1.3. Право суб'єктів господарювання на здійснення зед

Нормативно-правовими актами України передбачено ряд вимог щодо виникнення права у суб'єктів ЗЕД на здійснення цієї діяльності.

Здійснювати будь-яку зовнішньоекономічну діяльність мають право усі суб'єкти ЗЕД.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з мо­менту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законо­давством України, насамперед Цивільним кодексом. Фізичні особи, що мають постійне місцепроживання на території Ук­раїни, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як підприємці. Фізичні особи, що не мають такого права, набува­ють його, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне місце прожи­вання або громадянином якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ни­ми статусу юридичної особи.

Підприємці мають право здійснювати ЗЕД після держав­ної реєстрації їх як учасників ЗЕД. Цю реєстрацію виконує Міністерство економіки України на підставі подання заяви подавця, копій статутних документів або нотаріально завіре­них документів фізичної особи про їх реєстрацію як підприємця.

Крім заборони на втручання державних органів у ЗЕД її суб'єктів у випадках, не передбачених чинним законодавством, аналізованих як обмеження права на здійснення ЗЕД, встанов­лений цілий ряд інших гарантій цієї діяльності. Так, суб'єкт ЗЕД, що одержав від певної діяльності у власність засоби, май­но й немайнові права та інші результати, має право володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися ними за власним бажанням.

Вилучення результатів ЗЕД у власника в будь-який платній і безкоштовній формі без його згоди забороняється, крім випадків, передбачених законодавством України.

Усі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з їх закона­ми, а також брати участь у міжнародних неурядових еко­номічних організаціях.

Іноземний суб'єкт господарської діяльності при здійснен­ня ним ЗЕД має право на відкриття в Україні свого представ­ництва. Здійснення іноземною фірмою операцій із продукцією українського походження без вивозу її з митної території Ук­раїни, включаючи продаж, обмін і передачу іншим особам, вирішується тільки при наявності зареєстрованого "представ­ництва іноземного суб'єкта господарської діяльності". Реєстрація представництва необхідна також при бажанні іно­земної фірми відкрити рахунок в українських банках.

Якщо іноземець прибув в Україну на певний строк для працевлаштування, то його праця може бути використана тільки за наявності дозволів на працевлаштування, якщо інше не встановлюють закони України або міжнародні договори. Такий дозвіл не потрібен для керівників спільних підприємств та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, а також представникам іноземного морсь­кого (річкового) флоту та закордонних авіакомпаній, що об­слуговують їх на території України.

Для співробітників представництв іноземних суб'єктів господарювання, офіційно зареєстрованих в Україні, дозвіл видається на підставі оформлення належним чином службо­вих карток співробітників представництв та посвідчення про реєстрацію представництва.

Для іноземних суб'єктів господарської діяльності запрова­джуються такі правові режими.

1. Режим найбільшого сприяння (РНС), який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, яки­ми користується або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Винятком є випадки, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля не повинна бути дискримінаційною.

Принцип РНС запроваджено до умов СОТ. Таким чином, якщо країна — член СОТ надає іншій країні який-небудь та­риф чи інші переваги щодо будь-якого товару, то вона повин­на відразу і безумовно надати такий самий режим аналогічним товарам інших країн. Наприклад, якщо країна І погоджується в ході торгових переговорів із країною II зменшити імпортне мито з 10% до 5%, то знижена ставка мита стосується всіх країн — членів СОТ. Зобов'язання про надання РНС стосу­ються як імпортованих, так і експортованих товарів незалеж­но від країни їхнього походження.

Зобов'язання про надання РНС не обмежуються тільки тарифами. Вони стосуються також:

• будь-яких зборів, пов'язаних з імпортом чи експортом;

• методики застосування тарифів, зборів;

• правил проведення експортних чи імпортних опе­рацій;

• внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а та­кож законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж;

• застосування кількісних обмежень (наприклад, роз­поділ квот між країнами-постачальниками на ^дис­кримінаційній основі), де такі обмеження дозволяють­ся.

  2. Національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають прав та обов'язків не менше, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів госпо­дарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також що­до експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів.

Отже, у сфері зовнішньої торгівлі, принцип національного режиму доповнює принцип РНС і допускає, що імпортний то­вар, який перетинає кордон після оплати мита й інших зборів, повинен одержувати режим не менш сприятливий, ніж режим, який одержують аналогічні товари, виготовлені вітчизняними виробниками. Тому країна після того, як товар надійшов на її територію після оплати мита на кордоні, не може накладати на імпортні товари внутрішні податки за більш високими ставка­ми, ніж ті, що застосовуються до подібних вітчизняних то­варів. Аналогічно, правила, що регулюють продаж і закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не повинні бути більш жорст­кими, ніж правила, що застосовуються до імпортних товарів.

Найчастіше національний режим застосовується у відно­синах між країнами — членами інтеграційних угруповань і що­до вивозу капіталу.

2. Спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, до територій митних союзів, до яких входить Україна, а також у разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за уча­стю України.

У практиці міжнародних економічних організацій систе­ми ООН іноді використовується термін "справедливий та не- дискримінаційний режим". Але він не має чіткого визначення та використовується для нагадування щодо несправедливості в тій чи іншій економічній сфері (наприклад, у торгівлі).

Перелік країн, з якими Україна уклала торговельно-еко­номічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, наведено в додатку Б.