4. Суперечки, що виникають між сторонами адмініст­ративних правовідносин, як правило, вирішуються у поза-судовому порядку, тобто шляхом прямого юридично-влад­ного розпорядження правомочного органу.

5. Якщо учасник адміністративно-правових відносин порушує вимоги норм адміністративного права, то він від­повідальний перед державою в особі його органу.

Види адміністративно-правових відносин. Існує кіль­ка критеріїв класифікації адміністративних правовідносин.

1. Залежно від виконуваних функцій вони поділяються на: регулятивні та правоохоронні.

До регулятивних належать ті, що пов'язані з реаліза­цією позитивних завдань державного управління. Це орга­нізація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

Найбільш відомий різновид правоохоронних відно­син — відносини адміністративно-деліктні. До них нале­жать відносини, які є зв'язками з приводу відповідальності за адміністративні провини. Вони виникають між право­порушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою.

2 Залежно від адміністративно-правового статусу суб'єк­тів, що беруть участь у правовідносинах, виділяють:

між підпорядкованими (не підпорядкованими) суб'єктами державного управ­ління, що перебувають на різному організаційно-право­вому рівні, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами;

між суб'єктами однакового орга­нізаційно-правового рівня. між органами державного управління і підпорядкова­ними їм організаційно підприємствами, корпораціями, концернами тощо. між органами державного управління і підприємства­ми, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні). Це» приміром, відносини між податковою адміністрацією і підприємствами;

між органами державного управління і громадянами.

3. За складом учасників виділяють:

відносини між главою держави — Президентом Украї­ни і всією системою державного управління взагалі та ви­конавчої влади зокрема;

відносини між вищим органом державної виконавчої влади, яким за Конституцією України (ст. 113) є Кабінет Міністрів України, і всією системою державного управлін­ня взагалі і виконавчої влади зокрема; відносини між органами державної виконавчої влади різного ієрархічного рівня (обласна державна адміністра­ція — районна державна адміністрація);

відносини між органами виконавчої влади і органами державного управління, які статусом органу виконавчої влади не наділені (міністерство транспорту — відділення залізниці);

відносини між управлінськими структурами держави і органами місцевого самоврядування (районна державна адміністрація — виконавчий комітет міської ради);

4. Залежно від галузевої належності виділяють:

матеріальні адміністративні правовідносини; процесуальні адміністративні правовідносини. Матеріальні правовідносини — це відносини пасивного типу. Вони виражають статичну функцію права. Такі відносини складаються на основі уповноважуючих і забо­ронних адміністративно-правових норм, тобто норм мате­ріальних. Відносини такого типу, виникши одного разу можуть тривалий час залишатися "нерухомими", статич­ними. Так, відносини між громадянином, що одержав пра­во на пільги, і органом державного управління, який надає ці пільги, будуть перебувати у статичному стані (залишати­ся матеріальними) доти, поки громадянин не вважатиме за потрібне реалізувати дане право.

Процесуальні відносини — це відносини активного типу. Вони виражають динамічну функцію права. Для їх виник­нення потрібна процесуальна норма. Такі відносини по­стійно перебувають у розвитку, тобто є динамічними. Як правило, вони складаються у процесі вирішення управлін­ських справ (наприклад, справ про адміністративні право­порушення).