Інвестиційні операції банків.

Інвестиційні цінні папери – це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів. Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладень, або надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Банківським інвестиціям властиві фактори ризику:

• Кредитний ризик – пов'язаний з тим, що фінансові можливості емітента (юридичної особи, що випускає цінні папери) зменшується настільки, що він буде не в змозі виконувати свої фінансові зобов’язання (сплачувати доходи у формі дивідендів, процентів, погашати свої цінні папери).

• Фінансовий ризик – випливає з того, що у зв’язку з непередбаченими змінами на ринку цінних паперів чи в економіці привабливість деяких цінних паперів як об’єкта вкладень може бути частково втрачена, тому їх продаж стане можливим лише з великою знижкою.

• Процентний ризик – пов'язаний з фіксацією процента за облігаціями в момент їх випуску в обіг при вільному коливанні ринкових ставок. Чим більше часу до погашення облігацій, тим вищий ризик, що пов'язаний з динамікою ставки процента.

Інвестування потребує систематизованого аналізу ризику цінних паперів. Для цього потрібен безперервний і кваліфікований контроль за станом ринку цінних паперів.

Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності. Одним із методів зменшення ризику є формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення.

Цінні папери, що входять до інвестиційного портфеля, згідно з їх призначенням, поділяються на інвестиції та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно перетворити в грошові кошти шляхом продажу на ринку цінних паперів. Інвестиційні цінні папери розраховані на більш тривалий строк, ніж цінні папери вторинних резервів. Установлення граничних строків цінних паперів, що належать до вторинних резервів, залежить від рішень керівництва банку. Тому цінні папери весь час переходять від однієї категорії до іншої.

3. Стабільність банків і механізм її забезпечення.

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

На створення необхідних умов для стабі­льної діяльності банків спрямована система економічних норма­тивів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для всіх комерційних банків.

Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від спів­відношення доходів та витрат банку.

Найпоширенішими показниками прибутковості банку є: прибут­ковість банківських активів (RОА) прибутковість акціонерного капіталу (RОE); процентна маржа (SРRЕD),

RОА — це показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку банку (прибутку після оподаткування) й активів банку.

RОЕ — показник, що характеризує відношення чистого при­бутку до акціонерного капіталу.

SРPЕD — показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки го­стра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є уста­нова банку. Цей показ­ник визначається за формулою:

;

Рис. Стабільність банків і механізм її забезпечення