85.Видатки на національну оборону.

Оборонні видатки – це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання Збройних Сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

Оборонні видатки розподіляються на три групи: прямі, побічні та приховані.

Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частку оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу Збройних Сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші. Прямі оборонні видатки розподіляються на поточні та капітальні.

До поточних видатків належать витрати, пов’язані в основному з підтримкою бойової могутності Збройних Сил на досягнутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, витрати, пов’язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

До капітальних належать видатки, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних Сил та розвиток оборонної інфраструктури (купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

Побічні оборонні видатки – це витрати, пов’язані з утриманням Збройних Сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).

Приховані оборонні видатки за своїм характером та значенням належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

Згідно з функціональною класифікацією видатків з державного бюджету виділяються асигнування на:

• утримання Збройних сил України;

• закупівлю озброєння та військової техніки;

• капітальне будівництво;

• інші видатки в галузі оборони.

86.Суть та види державного боргу

Державний борг – це сума заборгованості держави перед кредиторами.

Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• хронічний дефіцит державного бюджету;

• перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;

• дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;

• розширення економічної функції держави;

• дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи);

• залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

• мілітаризація, ведення війн.

Державний борг складається з:

• заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках – внутрішній державний борг;

• фінансових зобовязань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату – зовнішній державний борг.

Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави може бути поділений на дві частини: Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками. Немонетизований борг, який складається з невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі тощо)