Сутність, форми і методи формування банком зобов’язань.

Зобов’язання – це акумульовані банком кошти, які посідають важливе місце в структурі банківських ресурсів.

В світовій банківській практиці всі зобов’язання за способом їх акумуляції поділяють на залучені (депозити) і позикові (кредити) кошти. Вони представляють собою тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб за відповідну плату, мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитання.

Основними видами зобов’язань банків в Україні є депозити юридичних та фізичних осіб, а також міжбанківські кредити.

Види депозитів:

• За термінами: до запитання та на визначений термін.

• За правом власності: іменні та на пред’явника.

Депозитні до запитання можуть бути вилучені власниками на першу вимогу. На депозити до запитання, як правило, не сплачують процентів. Вод­ночас банки здебільшого не стягують з клієнтів і плати за корис­тування такими рахунками.

Строкові депозити мають чітко визначений термін зберігання. На них сплачують фіксований процент і, як правило, обмежують можливість їх дострокового вилучення. Важливою перевагою строкових депозитів для банку є можли­вість використання залучених коштів вкладенням у різні високо­дохідні активи, прибутковість яких дає змогу сплачувати вклад­никам порівняно високий процент.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні – фізичним особам у вигляді цінного паперу як підтвердження вкладу в банк.

Одним з джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит. Терміни таких кредитів можуть бути різними: від 1 дня до 3 - 6 місяців. Процентна ставка за такими кредитами нижча, ніж за кредитами наданими суб’єктам господарювання, що пояснюється обліковою ставкою НБУ. Досить активно використовуються міжбанківські кредити (овернайт) терміном на один день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку.

Крім міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатися за кредитом до НБУ як кредитора в останній інстанції, який здійснює рефінансування комерційних банків через операції на відкритому ринку під забезпечення державними цінними паперами, векселями, що враховані комерційним банком.

Одним з головних шляхів залучення коштів комерційними банками на біржових торгах є операції РЕПО — це операції з цінними паперами, які склада­ються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина гене­ральна угода між НБУ і комерційними банка­ми про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін заздалегідь обумовленою ціною.

У ситуації, коли існує по­греба підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ здійснює операції "прямого РЕПО". "Пряме РЕПО" – продаж цінних паперів з портфелю комерційного банку НБУ із зобов’язанням їх зворотного викупу. У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може застосувати механізм "зворотного РЕПО". "Зворотне РЕПО"- продаж НБУ державних цінних паперів на відповідний період за умови їх викупу в установлений строк.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують по різних напрямках через про­ведення активних операцій.