Продовження таблиці 5.1

Маршрути	Довжина, км	Тариф за 1 т	Тариф на 100 т км
Великоцьк - Лисичанськ - Херсон (російська нафта)	937,6	4,90	0,5226
Головашівка - Кременчук - Херсон (російська нафта)	661	3,83	0,5794
Великоцьк - Лисичанськ - Одеса (російська нафта)	1115,5	5,70	0,5110
Головашівка - Кременчук - Одеса (російська нафта)	839	4,59	0,5471
Великоцьк - Луганська (1-нитка) (російська нафта)	340	1,71	0,5029
Великоцьк - Луганська (2-нитка) (російська нафта)	340	1,71	0,5029
Великоцьк - Одеська нафтобаза (російська нафта)	1115,5	4,9	0,4393
Головашівка - Одеська нафтобаза (російська нафта)	839	4,59	0,5471

Продовження таблиці 5.1

р Ма шрути	Довжина, км	Тариф за 1 т	Тариф на 100 т км
32 км нафтопроводу “Дружба” - НПК “Галичина” (російська нафта)	560	22,50*	4,0179*
НПС “Долина” — НПК “Галичина” (українська нафта)	58,6	5,30*	9,0444*
Нафтоналив Орів – НПК “Галичина” (українська нафта)	23,7	5,70*	24,051*
Нафтоналив Борислав - НПК “Галичина” (українська нафта)	8,4	3,6*	42,857*
32 км нафтопроводу “Дружба”- Угорщина – Словаччина (російська нафта)	695	5,21	0,75
32 км нафтопроводу Дружба - ЛВДС “Броди” (російська нафта)	362	2,3	0,6354

* - в таблиці тариф за транспортування українських нафт приведений в гривнях.

Слід зазначити, що на да­ний час одним з чинників довгострокової співпраці з замовниками є постійність встановлених розмірів тари­фів за надання послуг з транспортування нафти, пе­регляд яких можливий тільки у випадках стійкої тенденції впливу на зменшення при­бутку нафтотранспортних підприємств України на осно­ві аналізу за попередні роки.

Тарифна політика нафто­транспортних підприємств України полягає у виважено­му індивідуальному підході до встановлення тарифів по кожному маршруту транс­портування нафти з метою підвищення рівня заванта­женості нафтопровідної сис­теми України та забезпечен­ня конкурентоспроможності нафтопровідних маршрутів, що пролягають по території України, альтернативним маршрутам.

Такий підхід нафтотранс­портних підприємств України полягає у визначенні експлу­атаційних витрат, що виника­ють безпосередньо на певно­му маршруті, їх розмір скла­дається з витрат, що виника­ють на певних ділянках мар­шруту, які фіксуються відпо­відними обслуговуючими да­ну ділянку структурними під­розділами (НПС, ЛВДС). Вит­рати, що виникають на певній ділянці нафтопрово­ду, розподіляються пропорційно вантажообігу за марш­рутами, що проходять по даній ділянці. Таким чином, такий підхід відображає розміри витрат за певними маршрута­ми, які виникли залежно від рельєфу місцевості мар­шруту (наприклад, Карпати), технології перекачування, об­сягів транспортування нафти по даному маршруту, наяв­ності або відсутності аварійно-відновлювальних служб та кількості обслуговуючого персоналу, інших фак­торів, що суттєво впливають на розміри витрат. Отже, на підставі проведе­них розрахунків прибутковос­ті існуючих маршрутів нафтотранспортними підприємствами Ук­раїни зроблено висновки що­до збитковості шести таких маршрутів:

- Великоцьк - Лисичанський НПЗ;

- Великоцьк - Херсонсь­кий НПЗ;

- Головашівка - Кремен­чуцький НПЗ;

- Нафтоперекачувальна станція (НПС) “Гнідинці” - Кременчуцький НПЗ;

- Лінійно-виробнича дис­петчерська станція (ЛВДС) “Глинсько-Розбишівська” - Кременчуцький НПЗ;

- Насосна станція “М. Павлівка” - Кременчуцький НПЗ.

Збитковість даних марш­рутів зумовлена значною питомою вагою існуючих відрахувань від надходжень за транспортування нафти у структурі тарифу, яка у тарифах деяких маршрутів становить по­над 50 % (без застосування відрахувань вищенаведені маршрути стануть прибутковими).

Три перші маршрути ви­користовуються виключно нерезидентами України для транспортування російської та казахстанської нафти на Лисичанський, Кременчуць­кий та Херсонський НПЗ. Зміни тарифів по даних мар­шрутах з метою запобігання зменшення обсягів транс­портування нафти потребують проведення попередніх пе­реговорів з замовниками не­резидентами (співвласника­ми українських НПЗ).

Три інші маршрути вико­ристовуються для транспортування нафти, що видобу­вається на території України резидентами України, зміну тарифів по яких можливо здійснити вже в найближ­чий час за умови затверд­ження їх НКРЕ.

З березня 2003 року НКРЕ встановила нові тарифи за транспортування нафти до нафтопереробних заводів України (таблиця 6.1). В результаті їх впровадження ВАТ “Укртраснафта” отримає додатково близько 18 млн. грн. на рік.

Україна зацікавлена у збільшенні обсягів нафти, яка транспортується її те­риторією, і активно бере участь в реалізації проекту, що пе­редбачає транспортування на світові ринки з перевал­кою в порту Омішаль (Хорватія) поетапно до 15 млн. т на рік російської і казах­станської нафти по нафто­проводах Російської Феде­рації, України, Білорусі, Угор­щини, Словаччини і Хорватії. Першим етапом передбачено транспортування 5 млн. т нафти за рік.

31 березня 2000 р. у м. Москві було підписано Уго­ду про співробітництво і спільну діяльність при транс­портуванні російської та казах­станської нафти на світові ринки з перевалкою в порту Омішаль між ВАТ АК “Транснефть” (Російська Федерація), Гомельським ПТН “Дружба” (Білорусь), ДАТ “Магістральні нафтопроводи “Дружба” (Україна), АТ “МОЛ” (Угорщина), АТ “Транспетрол” (Словаччина), АТ “Іна-Індустрія нафта” (Хорватія), АТ “Янаф” (Хорватія), ЗАТ “НКТН КазТрансОйл” (Казах­стан), ВАТ “НК Юкос” (Росія), ВАТ “НГК Славнефть” (Росія), ВАТ “ЛУКОЙЛ” (Росія), ВАТ “Сургутнефтегаз” (Росія), ВАТ НК “Роснефть” (Росія).

Українською стороною, яку представляли на той час ДАТ “Магістральні нафтопроводи “Дружба”, була підпи­сана Угода за виключенням статті 3, де викладено вимогу про зниження тарифу до рів­ня 0,64 дол. США за транс­портування 1 т нафти на 100 км.

Українська сторона не мог­ла погодитись з вимогами ст. З із таких міркувань:

- протягом останніх 6 ро­ків (з 1996 р.) по нафтопроводу “Дружба” діяв тариф на транспортування нафти тран­зитом територією України у розмірі 0,73 дол. США за 1 т на 100 км. Російські та інші компанії, які користуються нафтопроводом “Дружба”, не висловлювали будь-яких претензій чи незадоволення щодо величини тарифу;

- тариф 0,73 дол. США за 1 т перекачування на 100 км, встановлений згідно із Зако­ном України “Про підприєм­ства в Україні” від 27.03.91 року (стаття 23, п. 1), яким підприємству надано право в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовувати конкретні ціни, що форму­ються відповідно до умов і цін світового ринку;

- відповідно до “Уго­ди проведення узгодженої політики в галузі транзиту нафти та нафтопродуктів магістральними трубопрово­дами", яка підписана урядами України, Росії та інших країн СНД 12.04.96 р., зазнача­ється, що “обґрунтовані роз­цінки на транзит визначають­ся стороною держави транзи­ту на недискримінаційних умовах”. Стаття 4 цієї Угоди, яку ратифіковано Верховною Радою України згідно з Зако­ном України №329/97-ВР від 11.06.1997 р., наголошує: “Розрахунки за транзит наф­ти проводяться на основі до­говорів між господарюючи­ми суб'єктами сторін". Тобто, питання тарифів не є питан­ням урядових інстанцій чи міжурядових погоджень;

- український тариф 0,73 дол. США за 1 т перека­чування на 100 км не є дис­кримінаційним, про це свід­чать величини тарифів на транспортування 1 т ро­сійської нафти на 100 км територіями інших держав.

Так, в країнах СНГ станом на 1 грудня 2003 року тариф за транспортування 1 т нафти на 100 км в доларах США становить:

- Білорусь (транзитний та­риф) - 0,40;

- Росія: експортний тариф - 0,40-049, а транзитний тариф для наф­ти Казахстану - 0,76;

- Україна (транзитний тариф): на Новоросійськ - 0,50 ; на Одесу - 0,51 ; на Ужгород - 0,75 .

В країнах Європи тариф за перекачування 1 т на 100 км в доларах США:

- Польща – 0,60 ;

- Словаччина(транзитний тариф) - 1,10 ;

- Угорщина(транзитний тариф) – 1,10 ;

- Латвія (транзитний тариф) –0,60 ;

- Литва (транзитний тариф) - 0,99 ;

- Нідерланди(транзитний тариф) –0,67 ;

- Словенія (транзитний тариф) – 1,10 ;

- Хорватія (транзитний тариф) –1,50 ;

- Франція (транзитний тариф) - 0,70 ;

- Франція ( експортний тариф) - 0,77-1,30 .

- Казахстан (експортний тариф)-1,50 .

Кон'юнктура цін на світовому ринку енергоносіїв склалася так, що ціна на ро­сійську нафту за останні ро­ки зросла майже у три з по­ловиною рази, а відповідно питома вага українського та­рифу у вартості російської нафти за цей проміжок часу знизилась з 6,9 % до 2,7 %. Одночасно з вимогами зни­ження тарифів, які надхо­дять до України з Міністерст­ва енергетики Російської Федерації, її уряд наприкінці 2000 р. в односторонньому порядку вводить вивізне ми­то (15 євро) на нафту, яка поставляється для переробки на українських НПЗ, що озна­чає для України додаткове зростання цін на нафту і нафтопродукти на внутріш­ньому ринку. З 01.04.2000 р. введено в дію 12 % підви­щення тарифу за транспорту­вання нафти по системі наф­топроводів “Транснефть” по маршрутах за ме­жами митного союзу СНД. Цими діями підвищення мита на нафту Російською Федерацією не закінчилося. Так, з 1 жовтня 2003 року Росія збільшила експортне мито на нафту для потреб України з 25 до 33.8 доларів ВАТ АК США за тонну.

Сезонне зниження цін на російську нафту на Європейському ринку в кінці 2003 року спонукало наших сусідів знизити з 1 грудня 2003 року експортне мито на нафту, яка поставляється в Україну на 7,7 відсотка - до 31,2 долара США за тонну. Нові митні ставки будуть чинні до 1 лютого 2004 року.

В кінці 2003 року ВАТ “Укртранснафта” подала на розгляд і затвердження НКРЕ нову методику розрахунку тарифів за послуги з транспортування нафти.