54.Життєві та професійні кризи особистості. Способи їх подолання

Типові ставлення до життєвої кризи мають свої особливості.

- Ігноруюче ставлення. Конфлікт «батьки-діти» чи загальна незадоволеність професійною діяльністю, де немає можливостей виявити свої здібності, ще і погіршання здоров´я можуть досить тривалий час не усвідомлюватися людиною..

- Перебільшуюче ставлення. Ще нічого не сталося, а людина вже починає панікувати, чекаючи катастрофи, землетрусу, війни, революції тощо

- Демонстративне ставлення. Коли людина неадекватно сприймає свої проблеми, демонстративне ставлення є досить реалістичним.

- Волюнтаристське ставлення. Людина десь у глибині душі розуміє, що трапилось, знає про свій кризовий стан. Але вона вважає, що все в руках, все можна подолати, якщо підвищити вимоги до себе. Зовні здається, що вона агресивно не помічає реальності, заперечує очевидне..

- Продуктивне ставлення. Людина розуміє, що суперечливий, хворобливий стан є неминучим, породженим певними причинами, і мине деякий час, доки буде знайдено конструктивну стратегію життєдіяльності в нових умовах. Людина, котра вміє конструктивно переживати життєві скрути, вчасно робить висновки щодо своїх помилок, поразок, невдач, учиться на власному досвіді.

Відомим прийомом зміни ставлення до кризової ситуації є «позитивне тлумачення» неприємних переживань..

Серед конструктивних життєвих стратегії є і стратегія «відходу». Людина відмовляється від привабливих пропозицій, уникає службових підвищень, відчуваючи, в яку кризу вона може потрапити, якщо погодиться.

До деструктивних стратегій слід віднести наркоманію, алкоголізм, суіцидальні наміри та дії. Ці стратегії демонструють неспроможність особистості витримати випробування, необхідності допомоги ззовні

55.Соціально-психологічний клімату колективі в кризовій ситуації.

Социально–психологический клімат є специфічне явище, яке складається з особливостей сприйняття людини людиною, взаємно які долають почуттів, оцінок і думок, готовності до реагування належним чином на свої слова і їх учинки оточуючих. Він впливає самопочуття членів колективу; розвиток, прийняття і здійснення спільних рішень; для досягнення ефективності спільної прикладної діяльності. Отже, соціально-психологічний клімат — це переважний групи чи колективі щодо стійкий психологічне налаштування його членів, яка у поєднаному відношенні друг до друга, до праці, до оточуючих подій і до організації у цілому виходячи з індивідуальних, особистісних цінностей і орієнтації .

У понятті СПК виділяються три «кліматичні зони»:

1.соціальний клімат, що визначається тим, наскільки цьому підприємстві висока усвідомленість працівниками наших спільнихцілей і завдань;

2. моральному кліматі, щовизначаєтьсяморальнимицінностями, загальноприйнятими у цьомуколективі;

3. психологічнийклімат, тобтонеофіційна сфера, щоскладаєтьсяміжпрацівниками, які у безпосередньомуконтакті друг з одним.

Найважливішою проблемою до вивчення соціально-психологічного клімату є виявлення чинників,що його формують.Найважливішими чинниками, визначальним рівень психологічного клімату є особистість керівника і системи підбору і розстановки адміністративних кадрів. Йому впливають і особисті якості керівника, стиль й фізичні методи керівництва, авторитет керівника, і навіть індивідуальні особливості членів колективу.

Керівниквпливає на всічинники, щовизначаютьсоціально-психологічнийклімат. Віднеїзалежатьдобіркадрів, заохоченняпокараннячленівколективу, просуванняїх за службі, організаціяпраціпрацівників. Багатозалежить стилем керівництва.