Лекція №17. Тема 12: Комерційні банки (продовження).
План
Пасивні операції комерційних банків.
Активні операції комерційних банків.
Стабільність банків і механізм її забезпечення.
Розвиток комерційних банків в Україні.
1. Пасивні операції комерційних банків. Поняття і класифікація пасивів комерційного банку.
Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси.
Вони відіграють первинну й вирішальну роль щодо активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти. До пасивних операцій належать формування власного капіталу банку, залучення вкладів і депозитів, продаж цінних паперів, іноземної валюти тощо.
Пасиви складаються з капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами.
Основними елементами капіталу банку є фонди, створені відповідно до законодавства, і резерви, утворені за рахунок внутрішніх джерел з метою підтримки діяльності банку. Останні входять до капіталу банку, якщо вони відповідають принципам стабільності їх утворення, субординації по відношенню до прав кредиторів, відсутності фіксованих норм їх нарахувань.
Ресурси банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні й використовуються для забезпечення діяльності банку.
Зобов’язання, згідно з визначенням НБУ, представляє собою «вимоги до активів банківської установи», що становлять її зобов’язання сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому».
Зобов’язання – це теперішнє зобов’язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відпливом із банку ресурсів, які втілюють економічні вигоди.
Зобов’язання комерційного банку стосуються коштів клієнтів та інших банків, тимчасово залучених у вигляді кредитів і депозитів за відповідну плату, та іншої кредиторської заборгованості комерційного банку, що утворюються в процесі його діяльності.
К комерційних банках зобов’язання і капітал групуються за економічним змістом та строками залучення фінансових ресурсів.
За економічним змістом зобов’язання розподіляються на: кредити, отримані від НБУ; кошти інших банків (залишки на коррахунках, кредити та депозити); кошти клієнтів (кошти до запитання і строкові кошти); кошти бюджету, позабюджетних фондів та інші кошти клієнтів, що утримуються з бюджету; боргові цінні папери, емітовані банком; чисті нереалізовані витрати від похідних фінансових інструментів; нараховані витрати до сплати; субординована заборгованість та інші зобов’язання.
За терміном залучення розрізняють наступні групи пасивів:
термін залучення не обмежений (капітал);
термін залучення більше року (довгострокові кредиту; термінові депозити; цінні папери власного боргу);
термін залучення менше року (короткострокові кредити, термінові депозити);
термін не визначений (кореспондентські рахунки банку, кошти до запитання клієнтів)
Зміст і порядок формування власного капіталу банку.
Капітал (власні кошти) у фінансовій звітності банку є різницею між активами та зобов’язаннями. Капітал банку визначається як сума основного капіталу та додаткового капіталу, виключаючи відвернення.
Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється для відшкодування збитків при проведенні банківських операцій.
Додатковий капітал включає нерозкриті резерви, резерви переоцінки, субординований борг. Додатковий капітал не може бути більшим 100 % основного капіталу. Комерційні банки зобов’язані формувати резервні фонди не менші 5% від прибутку банку до досягнення ним 25 % регулятивного капіталу банку.
Відвернення банку включають до себе наступні елементи: вкладення банку в акції та боргові зобов’язання інших банків як з метою продажу, так і з метою інвестування, а також резерви, що створюються для покриття збитків від знецінених цінних паперів і боргових зобов’язань; вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
Алгоритм розрахунку нормативного розміру власного капіталу комерційного банку має наступний вигляд:
НВК = ОК + ДК + СК – В – ОЗ,
де НВК – нормативний власний капітал комерційного банку;
ОК – основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями комерційного банку;
ДК – додатковий капітал комерційного банку;
СК – субординований капітал комерційного банку;
В – відвернення;
ОЗ – перевищення основних засобів над невідкоригованою на основі засоби сумою власного капіталу.
Мінімальний розмір статутного фонду складає:
· для банків з національним капіталом - не менше 1 млн євро;
· для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу становить менше 50%, - не менше 5 млн євро; якщо частка іноземного капіталу 50% і більше, - не менше 10 млн євро;
· якщо у формуванні статутного капіталу банку беруть участь підприємства з іноземними інвестиціями (спільні підприємства, частка іноземного капіталу в яких перевищує 50%) і частка таких підприємств у статутному капіталі банку становить 10% і більше, мінімальний розмір статутного фонду має бути не менше 3 млн євро.
Частка будь-якого із засновників банку не повинна перевищувати 35% статутного фонду банку.
Внески засновників, акціонерів до статутного капіталу комерційного банку здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів).
Значною складовою власного капіталу комерційного банку є резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви.
Резервний капітал формується в процесі основної діяльності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих втрат по операціях та послугах, які виконує чи надає комерційний банк, а також якщо недостатньо прибутку для виплати дивідендів по привілейованих акціях. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшує вірогідність банкрутства.
До складу власного капіталу комерційного банку входять спеціальні фонди та резерви – призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку.
Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку , яка не розподіляється, а залишається у комерційному банку з метою реінвестування в його діяльність.
До складу нормативного власного капіталу включаються кошти, залучені на умовах субординованого боргу, тобто боргу, який виникає у комерційному банку в разі залучення коштів інвестора з метою включення їх до капіталу банку. Мета такого залучення – підвищення рівня капіталізації комерційних банків.