Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singularis	Pluralis
1.	fu-isse-m	fu-isse-mus
2.	fu-isse-s	fu-isse-tis
3.	fu-isse-t	fu-isse-nt

Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях

У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох смислових значеннях: 1) для вираження волі і бажання – умовний побажальний (coniunctivus optativus); 2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctivus potentialis).

До coniunctivus optativus належать такі види кон’юнктива:

1) coniunctivus hortativus (adhortativus); 2) coniunctivus imperativus (iussivus); 3) coniunctivus prohibitivus; 4) coniunctivus optativus;

5) coniunctivus concessivus.

Запереченням до цих видів виступає частка ne.

До coniunctivus potentialis належать: 1) coniunctivus potentialis;

2) coniunctivus dubitativus. Запереченням виступає частка non.

Кон’юнктив головних часів (praesens) і у більшості випадків (perfec-tum praesens) означає здебільшого дію, що відноситься до теперіш-нього або майбутнього часу. Кон’юнктив історичних часів (imperfec-tum і plusquamperfectum) означає дію, що відноситься до минулого часу.

Умовний побажальний(coniunctivus optativus)

1. Сoniunctivus hortativus (adhortativus)

Сoniunctivus hortativus (adhortativus) – умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctivi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією:

1. Amemus patriam, pareamus legibus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам!

2. Ne difficilia optemus! – Не бажаймо важкого!

2. Coniunctivus imperativus (iussivus)

Coniunctivus imperativus (iussivus) – умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctivi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу:

1. Isto bono utare, dum absit; cum absit, ne requiras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай.

2. Videant consules, ne quid res publica detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senatus consultum ultimum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).

3. Coniunctivus prohibitivus

Coniunctivus prohibitivus – умовний заборони, що виражає заперечення. Вживається у praesens або у perfectum coniunctivi. Запереченням виступає частка ne (іноді заперечні слова nemo – ніхто, nihil – ніщо, nullus – ніякий). Зустрічається у другій особі однини або множини. Заборона стосується теперішнього або майбутнього часу. Перекладається наказовим способом:

1. Nec audias Epicureos, qui contendunt, deos nihil mortalia curare. – Не слухай епікурейців, які твердять, що боги цілком не турбуються про людські справи.

2. Ne transieris Hiberum; ne quid rei tibi sit cum Saguntinis. Nusquam te vestigio moveris. – Не переходи Гібер, нехай не буде в тебе нічого спільного із мешканцями Сагунта. Нікуди не рухайся з місця.

4. Coniunctivus optativus

Coniunctivus optativus – умовний побажальний, що виражає побажання, яке відноситься до теперішнього, минулого або майбутнього часу. Вживається в усіх часах умовного способу. Рraesens та perfectum coniunctivi вказують на здійснення бажання, imperfectum та plusquamperfectum coniunctivi – на нездійснення бажання. Рraesens coniunctivi передає бажання, яке стосується майбутнього часу, imperfectum coniunctivi – теперішнього часу, perfectum та plusquamperfectum coniunctivi – минулого часу.

Coniunctivus optativus часто вживається зі словом utinam (о, щоб, якби). Заперечення ne. Перекладається умовним способом зі словами „о щоб”, „о якби” або наказовим способом зі словами „хай”, „нехай”:

1.Falsus utinam vates sim! – Хай я буду неправдивим пророком!

2. Ne sim salvus, si aliter scribo ac sentio! – Нехай не буду здоровим, якщо пишу інакше, ніж відчуваю!

3. Di tibi dent, quaecumque optes! – Нехай тобі боги дадуть все, чого ти бажаєш!

4. Utinam virorum fortium atque innocentium copiam tantam haberetis! – О якби ви мали таку велику кількість хоробрих і безкорисливих мужів!

5. Utinam me mortuum prius vidisses! – О якби ти побачив мене раніше мертвим!

5. Coniunctivus concessivus

Coniunctivus concessivus – умовний допустовий, що передає припущення, поступку. Він вживається у praesens або perfectum coniunctivi. Рraesens виражає припущення або поступку, які стосуються теперішнього часу, perfectum – минулого часу. Заперечення – ne. Перекладається словами „хоч”, „нехай” з теперішнім або минулим часом:

1. Sit fur, sit sacrilegus, sit flagitiorum omnium princeps; at est bonus imperator. – Нехай він – злодій, нехай – святотатець, нехай він – перший у всіх ганебних вчинках; проте він – добрий полководець.

2. Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Хоч би всі гомоніли, я говоритиму те, що думаю.

3. Ómnia pόssideát, non pόssidet áёra Mínos. – Нехай Мінос усім володіє, а не володіє повітрям.

4. Defuerint tibi vires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракувало тобі сил, однак слід вихваляти бажання.