3. Методи конкуренції.

Методи конкуренції розглянуто на Слайді 10. За методами ведення конкурентної боротьби розрізняють цінову, нецінову, добросовісну і недобросовісну конкуренцію.

Цінові методи конкуренції здійснюються маневруванням цінами з метою більш вигідного використання ринкової кон'юнктури. Для цього використовують зазвичай такі види цін, як монопольно висока ціна, престижна ціна («знімання вершків»), ціна лідера, психологічна ціна, ціна проникнення. Цінові методи конкуренції передбачають продаж товарів за більш низькими цінами, ніж у суперників. Це суперництво підприємців за вилучення додаткового прибутку на основі зменшення витрат виробництва та реалізації певної продукції, зниження цін на цю продукцію без зміни її асортименту та якості.

Нецінові методи конкуренції передбачають пропозицію товарів більш високої якості, з кращими показниками надійності та терміном служби, з вищою продуктивністю, а також більш широкого асортименту. Особливого значення набувають такі параметри продукції, як екологічність, енергоємність, естетичні показники, її безпечність. Все більшу роль у конкурентній боротьбі відіграє надійність та репутація фірми виробника, її престижність. Останнім часом нецінова конкуренція, пов’язана з суперництвом за досягнення найбільш високої якості продукції, набула домінуючого значення.

Добросовісна конкуренція – це таке суперництво, при якому дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами.

Недобросовісна конкуренція включає технічне шпигунство, переманювання фахівців-професіоналів, підкуп працівників підприємства-конкурента, неправдиву рекламу (чорні технології) тощо. Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

4. Параметри якості та конкурентоспроможності товарів.

Вирішальним фактором комерційного успіху підприємства на розвинутому конкурентному ринку виступає саме конкурентоспроможність продукції. Це багатоаспектне поняття, яке означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки за своїми якісними, технічними, економічними, естетичними характеристиками, а також комерційним умовам його реалізації (ціна, терміни поставки, канали збуту, сервіс, реклама).

Узагальнюючи велику кількість існуючих в наукових економічних виданнях визначень конкурентоспроможності продукції, можна сказати, що під цією категорією розуміють комплекс споживчих (або якісних) та вартісних (тобто цінових) характеристик товару, який визначає його успіх на ринку, тобто перевагу саме даного товару над іншими в умовах широкого вибору конкуруючих товарів-аналогів. Таким чином, як видно зі Слайду 11, конкурентоспроможність товару визначається як його здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників за умов їх відповідності середнім ринковим цінам.

Формування конкурентоспроможності продукції відбувається з моменту розробки товару до факту його продажу. Та прояв своєї конкурентоспроможності товар набуває лише потрапляючи на ринок. Тільки на конкурентному ринку можна визначити наскільки конкурентоспроможна певна продукція підприємства.

Конкурентоспроможність продукції поняття відносне, оскільки один і той же продукт може бути конкурентоспроможним на одному ринку та не конкурентоспроможним на іншому. Все залежить від того, які вимоги діють в певний період на даному ринку. Так, наприклад, для одного ринку визначальним фактором реалізації товару є якість, а на іншому ринку – покупці віддають перевагу товарам з більш низьким рівнем цін при невисокій якості.

Отже, суттєвий вплив на конкурентоспроможність товару має якість. І хоча, крім якості, у конкурентоздатність входить ціна, терміни постачання, гарантії, сервісне обслуговування і ряд інших чинників, саме якості віддають перевагу покупці і замовники при виборі продукції.

Якість товару — сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь придатності її для використання за призначенням. Це ступінь досконалості, яким володіє товар, послуга чи інший вихідний продукт бізнес-процесу.

Для забезпечення якості потрібна не тільки відповідна матеріальна база і зацікавлений, кваліфікований персонал, але і чітке управління якістю. Звідси такий підвищений інтерес до управління якістю з боку підприємств, що усвідомили істину: не можна розраховувати на стабільне забезпечення якості продукції без упровадження в роботі системи якості, що відповідає сучасному рівню організації робіт у цій області.

Управління якістю обов’язково потребує знання діючого законодавства в області якості для освоєння виробниками і споживачами своїх прав, обов’язків і відповідальності, пов’язаних з забезпеченням якості продукції.

Потрібно розуміти, що процес управління якістю розглядається як невід’ємна складова системи управління підприємством, яка охоплює всі підсистеми організації та яку представлено на всіх її ієрархічних рівнях.

Можна стверджувати, що управління якістю розглядається як самостійна, складна функція управління підприємством, цілями реалізації якої, як видно зі Слайду 12 є:

• підвищення конкурентоспроможності та прибутковості підприєм-ства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх процесів;

• зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності підприємства;

• дотримання вимог охорони навколишнього середовища;

• забезпечення цілеспрямованого та системного впливу на параметри якості в напрямі їх постійного поліпшення.

На Слайді 13 розглянуто параметри конкурентоспроможності товару.

Для оцінки конкурентоспроможності товару пропонується визначити внутрішню структуру або параметри двох основних її факторів: економічних (в основному сюди відносять ціну товару) та якості.

До якісних параметрів можна віднести матеріальні та нематеріальні фактори.

Матеріальні фактори описують найважливіші функції товару, а саме: ергономічні, екологічні параметри, надійність тощо. Ці параметри розкривають основні характеристики товару і мають певне значення, виражене в тих чи інших одиницях.

В умовах розширення ринкової економіки ринок наповнюється товарами з однаковими матеріальними факторами, а тому зростає значення нематеріальних факторів, які надають товарам особливу привабливість.

До нематеріальних можна включити параметри естетичні, інноваційні, класифікаційні та інші. Ці параметри не мають натуральної фізичної міри, важко піддаються безпосередній кількісній оцінці, а тому потребують розробки певної методичної бази.