- •Конспект лекцій з курсу «Релігієзнавство»
- •Тема і Предмет, структура і завдання курсу «Релігієзнавство» План
- •1. Предмет і структура релігієзнавства
- •2. Основні підходи до вивчення релігії
- •3. Релігійність та її вияви в сучасному світі. Типи релігійних і нерелігійних людей
- •Тема іі релігія як соціальне явище і складова частина духовної культури План
- •1. Класифікація релігій
- •2. Структура сучасних релігій
- •3. Особливості сучасної релігійної ситуації в Україні
- •Тема ііі сучасні релігії, їх характеристика, місце і роль у житті людини і суспільства План
- •1. Релігія єврейського народу (іудаїзм)
- •2. Виникнення та еволюція християнства
- •3. Православне віровчення і культ
- •4. Католицизм
- •5. Особливості віровчення і культової практики протестантизму
- •6. Еволюція ісламу. Основні течії в ісламі
- •7. Віровчення і культ ісламу
- •8. Становлення й основні напрями буддизму
- •9. Віровчення та культ буддизму
- •Тема іv релігія та її місце у культурі План
- •1. Первісні форми релігії
- •2. Олімпійська релігія стародавніх греків і римлян
- •3. Релігія стародавнього Єгипту
- •4. Релігії Китаю
- •6. Язичництво стародавніх слов’ян
- •7. Держава і церква в сучасній Україні
- •8. Класифікація нових релігійних рухів
- •Тема V історичні форми критичного аналізу релігій План
- •1. Вільнодумство і атеїзм як вихідні категорії антирелігійного світогляду
- •2. Виникнення і суть наукового атеїзму
- •Теми рефератів
- •ЛіТература
- •I. Предмет, структура і завдання курсу
- •1. Предмет і структура релігієзнавства 3
- •2. Основні підходи до вивчення релігії 4
- •II. Релігія як соціальне явище і складова
- •III. Сучасні релігії, їх характеристика, місце і
- •IV. Релігія та її місце у культурі 27
- •V. Історичні форми критичного аналізу релігій 40
2. Виникнення та еволюція християнства
Християнство – найпоширеніша світова релігія, що налічує у своїх лавах понад 2 млрд. людей. Воно сформувалося на початку І ст. н.е. у Палестині – історичній області у Західній Азії, на території якої розташовуються сучасні держави Ізраїль, Ліван, Сирія і Йорданія.
До IV ст. відбувався процес організаційного оформлення й уніфікації християнства. Він перебігав у боротьбі різних точок зору, багато з яких були оголошені єресями (аріанство, несторіанство тощо), себто такими, що заперечують догмати та/або організаційні форми панівної Церкви.
Завершується цей процес після проведення Всесвітніх соборів (перший відбувся 325 р., останній – 1054 р.), тобто зборів представників усіх християнських Церков. Найвідоміші – сім перших Всесвітніх соборів, що відбулися у IV–VIII ст., їх рішення визнають усі християни. Саме на них було ухвалено Символ віри, затверджено сім основних таїнств, пізніше – склад книг Нового Заповіту і Біблії загалом.
У цей період найвпливовішими були п’ять центрів християнства. Навколо них формувалися найшановніші й понині православні Церкви:
– Єрусалимська;
– Антіохійська;
– Александрійська;
– Константинопольська;
а також
– Римсько-Католицько Церква.
Ще у V ст. почали утворюватися різні національні Церкви, число яких згодом перевищило півтора десятка. Серед них виділяються шість Давніх Східних Церков, які або не брали участі, або не визнали рішень Всесвітнього Халкі- донського собору 451 р. про подвійну – боголюдську – природу Христа (наприклад, Вірменська Апостольська Церква).
У цей же час у східній частині Римської імперії – Візантії – остаточно склалася самостійна церковна організація, яка у 1054 р. розірвала і без того недуже міцні зв’язки із західною християнською Церквою. Сталося це шляхом накладення взаємної анафеми (відлучення від Церкви) з боку Папи Римського та патріарха Константинопольського, формально знятої тільки у 1965 р. Ця подія дістала назву Великого Розколу (Схизми).
Так виникли дві основні течії у християнстві – католицизм і православ’я. Католики і православні різняться між собою віровченням, культом, богослужінням і формами релігійної організації.
Римсько-Католицька Церква (РКЦ) нараховує у своїх лавах понад половини всіх християн. Вона являє собою централізовану організацію на чолі з Папою Римським. Набула широкого поширення у країнах Західної Європи, Пів- нічної та Південної Америки, частково в Африці. На початку 1960-х років після II Ватиканського собору Римсько-Католицька Церква оголосила про широкий рух за «оновлення» Церкви з метою її пристосування до суспільних змін.
У союзі (унії) з РКЦ функціонують іще більш як 10 Церков, що визнають авторитет Папи Римського, але зберігають національні відмінності у внутрішньоцерковному житті. Найчисленніша за кількістю послідовників – Українська Греко-Католицька Церква (понад 6 млн. осіб).
Православ’я набуло поширення головним чином у країнах Східної Європи. Загалом існує 15 автокефальних (самостійних) православних Церков. Найбільшим авторитетом традиційно користується Константинопольський патріархат. Однак найчисленніша – Російська Православна Церква (до 80 млн. вірян). Православ’я об’єднує 10-15 % всіх християн.
У XVI–XVII ст. у процесі Реформації – релігійного, соціокультурного і громадсько-політичного руху за «виправлення» Римсько-Католицької Церкви у дусі первинних євангельських ідеалів – виникло третє відгалуження християнства: протестантизм. Протестантизм ґрунтується на принципі «спасіння тільки вірою», відкидає посередницьку роль Церкви у спілкуванні між людиною та Богом і додержує автономії окремих релігійних громад.
У протестантизмі нараховується до 25 тис. різних організацій. Серед них виділяють такі сучасні впливові напрями:
– баптизм;
– адвентизм;
– методизм;
– п’ятдесятництво тощо.
Загальне число послідовників протестантизму – до 400-500 млн. осіб (20-25 % християн). Протестантизм сьогодні є найдинамічнішою гілкою християнства. Однак протягом XX ст. питома вага християн у населенні Землі залишалася незмінною (до третини).
В Україні представлені три відгалуження християнства, але половина всіх релігійних громад у країні належить до православ’я. Організаційно православні громади поділені між трьома Православними Церквами:
– Українська Православна Церква Московського патріархату;
– Українська Православна Церква Київського патріархату;
– Українська Автокефальна Православна Церква.
