1.2. Методи та принципи дослідження у спеціальній психології

Методи наукового дослідження — це шляхи, способи науко­вого пізнання, завдяки яким вивчається предмет науки. У спе­ціальній психології для вивчення психічного розвитку осіб з психофізичними порушеннями використовуються ті самі мето­ди дослідження, що і в інших галузях психології. Методи пси­хології — способи пізнання психічного розвитку та його зако­номірностей.

Традиційно у психології розрізняють основні методи дослі­дження, до яких належать спостереження, експеримент, і до­даткові — вивчення документації, вивчення продуктів діяль­ності, опитування (бесіда, анкетування), тестування та ін.¹.

Найбільш повною є класифікація методів психологічного дослідження, представлена у працях Б.Г. Ананьєва². У ній виді­ляється чотири групи методів:

¹ Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии: В 2 т. — М.: Педаго- гика, 1989.

² Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. — М.: Педагогика, 1996.

15

Розділ 1

Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології

Емпіричні методи

Додаткові

Психодіагно-стичні методи (бесіда, анкету­вання, тесту­вання та ін.); метод експерт­них оцінок; метод аналізу процесу та про­дуктів діяльності; біографічний метод

1. Організаційні методи, які включають порівняльний, лон- гітюдний та комплексний методи. Організаційні методи вико­ ристовуються протягом усього дослідження та передбачають різні організаційно-дослідницькі підходи.

Порівняльний метод, або метод зрізів, передбачає зіставлен­ня досліджуваних об'єктів за різними ознаками, показниками. При використанні порівняльного методу, наприклад, виявля­ються відмінності в рівні розвитку учнів, ступінь сформованості навчальних груп, особливості поведінки учнів до і після вихов­ного впливу. Але для цього вивчається певне психічне явище на певному етапі розвитку людини (здійснюється "зріз" даних).

У спеціальній психології порівняльний метод використо­вується, коли вивчається психічний розвиток осіб різних кате­горій (наприклад, дітей з затримкою психічного розвитку, ро­зумово відсталих та дітей з нормальним інтелектом), коли на основі порівняння отриманих даних виявляються особливості розвитку кожної групи досліджуваних.

Лонгітюдний метод передбачає багаторазове обстеження од­них і тих самих людей протягом значного відрізку життя. Це дає змогу визначити динаміку розвитку певного психічного явища у досліджуваної групи осіб або у кожної конкретної людини (на­приклад, певної особистісної властивості, уваги, мислення та ін.).

Комплексний метод дослідження полягає у вивченні об'єкта з позицій різних наук чи з різних поглядів (наприклад, з погля­ду фізіології, психології, соціології). Комплексний метод — це й використання порівняльного та лонгітюдного методів у взає­мозв'язку.

2. Емпіричні методи спрямовуються на збір емпіричних да­ них щодо досліджуваного психічного явища. Цю групу методів становлять: спостереження та експеримент, а також: психо- діагностичні методи (бесіда, анкетування, тестування та ін.), метод експертних оцінок, метод аналізу процесу та про­ дуктів діяльності, біографічний метод (рис. 1.2).

3. Методи обробки даних. До них належать методи кількісно­ го та якісного аналізу даних.

4. Інтерпретаційні методи. У цю групу входять генетичний (аналіз матеріалу в плані розвитку з виокремленням окремих фаз, стадій, критичних моментів тощо) та структурний (ви­ явлення зв'язку між усіма характеристиками явища) методи.

) ч

їв л-.і..; •

СЮ

	Спостереження				Експеримент
	/	X			/	X
Вклю­чене		Невклю-чене			Лабора­торний	Природ­ний

Форму­валь­ний

Систе­мати­зоване

Конста-

туваль-

ний

Несисте-

матизо-

ване

Рис. 1.2. Основні емпіричні методи

Коли йдеться про психологічне вивчення особи з порушен­нями психофізичного розвитку, враховують, що кожен з емпі­ричних методів психологічного дослідження має свої переваги та недоліки. Який метод стане провідним у дослідженні, зале­жить від його мети, конкретних умов, майстерності дослідника та ін. У спеціальній психології враховується, що стосовно де­яких дітей неможливо використати експеримент, тоді провідни­ми стають інші методи.

Охарактеризуємо основні емпіричні методи психологічного дослідження.

Спостереження — метод, який полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі спри­ймання поведінки людини в різних умовах.

При цьому спос^Е&іЗД^уЬться лише зовнішні (екстериоризо-вані) вияви дія^но^І^та^ування, поведінки, зокрема: міміка (вираз обличдк^?.<^бг^_гй^сї6аетжвність та ін.), пантоміміка (хода,

17

Розділ 1

ж естикуляція, поза та ін.), мовлення (зміст, культура та ін.) тощо.

Спостереження поділяється я&види. Залежно від позиції спо­стерігача спостереження поділяється на включене і невключе-не. При включеному спостереженні дослідник є учасником до­сліджуваного явища, при невключеному — не є учасником досліджуваного явища. Залежно від систематизованості оди­ниць спостереження поділяється на систематизоване і неси-стематизоване. У систематизованому одиниці спостережен­ня чітко визначені та систематизовані, їх вибір залежить від ці­лей спостереження. У несистематизованому спостереженні здій­снюється цілісне спостереження без виділення окремих оди­ниць спостереження.

Дані спостереження фіксуються у щоденнику спостережень чи протоколі спостережень. До фіксації даних висуваються вимоги:

1. Адекватність записів щодо досліджуваного явища.

2. Точність та образність формулювань.

3. Опис ситуації (фон, контекст), в якій спостерігається пси­ хічне явище.

У спеціальній психології спостереженню відводиться особ­лива роль тоді, коли експериментально дитину обстежити не є можливим (передусім при виразних формах розумової відста­лості, ранньому дитячому аутизмі). Процес спостереження у спеціальній психології особливо ретельний та довготривалий. При цьому дані спостереження мають доповнюватися анамне­стичними даними (відомості про попередній стан людини), які отримуються у процесі використання бесід з батьками, педаго­гами, в результаті аналізу документації.

Експеримент — метод збору емпіричних даних у спеціально створених умовах з метою активного вияву психічних явищ, які вивчаються.

Якщо у спостереженні дослідник не втручається у перебіг пси­хічного явища, а фіксує те, що є, то в експерименті він втручаєть­ся тим, що створює умови для максимального вияву явища, або щоб вплинути на нього (покращити, посилити чи послабити).

Експеримент поділяється на види. Залежно від умов прове­дення вирізняють експеримент лабораторний та природний.

18

Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології

Лабораторний проводиться в умовах лабораторії, природний — у реальних життєвих умовах. Дані, що отримуються в природ­ному експерименті, більше відповідають типовій життєвій по­ведінці індивіда, природним виявам психіки, але не завжди є точними, оскільки експериментатор не завжди може контро­лювати вплив усіляких факторів на досліджуване явище. Ре­зультати лабораторного експерименту виграють у точності, про­те поступаються мірою відповідності дійсності.

Залежно від позиції експериментатора у вивченні психічно­го явища та від завдань дослідження експеримент поділяється на констату вальний і формувальний. Констатувальний перед­бачає констатацію виявів психічних явищ, їх змін; формуваль­ний — цілеспрямований вплив експериментатора на досліджу­ване психічне явище.

Залежно від того, працює експериментатор з кожною люди­ною окремо чи з групою, експеримент буває індивідуальний та груповий.

У практиці спеціальної психології використовуються всі різ­новиди експерименту, однак перевага віддається індивідуаль­ному, природному та формувальному, який дає змогу вивчити процес досягнення результату, виявити потенційні можливості дитини, тобто зону його найближчого розвитку.

Організація експериментального дослідження щодо дітей з порушеннями розвитку, враховуючи їх значну виснажливість, має передбачати декілька послідовних сеансів з перервами між ними. Експериментальними умовами слід передбачати і регу­ляцію зацікавленості особи в дослідженні. Важливою є необ­хідність спрощення інструкції (забезпечення "її доступності), певної модифікації змісту та форми стимульного матеріалу. Особлива "делікатність" потрібна для інтерпретації отриманих результатів, оскільки, наприклад, рухові чи зорові порушення можуть значно вплинути на результативність малювання або складання кубика Кооса.

Бесіда — додатковий метод отримання інформації на ос­нові вербальної (словесної) комунікації. Дослідник ставить запитання, а досліджуваний на них відповідає.

За формою бесіда може бути вільним чи стандартизованим опитуванням.

19

Розділ 1

С тандартизоване опитування — опитування, що характе­ризується заздалегідь визначеними запитаннями, що ставлять­ся у певному порядку.

Вільне опитування — за формою наближається до звичної бесіди та має природний, неформальний характер. Воно також проводиться за певним планом, основні запитання визначають­ся заздалегідь, але впродовж опитування дослідник може ста­вити додаткові запитання, а також змінювати формулювання запланованих запитань. Це дає змогу досить гнучко коригува­ти тактику дослідження, зміст запитань, отримувати на них нестандартні відповіді.

Успішність проведення бесіди визначається дотриманням таких вимог:

• установка дослідника на довірливий контакт із досліджу­ ваним зі збереженням достатнього рівня ділових стосунків;

• недопустимість навіювання відповідей та їх підказування;

• точна і чітка реєстрація відповідей досліджуваного та ха­ рактеристик його поведінки.

Бесіди у спеціальній психології використовуються як з осо­бами з порушеннями розвитку, так і з людьми, що їх оточують, для збору анамнестичних даних та ін.

У роботі з розумово відсталими дітьми метод бесіди має свої специфічні особливості, зумовлені інтелектуальною недостат­ністю та особистісною незрілістю цих дітей.

Складаючи план бесіди, необхідно орієнтуватись на зниже­ні інтелектуальні можливості, обмежені уявлення про нав­колишнє середовище, недорозвиток мовлення розумово відста­лих дітей. Тому запитання мають бути конкретними і вислов­люватись у формі простих лаконічних речень, які містять до­ступну розумінню дитини лексику. Не можна задавати подвій­них запитань (на зразок "Де і коли ..?")» їх треба розбивати на два окремих. Якщо дитина з розумовою відсталістю не відпові­дає, це ще не означає, що вона не володіє відповідною інформа­цією. Щоб переконатись у цьому, варто змінити форму запи­тання або конкретизувати його. Наприклад, замість прохання розповісти про свою сім'ю, слід розпитати окремо про кожного її члена.

20

Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології

Р озумово відсталим дітям через властиву їм психічну па­сивність іноді легше сказати "не знаю", ніж виявити пізнаваль­ну активність і знайти відповідь. Тому, спілкуючись з ними, психолог повинен підкреслювати свою впевненість в їхніх ро­зумових можливостях. Відповіді іноді заважає недостатня стій­кість уваги або знижена пам'ять дітей з недорозвиненим інте­лектом. У цьому випадку досліднику достатньо повторити за­питання, щоб усунути труднощі.

У бесіді з розумово відсталими необхідно враховувати вла­стиві їм сповільненість пізнавальних процесів, а також високу втомлюваність від розумової діяльності. Бесіда не має містити великої кількості запитань і бути виснажливою для дитини. Тому за необхідності її проводять у декілька етапів.

Одержання інформації у процесі спілкування з інтелекту­ально недорозвиненою дитиною ускладнене ще й властивим їй дуже низьким рівнем самоусвідомлення, у зв'язку з чим вона сприймає себе та свою поведінку неадекватно, часто видає ба­жане за дійсне, на ті самі запитання у різний час та залежно від контексту розмови може відповідати по-різному. З іншого бо­ку, особистісна незрілість, яка, зокрема, виявляється у відкри­тості, безпосередності, робить таких осіб відвертими, щирими. Вони через це швидше вступають у контакт із психологом, не чинять опору, прагнуть якнайкраще виконати усі інструкції, з готовністю спілкуються навіть на інтимні теми. Тому метод бе­сіди широко використовується у спеціальній психології.

Анкетування — метод збору фактів на основі письмового .івіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою (ан­кетою).

Анкета — це опитувальник із системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Процедура анкетування передбачає три етапи:

1. Визначення змісту анкети. Це можуть бути запитання про факти життєдіяльності, інтереси, мотиви, оцінки, стосун­ ки тощо.

2. Вибір типу запитань. Запитання можуть бути відкриті, аакриті та напівзакриті.

21

Розділ 1

Відкриті запитання передбачають відповіді досліджуваного у вільній формі й різні за змістом. Обробка відповідей на відкри­ті запитання утруднена, однак вони дають змогу отримати не-очікувані та непередбачувані вислови.

Закриті запитання передбачають вибір одного або декількох варіантів відповіді, що містить анкета. Такі відповіді дуже лег­ко обробляються кількісно.

Напівзакриті запитання передбачають вибір одного чи де­кількох варіантів відповіді з низки запропонованих, водночас досліджуваному надається можливість самостійно сформулю­вати відповідь на запитання.

Запитання мають бути якомога коротшими, ясними, прости­ми, точними, однозначними та емоційно насиченими. Визна­чення форми подачі змісту запитань, їх доступності є важли­вою умовою ефективності використання анкетування у спеці­альній психології. Слід зазначити, що не завжди метод анкету­вання є доцільним та доступним для використання у процесі ' вивчення розвитку осіб з тими чи іншими відхиленнями.

3. Визначення кількості та порядку запитань в анкеті. Тестування — метод збору фактів про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів — тестів.

Тест — засіб психологічного дослідження, що включає се­рію коротких завдань, спрямованих на діагностику індивіду­альної вираженості психічного явища у людини. Видами тестів є тест-опитувальник, тест-завдання, проективний тест.

Тест-опитувальник базується на системі заздалегідь скла­дених, відпрацьованих і перевірених стосовно валідності та на­дійності запитань за відповідями, на які робиться висновок про рівень вираженості психічного явища.

Тест-завдання включає серію спеціальних завдань, за ре­зультатами виконання яких робиться висновок про рівень ви­раженості психічного явища.

В основу проективного тесту закладено механізм проекції, відповідно до якого досліджуваний має схильність відобража­ти неусвідомлювані власні якості на стимульному матеріалі те­сту (наприклад, чорнильні плями).

Слід зазначити, що використання тестових методик у спе­ціальній психології має певні недоліки. Це стосується пробле-

22

ми тестової стандартизації, а саме: незмінності процедури про­ведення експерименту, інструкції, часу виконання завдання, стимульного матеріалу, умов оцінювання та ін. До недоліків те­стових завдань слід також віднести кількісне оцінювання ре­зультатів їх виконання, оскільки кількісний результат відоб­ражає лише наявний рівень розвитку функції, а не потенційні можливості досліджуваного. Залишається невідомим для до­слідника і процес досягнення результату.

Метод експертного оцінювання полягає у здійсненні експер­тами кількісного оцінювання вираженості психічного явища

у досліджуваних.

Найважливішим моментом у використанні цього методу є вибір експертів. Експертами можуть бути особи, які добре зна­ють як досліджуваних, так і проблему, з якої проводиться дослі­дження. Це можуть бути класні керівники, вчителі, вихователі, тренери, батьки, друзі та ін.

Метод аналізу процесу та продуктів діяльності передбачає вивчення матеріалізованих результатів психічної діяльно­сті людини, матеріальних продуктів її діяльності (всілякі ви­роби, зошити, реферати, твори, контрольні роботи тощо).

Біографічний метод і метод вивчення документації базують­ся на вивченні документів біографії людини, шкільної та ме­дичної документації тощо. У спеціальній психології ці методи є важливими для отримання анамнестичних даних щодо роз­витку дитини, причин виникнення порушень у ньому та ін.

Біографічний метод передбачає, зокрема, використання кон-тент-аналізу як прийому кількісної та якісної обробки докумен­тації. Контент-аналіз — це метод виявлення та оцінювання спе­цифічних характеристик носіїв інформації, в яких відповідно до цілей дослідження виділяють певні смислові одиниці змісту і форми інформації (певні особливості розвитку та ін.). Потім роблять систематичне вимірювання частоти й обсягу згадуван­ня цих одиниць у носіях інформації.

Загалом проведення досліджень у спеціальній психологи з никористанням різноманітних методів має відповідати основ­ним принципам.

23

Розділ 1

1. П орівняльний принцип. Відповідно до цього принципу результати дослідження мають зіставлятися з аналогічними даними, отриманими на такій самій вибірці нормально розви­ нених дітей. Саме це дає змогу з'ясувати специфічні законо­ мірності розвитку дітей з вадами. Порівняльний принцип має також передбачати вивчення дітей з порушеннями розвитку іншої категорії, що дозволить виділити специфічні законо­ мірності саме для досліджуваної категорії аномальних дітей.

2. Принцип комплексності. Цей принцип передбачає все­ бічність вивчення дитини, коли досліджується не окремо взята функція, а у зв'язку з іншими. Крім того, комплексність перед­ бачає використання у дослідженні всіх наявних відомостей про дитину: клінічних, педагогічних та інших, які отримуються в результаті використання бесіди з дитиною та оточуючими, спо­ стереження та ін.

3. Принцип системності. Відповідно до цього принципу, кож- ;іе психічне явище потрібно вивчати у взаємозв'язку з іншими, з'ясовуючи його структуру, взаємозв'язок між компонентами та елементами, визначаючи їх ієрархію.

4. Принцип динамічного вивчення особи у поєднанні з якіс­ ним аналізом результатів психодіагностики. Психічні явища у дитини з порушеннями мають вивчатися лише в розвитку, з урахуванням того, завдяки чому особа змогла виконати завдан­ ня. Передбачається виявлення не лише недоліків, а й позитив­ них, збережених функцій її розвитку, на які слід спиратися в процесі педагогічного впливу.

Дотримання у дослідженні зазначених принципів передба­чається в процесі використання всіх основних груп методів пси­хологічного дослідження (організаційних, емпіричних, оброб­ки даних, інтерпретаційних).

Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології