14 Соціально-економічна криза в Україні у 1990-1996 pp.: причини,перебіг, наслідки

Причини соціально-економічної катастрофи в Україні доцільно поділити на три основні групи: успадковані від колишнього СРСР; спричинені недостатньою продуманістю та непослідовністю економічних реформ; причини, зумовлені необхідністю трансформації існуючої в Україні економічної системи в іншу. Перша група причин:

Майже повне або тотальне одержавлення економіки, власності, за якого 92% всіх засобів виробництва перебували у руках держави, ними розпоряджалися загальносоюзні міністерства і відомства. Це виключало дію такої могутньої рушійної сили розвитку, як конкуренція між товаровиробниками різних форм власності за здешевлення продукції, за зростання якості виготовлених товарів і послуг, за споживача.

Друга група причин:

Розрив господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР, насамперед з Росією, що призвело до втрати Україною значної кількості традиційних ринків збуту, до зупинення багатьох підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо.

Слабкість фінансово-банківської системи, раціонального регулювання НБУ діяльності комерційних банків, внаслідок чого ті отримували стократні прибутки, наживалися на конвертації тощо. Тому вони не були зацікавлені у подоланні інфляції.

Третя група причин глибокої й тривалої економічної кризи зумовлена процесом трансформації суспільно-економічної системи, що завжди супроводжується значними соціально-економічними проблемами. Якщо взяти такий важливий індикатор економічної безпеки, як валовий внутрішній продукт (ВВП), що яскраво характеризує ефективність економічної системи, то він становив у 1996 р. 42,2 % від рівня 1990 р.

Спостерігається таке негативне явище, як зниження питомої ваги нагромадження основного капіталу і збільшення частки приросту оборотних коштів. Це свідчить про скорочення інвестиційних можливостей держави та скрутне становище на підприємствах.

Ёё основими капітальними вкладеннями, що призводить до технологічного відставання.

У період 1990-1996 рр. відбулося також значне зростання питомої ваги найбільш енергомістких галузей, що виробляють проміжну продукцію, та істотне зменшення частки галузей, що виробляють кінцеву продукцію, свідчить про відсутність системного підходу до здійснення структурної перебудови економіки. На тлі деградації власного виробництва сільськогосподарської техніки під іноземні кредити було закуплено значну кількість зарубіжної техніки, що прив'язує аграрний сектор до іноземного товаровиробника і нищить власне сільськогосподарське машинобудування.

15.Світова фінансова криза (2008-2011) : причини, перебіг, наслідки.

Світова фінансова криза 2008 року — глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії,яка перебуває в активній фазі станом на середину листопада 2008. Криза ясно проявилась у вересні 2008 року під час банкрутства, злиття або консервації декількох великих американських фінансових фірм. Причини, що викликали цю кризу, повідомлялись в ділових журналах за декілька місяців до вересня, разом із коментарями про фінансову стабільність провідних інвестиційних банків, страхових фірм та іпотечних банків США та Європи постраждалих від іпотечної кризи.

Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза призвела до проблем ліквідності та дерегулювання фінансових установ в США та Європі, що далі посилило кризу ліквідності. Політичні лідери та міністри фінансів та директори центральних банків координували свої зусилля для пониження страху але криза все ще продовжується та продовжує змінюватись, перетворюючись в кінці жовтня у валютну кризу, викликану бажанням інвесторів перевести свої капітали в сильніші валюти, такі як єна, долар та швейцарський франк, спонукаючи багато національних економік шукати допомогу в Міжнародного валютного фонду. Криза була викликана іпотечною кризою та є гострою фазою фінансової кризи 2007–2008.

Під час глобальної світової кризи 2008–2009 рр. світ вступив в глобальну рецесію, яка викликає широке скорочення бізнесу, зростання безробіття і скорочення державних доходів. Деякі з найбільших і найбільш шанованих банків, інвестиційних компаній і страхових компаній або вже оголосили про своє банкрутство або були на грані цього. Майже у всіх промислово розвинених країнах і багатьох країнах з ринком, що розвиваються, оголосили рятувальні пакети для економічного та / або фінансового сектора. Ряд країн, в крайньому випадку, звернулися до запозичення у Міжнародного валютного фонду. Криза виявила фундаментальні слабкості фінансових систем у всьому світі, показали, як взаємопов'язані і взаємозалежні економіки сьогодні.

. 16. Характерні риси кризи на макрорівні. Внутрішні причини розвитку кризи

По-перше, якщо на макроекономічному рівні криза є завжди точкою перелому низхідної та висхідної гілки розвитку, то на рівні підприємства подальше зростання має місце далеко не завжди. Криза на макрорівні не може бути перманентною, економічна система сама створює передумови для виходу з неї, для нового господарського підйому. Хоча монополізація економіки частково порушують цей природний механізм –він об'єктивно існує. Виникнення окремих кризових явищ на рівн іпідприємства, якщо не вжито заходів щодо їх локалізації, обумовлює перехід до кризового стану підприємства і, як правило, завершується юридичним банкрутством або ліквідацією підприємства.

По-друге, на мікроекономічному рівні кризу не можна ототожнювати з яким-небудь окремо взяти мета помжиттєвого циклу підприємства. Навідміну відмакрорівня „криза" не є стадією життєвого циклу, а стадія „старість" не є її аналогом. Хибним є уявлення, що кризові явища характерні лише для стадії „старість".

Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, причому кожна наступна фаза життєвого циклу підприємства стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. У протилежному випадку традиційна послідовність фаз розвитку може бути порушена достроковим спадом, закриттям підприємства або його переходом до нового власника.

По-третє,виникнення кризових явищ на рівні підприємства не залежить від стадії циклу макроекономічного розвитку, тобто ці явища і процеси не взаємозалежні та синхронізовані у часі. Безумовно, криза окремого підприємства в умовах глибокої і затяжної макроеко-номічної кризи трапляється частіше і переборюється значно трудніше. Але водночас, незважаючи на загальну кризу, можна навести чимало прикладів успіху окремих підприємств. Більше того непоодинокі випадки, коли структур, є для них благодатним підґрунтям, основою їхнього комерційного успіху.

По-четверте, швидкість поширення кризових явищ є індивідуальною характеристикою окремого підприємства. Вона залежитьвід характеру та сили впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, від наявних у підприємства внутрішніх можливостей щодо її подолання за рахунок відновлення механізмів саморегуляції.

17Чутливість організації до макроекономічної кризи. Швидкість та частота поширення кризових явищ на підприємстві Виникнення кризових явищ на рівні підприємства не завжди повязано із стадією циклу макроекономічного розвитку. Криза окремого підприємства в умовах глибокої і затяжної макроекономічної кризи трапляється частіше і переборюється значно трудніше.  Рівень чутливості підприємства до макроекономічної кризи зумовлюють такі чинники: - галузь господарювання, - ступінь фінасової незалежності, - адаптивність підприємства до зовнішніх факторів. Швидкість та частота поширення кризових явищ є індивідуальною характеристикою окремого підприємства. Особливістю циклічності розвитку мікроекономічних систем є більш висока частота виникнення кризових явищ. Вона залежить від характеру та сили впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, від наявних у підприємства внутрішніх можливостей щодо її подолання за рахунок відновлення механізмів саморегуляції. Чинники частоти та швидкості поширення кризових явищ на підприємстві:  1) розміри підприємства та обсяг його ресурсного потенціалу; 2) вік та досвід підприємства; 3) тривалість циклу обороту активів підприємства; 4) стан зовнішнього середовища, його сприятливість для розвитку підприємницької ділової активності; 5) наявність ефективного власника; 6) наявність кваліфікованих управлінських кадрів.