13. Хронічні поодинокі та множинні абсцеси легенів

захворювання, що характеризується утворенням порожнини в легеневій тканині, відмежованій від непошкоджених відділів піогенною капсулою, що формується в процесі розвитку гнійного або гнилісного запалення в ній.

I. По патогенезу:

1. Бронхогенних (зокрема аспіраційні і обтураційні).

2. Гематогенних (зокрема емболічні).

3. Посттравматичних.

III. По тяжкості: а) легкі; б) середнього ступеню тяжкості; у) важкі.

IV. По характеру течії:

1. Неускладнених.

2. Ускладнених (емпіємою плеври, легеневою кровотечею, сепсисом, пневмонією протилежної легені і ін.).

Крім того, абсцеси можуть бути: а) одиничними; б) множинними; у) односторонніми і г) двосторонніми.

При типово протікаючому одиночному абсцесі в клінічній картині можна виділити два періоди: до прориву і після прориву абсцесу в бронх. Захворювання зазвичай починається з симптомів, характерних для гострої пневмонії, тобто з підвищення температури тіла до 38—40 °С, появи болю в боці при глибокому вдиху, кашлю, тахікардії і тахіпное, різкого підвищення числа лейкоцитів з переважанням незрілих форм. Ці симптоми характерні для важкого синдрому системної реакції на запалення. Другий період починається з прориву гнійника в бронхіальне дерево. Спорожнення порожнини абсцесу через крупний бронх супроводжується відхождением великої кількості неприємно пахнучого гною і мокроти, іноді з домішкою крові. Рясне виділення гною супроводжується зниженням температури тіла, поліпшенням загального стану.

Раціональні антибиотикотерапию проводять з урахуванням чутливості мікрофлори, що висівається з крові і мокроти. За відсутності даних про чутливість мікрофлори доцільно використовувати антибіотики широкого спектру дії: цефалоспорины III покоління (цефотаксим, цефтриаксон-роцефин) або II покоління (цефуроксим, цефамандол). Дуже хороший ефект отриманий при лікуванні септичних деструктивних захворювань легенів антибіотиком тиенам (комбінований препарат — имипенем/циластатин).

14. Спорадичний зоб

Зоб (воло, струма) означає будь яке збільшення щитовидної залози незалежно від її функціонального стану, морфологічних змін та причин.

Ендемічний зоб — патологія щитовидної залози, яка зустрічається в біогеохімічних регіонах із недостатнім вмістом йоду в навколишньому середовищі (крайова патологія).

Спорадичний зоб — захворювання щитовидної залози в мешканців регіонів, неендемічних по зобу.

Патологічне збільшення щитовидної залози зустрічається поза районів зобної ендемії. Розвиток зоба пов'язують з порушенням біосинтезу тиреоїдних гормонів і метаболізму йоду в організмі, впливом невеликого, але тривалого підвищення рівня ТТГ і ТТГ-подібних факторів, імуноглобулінів, що стимулюють ріст щитовидної залози, але не впливають на її функціональний стан, і ін

У районах, вільних від дефіциту йоду, частота зоба серед населення не повинна перевищувати 5%, показники добової екскреції йоду з сечею (йодурії) повинні бути вище 100 мкг /л, а частота підвищеного рівня неону-тального ТТГ не повинна перевищувати 3%.

За характером ураження щитовидної залози розрізняють дифузний, вузловий та багатовузловий зоб. Морфологічно виділяють колоїдний, паренхіматозний і найбільш часто зустрічається в клінічній практиці змішаний зоб (пролиферирующий колоїдний зоб).

Клінічна картина схожа з такою при ендемічному зобі.

Для діагностики має значення УЗД з тонкоголкової аспіраційної біопсією. Визначення рівня ТТГ, Т3 і Т4 показано хворим при симптомах підвищеної або зниженої функції щитовидної залози.

Лікування. У разі якщо колоїдний зоб дифузний або представлений одним невеликим вузлом (до 3 см в діаметрі), пацієнта слід лікувати кон ¬ серватівно препаратами тиреоїдних гормонів (перевагу віддають L-тироксину). Дозу препарату підбирають таким чином, щоб рівень ТТГ не перевищував 0,1 мОД /л у жінок в пременопаузі і чоловіків молодше 60 років. У жінок в постменопаузі, чоловіків старше 60 років і у пацієнтів із захворюваннями серця застосовують менші дози тироксину, знижуючи рівень ТТГ до 0,5-1,0 мОД /л (ТТГ-супресивна терапія). Такі хворі підлягають динамічному спостереженню з повторним застосуванням УЗД з тонкоголкової аспіраційної біопсією, виконанням гормональних досліджень крові кожні 3-4 міс.