- •4.Грецька колонізація Північного Причорномор’я.
- •12. Культура Київської Русі
- •15. Монгольська навала на українські землі та її наслідки
- •22. Козацько-селянські повстання 16 століття
- •24. Причини та початок національно-визвольної війни українського народу
- •25. Українсько-московська державна угода 1654 р.
- •28. Боротьба гетьмана Дорошенка за об'єднання українських земель у незалежній державі
- •29. Гетьман і. Мазепа в українському національно-визвольному русі
- •36. Діяльність масонських лож і декабристський рух в Україні
- •37.Кирило-Мефодіївське товариство. Тарас Шевченко.
- •43. Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях у другій половині хіх ст. (народовці, москвофіли, радикали).
- •44. Політизація національного руху в західноукраїнських землях наприкінці хіх ст. У 90-х роках XIX ст.
- •45. Створення політичних партій у Наддніпрянській Україні в кінці хіх Наприкінці XIX ст.
- •46. Культура, освіта і наука України у другій половині хіх ст.
- •47. Україна в роки революції 1905–1907 років. Посилення національного гніту в період реакції.
- •48. Україна в планах Антанти і Троїстого союзу напередодні Першої світової війни.
- •49. Перша світова війна і політичні сили України. Ставлення партій і класів до війни. Діяльність Союзу визволення України.
- •50. Формування та бойовий шлях Легіону січових стрільців у роки Першої світової війни.
- •51. Політика царизму на захоплених у ході Першої світової війни західноукраїнських землях.
49. Перша світова війна і політичні сили України. Ставлення партій і класів до війни. Діяльність Союзу визволення України.
Причини, початок і характер війни.
Війна, яка почалася 19 липня 1914 р. і незабаром переросла у світову, була викликана різким загостренням суперечностей між головними капіталістичними країнами. На 1914 р. склалися два великі угруповання держав: Троїстий союз, до якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія і Антанта, або Троїста згода, — Англія, Франція й Росія. Саме імперіалісти цих угруповань і, передусім, Троїстого союзу, й розв'язали першу світову війну. Отже війна, що почалася в 1914 p., була війною несправедливою, загарбницькою, імперіалістичною. Ставлення до війни різних класів і партій. Панівні класи Росії — поміщики й буржуазія у війні прагнули шляхом захоплення нових територій, ринків збуту та джерел сировини і вигідних військових поставок забезпечити високі прибутки, а також загасити революційний рух усередині країни. Через це з перших днів вони активно підтримали царський уряд і разом з ним розгорнули широку шовіністичну кампанію, змальовуючи війну як «оборонну. Загальноросійські буржуазні і буржуазно-поміщицькі партії стали на шовіністичні й оборонні позиції. Чорносотенці, октябристи, кадети висунули гасла: захист вітчизни, війна до переможного кінця. Соціалістичні партії Росії вважали світову війну імперіалістичною. Але щодо тактики в ставленні до самодержавства у них не було єдності. Ліва частина соціал-демократів — більшовики зайняли інтернаціоналістську позицію. Вони були проти підтримки царизму у війні і висунули гасло поразки «свого» уряду у війні і перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську. Серед меншовиків та есерів склалися три напрямки: патріотичний або» оборонський, центристський або пацифістський і революційно-інтернаціоналістський. Українські політичні партії на початку війни.
З початком першої світової війни українські політичні партії опинилися в особливо тяжкому і складному становищі. Крім того, що вони зазнавали переслідувань з боку урядів панівних націй, вони перебували на різних боках державних кордонів — у Росії і Австро-Угорщині. За цих умов серед різних угруповань українців почалися пошуки найбільш раціональної орієнтації
Частина членів Української соціал-демократичної партії на чолі з С. Петлюрою і В. Винниченком, які видавали в Москві журнал «Украинская жизнь», стали на оборонні позиції.
Гострі дискусії про ставлення до війни розгорілися у Раді Товариства українських поступовців (ТУП) у Києві. Нарешті, Рада ТУП вирішила утриматися від звернення як за підтримку війни, так і проти, і стояти на нейтральних позиціях. 4 серпня 1914 р. у Львові, з ініціативи емігрантів-наддніпрянців, зокрема Д. Донцова і В. Дорошенка, було створено «Союз визволення України» (СВУ). До нього ввійшли члени УСДРП (Д. Донцов, А. Жук, В. Дорошенко та ін.), «Спілки» (М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, П. Бендзя), групи українських есерів (М. Залізняк, Ю. Бачинський), представники інших партій та організацій. Союз розгорнув, передусім, широку видавничу й пропагандистську діяльність. У серпні 1914 р. він опублікував відозву «До українського народу в Росії», в якій австрійці та німці змальовувались як визволителі, які допоможуть «розвалити ту прокляту тюрму народів, що зветься імперією царя». Тоді ж було опубліковано звернення «До громадської думки Європи», в якій Союз намагався довести, що самостійна Україна стане твердинею для Європи проти експансії Росії. З наближенням російських військ до Львова Союз переїхав до Відня. 5 жовтня 1914 р. Союз почав видавати «Вісник Союза визволення України», в першому номері якого було опубліковано «Платформу» Союзу. У платформі Союз заявляв, що українці «голосно і рішучо підносять свої неоспоримі права на національну самостійність», а «реалізацію своїх національно-політичних і економічних стремлінь в даний момент зв'язують з розбиттям Росії у війні». Самостійна Україна мала стати конституційною монархією під протекторатом Австрії з демократичним ладом, однопалатною системою законодавства, громадськими, мовними і релігійними свободами для всіх національностей і віросповідань, із самостійною українською церквою. Сам Союз вважав себе представником інтересів Великої України перед центральними державами та перед усім європейським світом і розглядав себе як зародок майбутнього українського уряду.
