. Виникнення і суть наукового атеїзму
- •Теми рефератів
- •ЛіТература
- •I. Предмет, структура і завдання курсу
- •1. Предмет і структура релігієзнавства 3
- •2. Основні підходи до вивчення релігії 4
- •II. Релігія як соціальне явище і складова
- •III. Сучасні релігії, їх характеристика, місце і
- •IV. Релігія та її місце у культурі 27
- •V. Історичні форми критичного аналізу релігій 40
2. Основні підходи до вивчення релігії
Узагалі існують два основні підходи до вивчення релігії: теологічний (богословський) і світський (науково-філософський).
Теологічний (богословський) підхід у широкому розумінні розглядає релігію «зсередини» – як зустріч і повсякчасне переживання людиною присутності Бога у власному житті і в навколишньому світі. Це відчуття, вважають прихильники богословського (теологічного) підходу, дається людині через безпосереднє «бачення» Бога, сповнене тієї ж внутрішньої достовірності, що й відчуття її власного «Я».
Цей підхід у християнстві репрезентований теологією (вчення про Бога у католицькій і протестантській традиції) і богослов’ям (вчення про прославлення Бога у православній традиції, оскільки можливість пізнання Бога тут відкидається).
Теологічні (богословські) дослідження у наш час неможливі без широкої загальнокультурної підготовки фахівців, без знання основних закономірностей природи, суспільства, людини. Теологічні (богословські) дисципліни так чи інакше використовують методи дослідження гуманітарних і природничих наук. Тож не випадково, що у 2002 р. в Україні богослов’я було визнано науково-навчальною дисципліною. Уже існує певний досвід її викладання.
Науково-філософський підхід вивчає релігію «ззовні» – як складову частину людської культури в її зв’язках і взаємодії з іншими компонентами культури. Цей підхід репрезентований світським, академічним релігієзнавством.
Найсуттєвіші відрізнення теологічного і науково-філософського підходів до вивчення релігії:
1) сферою уваги філософії та науки є природний світ і людство, а сферою уваги теології та богослов’я – переважним чином божественне надприродне одкровення, в якому теологи й богослови сподіваються відшукати основоположні істини, необхідні для спасіння людської душі;
2) свій предмет філософія та наука вивчають, дотримуючись правил емпіричної (дослідної) чи логічної перевірки на істинність, тоді як теологія та богослов’я змушені, по-перше, визнавати багато положень, просто беручи їх на віру або покладаючись на авторитет священних текстів та спадщини «отців Церкви», по-друге, постійно апелювати до Бога як визначальної надприродної причини всіх явищ;
3) наукове релігієзнавство намагається виключити особисту реакцію вченого на досліджуваний об’єкт. У теології (богослов’ї) ж навпаки – вчений не тільки не відсторонений від об’єкта, що ним вивчається, а безпосередньо прилучений до нього своєю вірою;
4) наукове знання про релігію саме по собі не є ані релігійним, ані антирелігійним, а є нейтральним, відстороненим. Воно однаково ставиться до різних релігій, намагаючись зрозуміти їхню загальну природу. На відміну від цього, теологія (богослов’я) завжди є конфесійною, концентрує свою увагу на одній конкретній вірі, всі інші вивчаючи з позиції саме цієї віри.
Найсуттєвіші ознаки, що об’єднують теологічний та науково-філософсь- кий підходи:
– філософія й наука, якщо подумати, також ґрунтуються на вірі – це віра у розум, раціональне начало, яке панує у навколишньому природному і соціальному світі. Теологія націлена на сприйняття Бога за допомогою розуму;
– науково-філософський і теологічний (богословський) підходи до релігії пов’язані між собою історично: теологія (богослов’я) є історично першою формою релігієзнавства.