Невідкладні стани в алергології

Гостра токсико-алергійна реакція на медикаменти – це системна реакція організму, яка виникає у відповідь на введення терапевтичної дози медикаменту, і яка має у своїй основі як імунні так і неімунні механізми розвитку, з клінічною картиною алергічної кропив’янки, бульозної, небульозної, іншої або неуточненої багатоморфної еритеми, токсичного епідермального некролізу (синдром Лайєла). Основним патогенетичним механізмом реакції є розвиток неспецифічного генералізованого васкуліту (від серозного до некротичного), який обумовлює IV ступеня тяжкості перебігу захворювання.

Анафілактичний шок – системна генералізована реакція негайного типу на повторне введення алергену у зв’язку з масивним IgE-опосередкованим виділенням медіаторів та супроводжується порушенням гемодинаміки, що приводить до недостатності кровообігу та гіпоксії усіх важливих для життя органів.

Лікування. Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, а також у клініках швидкої невідкладної медичної допомоги, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети. Профіль відділення – дерматологічний, реанімаційний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог, анестезіолог та лікар інтенсивної терапії.

Лікувальні заходи: припинити вплив етіологічних факторів – алергенів і видалити з організму залишки цих алергенів; накласти, за можливості, джгут вище місця введення медикаменту або обколоти місце введення препарату 0,1% розчином адреналіну або норадреналіну в дозі 0,3-0,5 мл із 4-5 мл фізіологічного розчину; провести венепункцію/венесекцію та почати внутрішньовенне введення препаратів: в/в крапельно: дофамін з поступовим зниженням, тривалість введення визначається гемодинамічними показниками; глюкокортикостероїдні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон); антигістамінні препарати (клемастин) при систолічному артеріальному тиску вище 90 мм рт.ст.; плазмозамінні препарати в/в крапельно або струменево; амінофілін (еуфілін) 2,0% розчину в/в на фізіологічному розчині – при виникненні бронхообструктивного синдрому; ввести пресорні аміни (0,1% розчин адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хв.); оксигенація; корекція кислотно-лужного стану; терапія гострої дихальної недостатності, переведення на штучну вентиляцію легенів та транспортування хворого до реанімації; симптоматична терапія. При неефективності терапії продовжити лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії.

Астматичний статус. Стадія І подібна до затяжного приступу задухи, але у хворого формується рефрактерність до симпатоміметиків, порушується дренажна функція бронхів (перестає відходити харкотиння, приступ задухи не вдається ліквідувати протягом 2 годин і більше. Газовий склад крові змінюється незначно: відмічається помірна гіпоксія (РаО₂ – 70-80 мм рт.ст.) і гіперкапнія (РаСО₂ – 45-50 мм рт.ст.) або, навпаки у зв’язку з гіпервентиляцією – гіпоксія (РаСО₂ менше 35 мм рт.ст.) і дихальний ацидоз.

Стадія ІІ астматичного стану характеризується порушенням дренажної функції бронхів, просвіт їх забито густим слизом, формується синдром “німої легені”. Газовий склад крові різко порушений : артеріальна гіпоксемія (РаО₂ 50 – 60 мм рт.ст.) і (РаСО₂ 60-80 мм рт.ст.) в основному за реакцією змішаного ацидозу. Стан хворого: важкий, свідомість загальмована, ціаноз, тахікардія 120/хв, АТ має тенденцію до підвищення.

Стадія ІІІ. Характеризується різними порушеннями ЦНС з розвитком картини гіперкапнії і гіперкапнічної коми (РаСО₂ більше 90 мм рт.ст., РаО₂ менше 40 мм рт.ст.).

Принципи та методи лікування. Основними принципами терапії астматичного статусу є:

- проведення масивної терапії бронходилататорами;

- негайне введення ГК;

- швидке проведення лікувальних заходів;

- корекція вторинних порушень газообміну, кислотно-лужного балансу, гемодинаміки тощо.