7. Джерела запиленості виробничих приміщень. Класифікація пилу за дією на організм людини, розміром часток, пожежовибухонебезпечності.

Залежно від умов виробництва повітря робочої зони може забруднюватися різними домішками у вигляді пилу, аерозолів, парів і газів Ступінь і характер забруднення повітря залежать від особливостей технологічного процесу і виконуваної роботи, матеріалу та речовин, що використовуються, продукту, який виготовляється.

Багато пилу виділяється під час обробітку ґрунту у суху погоду (оранка, суцільна культивація, міжрядний обробіток рослин). Якщо при цьому одночасно вносять зріджений аміак, то в повітрі біля агрегату та в місці його внесення, крім пилу, містяться й пари цієї речовини. Значне пилоутворення відбувається під час обмолоту валків гороху, а також комбайнового збирання картоплі в суху погоду.

Розрізняють пил органічний і неорганічний. До органічного належить пил рослинного, тваринного та іншого походження (борошна, сінного борошна, деревини, коноплі, льону; продуктів переробки продукції тваринництва). До неорганічного пилу відносять мінеральний (кварцовий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий, бронзовий тощо). Залежно від дисперсності пил може певний час знаходитися в повітрі. Чим менші розміри частинок пилу, тим довше вони знаходяться у повітрі.

Частинки розмірами менше 2 мкм твердого і рідинного, походження, що знаходяться у повітрі, називають аерозолями. Найбільшу фіброгенну активність мають частинки розміром 1—2 мкм, бо вони затримуються в альвеолах легенів, а частинки менше 1 мкм через слизові оболонки альвеол можуть проникати у кров.

Тривала робота в умовах високої запиленості повітря може спричинити до професійних захворювань легенів — пневмоконіозів. Захворювання легенів, що виникли внаслідок ураження кремнієвим пилом, називають силікозом, вугільним — антрокозом, металевим — сидерозом, пилом борошна — амілозом тощо. Одночас­но з пневмоконіозами можуть виникати захворювання нервової, серцево-судинної і лімфатичної систем та органів травлення.

Внаслідок токсичної і механічної дії пил може викликати захворювання верхніх дихальних шляхів (пошкодження слизової оболонки носа, астму, бронхіти), очей (кон'юнктивіти), пилові захворювання шкіри тощо.

З метою запобігання можливим захворюванням при виконанні робіт в умовах значного запилення повітря у кожному конкретному випадку необхідно ретельно вивчати умови праці шляхом паспортизації санітарно-технічного стану робочих місць і вживати заходи для зниження шкідливої дії пилу на організм людей. Для контролю вмісту пилу в повітрі робочої зони застосовують різні способи: масовий, коніметричний (лічильний), фотоелектричний і електричний.

Масовий метод передбачає визначення маси пилу, що міститься в одиниці об'єму (м³) повітря .

Коніметричним (лічильним) методом фіксують число частинок пилу, що за певний час осідають на скляну пластинку певної площі.

Фотоелектричний метод базується на використанні фотоелемента, джерела світла, яке сфокусоване у спеціальному промені, і гальванометра. Залежно від щільності пилу, що знаходиться між фотоелементом і джерелом світла, інтенсивність променя змінюватиметься і призведе до зміни показань гальванометра.