1.1. Сутність та принципи зед

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іно­земних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Ук­раїни, так і за її межами [4].

Зовнішньоекономічна діяльність в усіх країнах спрямова­на на:

• сприяння вирівнювання темпів економічного розвитку;

• порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;

• реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних еко­номік.

Функціями ЗЕД є:

• організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх ма­теріальній та вартісній формах;

• міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

• організація міжнародного грошового обігу.

Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості

одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентос­проможну продукцію.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему еко­номічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відноси­ни запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну систему господарювання. Вона залучає до себе дві ос­новні підсистеми:

• зовнішньоторговельну діяльність;

• міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність як вихід торговельних

зв'язків за межі національних кордонів — це кон'юнктурний рівень. Такий стан зумовлений передусім тим, що інтер­націоналізація охоплює лише сферу обігу. Підключення до си­стеми господарських зв'язків на рівні товарного руху капіталу та обслуговуючих його валютно-кредитних відносин робить ту чи іншу країну цілком залежною від кон'юнктури світового ринку як системи одиничних ринків.

Зовнішньоекономічна діяльність торговельної спрямова­ності утворюється в традиційній формі (товар-група, одинич­ний товар) на міжнаціональному стику переважно загального та часткового поділу праці.

Досліджується лише сфера зовнішньої торгівлі та аналізується кон'юнктура товарних ринків.

Міжнародна виробничо-інвестиційна діяльність — це стратегічний рівень тому, що зовнішньоекономічна діяльність у цьому випадку втілює генеральну тенденцію соціальноди- намічного процесу, має серйозний (можна сказати визначаль­ний) вплив на характер розвитку як національних економік, так і на функціонування міжнародної економіки, а також стан­дарти якості і критерій ефективності виробництва і викорис­тання ресурсів, стандарти якості життя, норм поведінки тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність утворюється тут на підставі інтернаціоналізації, котра охоплює всі стадії відтво- рювального процесу, а також інформаційну, правову і соціаль­но-культурну інфраструктуру. Підключення країни до систе­ми св4 то господарських зв'язків на рівні технологічного поділу праці в самому виробництві залучає її до єдиного світогоспо- дарського простору, ядром якого і є виробничо-інвестиційна діяльність. Країна отримує прямий доступ до цілісного світо­вого ринку товарів і капіталів, до нових технологій і сучасного менеджменту.

Кожний з відзначених рівнів зовнішньоекономічної діяль­ності сам по собі не відображає усієї гами відносин, що склада­ються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну сторо­ну господарського буття, певну грань відносин його елементів. Це так чи інакше виражається в можливих моделях зовнішньоекономічної діяльності (рис. 1.1).

Ефективність господарської діяльності вітчизняних підприємців у рамках правової системи України визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулю­вання і ліберальності її законодавства. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється такими нормативними актами: Закон України "Про зовнішньоеко­номічну діяльність" (див. додаток А), "Про порядок здійснен-

Основні моделі розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

Кон'юнктурна (зовнішньоторговельна) модель		Стратегічна (виробничо- інвестиційна) модель ЗЕД
Підключення до системи світогосподарських зв'язків на рівні сфери обігу		Зміцнення центру тяжіння співробітництва на інвестиційно- виробничу ланку відтворюваного процесу
Спонтанне зіткнення з інтернаціональними витратами на окремих ринках
		Орієнтація на інтернаціональні витрати виробництва
Формування товарних контингентів, виходячи з матеріальних та виробничих ресурсів		Новітні технології і сфери підприємницької діяльності (нові
		матеріали і джерела енергії, біоінженіринг, інформатика та ін.)
На міжнародному стику на основі взаємодоповнення економік (переважно загальний та частковий поділ праці). Зона малого бізнесу		і Міжфірмовий стик суспільї.ого поділу праці. Внутрішньофірмовий обмін на базі одиничного поділу праці
Товар-група, одиничні товари (об'єкти середнього та малого бізнесу) і -		і Товар-програма і товар-об'єкт (об'єкти міжнародного товарного обігу)
Використання загальновизнаних у світовій практ'іці методів та прийомів конкурентної боротьби		Формування стратегічного кодексу (правил) зовнішньоекономічної діяльності
Забезпечення поточної, мінімальної збалансованості, подолання диспропорцій. Бюджетна ефективність		Довгостроковий стратегічний ефект як критерій ефективності
		Підготовка фахівців у галузі світогосподарської стратегії і її прогнозування
Підготовка фахівців у галузі зовнішньої торгівлі
		Суб'єкти світогосподарського спілкування: організаційно- економічна структура за участю державних інститутів, територіальновиробничі комплекси, виробничо-комерційні агломерації, консорціуми, концерни
Суб'єкти світогосподарського спілкування: середні та дрібні фірми, малі підприємства (суб'єкти малого бізнесу)

І

Рис. 1.1. Основні моделі розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

ня розрахунків в іноземній валюті", "Про регулювання това­рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності", "Про операції з давальницькою сирови­ною у зовнішньоекономічних відносинах", "Про режим іно­земного інвестування", "Про інвестиційну діяльність" та ін. [З, 5,8, 10, 11, 12].

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керівни­ки та спеціалісти в процесі прийняття тих чи інших рішень ке­руються рядом принципів, які декларуються у спеціальних до­кументах або є своєрідною нормою, звичаєм.

На міжнародному рівні найбільш повний перелік прин­ципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. В Хартії вказано такі принципи:

• суверенітет;

• територіальна цілісність і політична незалежність дер­жав;

• суверенна рівність усіх держав;

• ненапад і невтручання у внутрішні справи;

• взаємна та справедлива вигода;

• мирне співіснування;

• рівноправність і самовизначення народів;

• мирне регулювання спорів;

• усунення несправедливості, що виникає внаслідок за­стосування сили та позбавляє націю засобів для її нор­мального розвитку;

• сумлінне виконання міжнародних обов'язків;

• повага прав людини та основних свобод;

• відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

• сприяння міжнародної соціальної справедливості;

• міжнародне співробітництво з метою розвитку;

• вільний доступ до морів і від них — до країн, що їх не мають.

Значна частина міжнародних принципів ЗЕД діє в межах інтеграційних угруповань. Так, принципи ЗЕД у Європейсь­кому Союзі містяться в Білій книзі (1985 р.) і включають:

• контроль і оформлення документів на товари, що пере­тинають національні кордони;

• свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання у будь-якій країні;

• уніфікацію технічних норм і стандартів;

• відкриття споживчих ринків;

• лібералізацію фінансових послуг;

• поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

• лібералізацію транспортних послуг;

• створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про пра­ва на інтелектуальну і промислову власність;

• усунення фіскальних бар'єрів.

На національному рівні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Так, в Україні, згідно зі статтею 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти господарської діяльності керуються такими принци­пами:

• суверенітет у здійсненні ЗЕД: суб'єкти ЗЕД самостійно і незалежно здійснюють ЗЕД на території України, не­ухильно виконуючи усі договори і зобов'язання країни в галузі міжнародних економічних відносин;

• свобода ЗЕД: суб'єкти ЗЕД добровільно вступають у зовнішньоекономічні зв'язки; мають право здійснювати ЗЕД у будь-яких формах; зобов'язані додержуватися встановленого порядку при здійсненні ЗЕД; мають ви­ключне право власності на всі одержані ними результа­ти ЗЕД;

• юридична рівність і недискримінація. Цей принцип по­лягає в рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, неза­лежно від форм власності; забороні будь-яких дій дер­жави, результатом яких є обмеження прав і дис­кримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів;

• верховенство закону: ЗЕД регулюється тільки закона­ми України; забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь- який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

• захист інтересів суб'єктів ЗЕД. Цей принцип полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності на її території згідно із законами України, а також рівний захист усіх українських суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інте­ресів України, як на її території, так і за її межами лише відповідно до її законів, умов підписання нею міжна­родних договорів та норм міжнародного права;

• еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.