Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
politologiya.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
355 Кб
Скачать
☆
  1. Логіко-історичний аналіз формування концепції по­літичної культури.

  2. Поняття, структура та функції політичної культури. Критерії визначення рівня політичної культури.

  3. Політична свідомість як елемент політичної куль­тури. Буденний (емпіричний) та теоретичний рівні функціону­вання політичної свідомості.

  4. Функції та типологія політичної свідомості.

  5. Політична участь і політична поведінка як діяльні аспекти політичної культури.

  6. Політична соціалізація: фази та механізми.

  7. Типологія політичних культур за різними критеріями.

  8. “Громадянська культура”.

  9. Політичні субкультури.

  10. Шляхи і чинники формування політичної культури.

  11. Політична культура сучасного українського суспі­льства.

  12. Поняття “політична технологія”: визначення та сут­ність. Основні підходи до трактування політичних технологій у вітчизняній політичній науці.

  13. Базові типології політичних технологій. Основні те­нденції розвитку політичних технологій.

  14. Виборчі технології: сутність, різновиди, цілі засто­сування.

  15. Головні етапи розвитку виборчих технологій та їх особливості.

  16. Базові типології виборчих технологій.

  17. Демократичні принципи проведення виборів, закрі­плені у міжнародних документах.

  18. Основні періоди розвитку виборчих технологій в Україні.

  19. Виборчі технології в електоральному процесі Украї­ни: специфіка, різновиди і тенденції розвитку.

  20. Американські виборчі технології в сучасному елек­торальному процесі в Україні.

  21. Світова політика, міжнародні відносини: розвиток предметних галузей.

  22. Зміст поняття світової політики.

  23. Актори (учасники) світової політики.

  24. Протиріччя світової політики.

  25. Загальна характеристика міжнародних організацій, Україна в міжнародних організаціях.

  26. Взаємини ЄС та України.

  27. Ідеї війни та миру як найважливіші складові в теорії міжнародних відносин.

  28. Німецька класична школа геополітики та значення праць К. Хаусхофера.

  29. “Національний інтерес”: поняття, зміст та структура.

  30. Глобалізація: суть, основні підходи і концепції.

  31. Антиглобалізм: сутність, особливості розвитку.

  32. Генезис геополітики.

  33. Співпраця як чинник стабілізації міжнародних від­носин.

  34. Міжнародні конфлікти: типологія та особливості.

  35. Глобальні проблеми сучасності.

Абдикація - тип переходу до демократії, за якого від­бувається швидка “добровільна” передача влади від старої до нової еліти - під тиском масових рухів чи певних очевидних провалів у внутрішній або зовнішній політиці, що роблять вла­ду старої еліти повністю нелегітимною.

Абсентеїзм (лат. аЬ8Єпйа - відсутність) - свідоме ігнору­вання громадянами виборів та інших форм народного волевияв­лення; ухилення від участі в громадсько-політичному житті.

Автаркія - політика, спрямована на відокремлення економіки однієї держави чи групи держав від економіки інших країн з метою створення замкнутої системи господарювання, зорієнтованої на самозабезпечення.

Автономія - форма самоуправління частиною території (унітарної або федеративної) держави, право самостійно вирі­шувати питання місцевого значення в межах, установлених центральною владою.

Авторитаризм - політичний лад, за якого влада зосере­джена в руках вузького кола правлячих осіб чи диктатора, спи­рається на силові структури й вибіркові репресії та фактично не обмежена законом і правом, хоча інколи допускає існування “слабкої” опозиції та ідеологічного плюралізму.

“Активістська” політична культура - “чистий” тип політичної культури, за якого громадяни виявляють значний ін­терес до всього змісту і різноманіття політичного життя і самі беруть активну участь у політичних акціях і процесах.

Активне виборче право - право обирати членів пред­ставницьких органів влади.

Афективні орієнтації - почуття щодо політичної сис­теми, її ролі й тих, хто виконує політичні ролі

Багатовладдя - коли влада в державі чи організації, здійснюється водночас декількома посадовими особами, орга­нами, установами або політичними центрами, які не співпра­цюють, а суперничають і конфліктують між собою.

Багатополярність - сучасна теоретична концепція, що припускає співіснування декількох великих держав.

Баланс сил - поняття, що означає певну форму або конфігурацію (біполярну, багатополярну та ін.) розподілу по­тужності між найважливішими державами - учасниками між­народних відносин.

Біполярна система (біполяризм, або ж двухполярность) - геополітична конструкція, що відбиває дуалізм стосунків між державами з різним суспільно-політичним устроєм, або ж дуа­лізм існування талассократії і теллурократії, тобто держав, орі­єнтованих на морську і сухопутну зовнішню політику.

Біхевіоризм (англ. behavior - поведінка) - один із мето­дів політичної науки, її напрям, що зосереджується на приклад­них дослідженнях політичної поведінки, мотивацій і дій, зокре­ма “неформальних” аспектів держуправління, на опрацюванні психологічних і соціологічних досліджень політики та запере­чує цінність її загальних теорій.

Виборча кампанія - комплекс заходів і процедур фор­мування державних та громадських виборних органів.

Виборчі технології - сукупність методів, програм та практик впливу на свідомість електорату з боку суб’єктів вибо­рчого процесу і задіяних ними медіа-корпорацій та інших ко- мунікаторів з метою отримати необхідну підтримку виборців через їх голосування на політичних виборах.

Відчуженість політична - зосередження зусиль індиві­да на розв’ язанні проблем особистого життя та їх відриві і про­тиставленні суспільному й політичному життю

Влада - специфічне, непаритетне відношення між соці­альними суб’єктами явище, яке має свої суспільні джерела та різноманітні ресурси; властивість і функція соціальної системи, що походить зі складного комплексу системних взаємодій та структурних ієрархій;

Владні “центри” - безпосереднє оточення державних лідерів (президента, спікера парламенту, глави уряду, лідерів опозиції), які представлені в органах законодавчої, виконавчої влади та найбільш упливових політичних сил.

Вождь - особа, яка не піднімає масу до свого рівня, а опускається сам до рівня маси; він служить не державі чи нації, а певним групам, що висунули його на політичну арену; вождь

звертається до людини з натовпу, базує свою діяльність на на­силлі, маніпуляціях поведінкою людей, зневажає особистість.

Геополітика - одна з теоретичних шкіл, що досліджують міжнародні відносини з позиції географічного детермінізму.

Глобалізм - сучасна доктрина, де розглядається процес розширення та поглиблення міжнародних зв’язків та інститутів в єдиний простір.

Громадська думка - публічно висловлене ставлення великих груп людей до суспільних справ: проблем розвитку по­літичної системи, економіки, освіти тощо.

Громадська організація - добровільне об’єднання лю­дей, яке організовує їх діяльність у різноманітних сферах інте­ресів: трудовій, суспільно-політичній та іншій самодіяльності. Ці суспільні інститути мають внутрішню структуру знизу дове­рху, фіксоване членство та діють відповідно до завдань і цілей, закріплених у їхніх статутах.

Громадський рух - добровільне масове формування громадян, яке виникає внаслідок їх вільного бажання на основі спільності інтересів і не має фіксованого членства.

Громадянська політична культура - змішаний тип політичної культури, в якому норми раціонально-активістської поведінки добре уживаються з елементами патріархальної та підданської культур. Це культура довіри участі і підтримки, яка найкраще забезпечує політичну стабільність.

Делегування влади - передання на певний термін тих чи інших повноважень від одних суб’єктів влади (як правило державних) до інших органів управління, юридичних або фізи­чних осіб, які не мали раніше цих ресурсів упливу.

Демократична політична культура - суб’єктивно сприйняті ціннісні орієнтації, зразки політичної поведінки, що відповідають таким ідеалам демократії, як свобода, рівність, за­конність, плюралізм і змагальність під час набуття влади, від­повідальність політичної еліти перед народом тощо.

Демократія - найсучасніша форма політичного та еко­номічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу головним джерелом влади; конкретно-історичний тип держави, її політичної системи (режиму влади), яка декларує принципи народовладдя, права і свободи громадян, ідейно-політичний плюралізм, контроль за діяльністю органів влади і забезпечує управління громадськими справами за участю та в інтересах народу.

Державна влада - публічний феномен політичного ха­рактеру, основна форма політичного панування великої соціа­льної спільноти (народу, політичної нації, класу тощо), володіє верховенством і суверенітетом, має спеціалізований апарат з регулювання соціальних відносин, використовує право і легі­тимний примус; є системною функцією асиметричного суспі­льства.

Динаміка еліти - 1) аристократична - тенденція, що демонструє прагнення правлячого класу якщо не юридично, так фактично ввести спадковість свого стану; 2) демократична - оновлення політичної еліти з найбільш активних і здатних до управління представників нижчих верств шляхом виборів тощо.

Дисперсія влади - характерна ознака плюралістичної демократії; стан, що свідчить про більш дрібний поділ ресурсів влади, ніж офіційний розподіл повноважень і прерогатив між гілками державного правління, інститутами та функціональни­ми рівнями влади.

Диференціація влади (розділення, розгалуження) - ро­зподіл владних повноважень і функцій за ступенями, рівнями, ешелонами, ланками, регіонами.

Діяльність політична - вид суспільної діяльності суб’єктів політики, уособленої як потреба в сукупності осмисле­них дій, що ґрунтуються на врахуванні політичних інтересів, мо­білізації політичної волі з метою досягнення політичних цілей.

Доктрина суверенітету - ключове поняття, що означає принцип територіального суверенітету у відносинах між держа­вами.

Думка громадська - історично зумовлений динамічний стан масової свідомості великих груп людей, який своїм зміс­том віддзеркалює співвідношення соціальних сил, що фактично діють у суспільстві; сукупність уявлень та думок різних верств населення щодо тих чи інших соціально-політичних явищ та подій політичного життя.

Думка політична - сукупність поглядів, ідей, концеп­цій, що стосуються суспільно-політичного життя людей, наро­дів, держав і відображені в науково-теоретичних працях, публі­цистиці, релігійній і художній літературі.

Егалітаризм (фр. egalite - рівність) - політична теорія, для якої характерне утвердження рівності як основного прин­ципу організації суспільства.

Екстеріоризація - перенесення до політичного середо­вища набутих індивідом рис; перехід зовнішніх дій у внутрішні у вигляді втілення задумів, реалізації планів і програм, побудові нових об’єктів, культурних надбань.

Електорат - корпус виборців, сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом.

Еліта (від фран. “elite” - кращий, вибраний, добірний) - вузьке і досить закрите коло людей з відносно постійним і кіль­кісно обмеженим складом, яке об’єднано міцними внутрішніми зв’язками та має суттєві переваги - досягнення, ресурси, стату­си, матеріальні блага, привілеї тощо - відносно соціального оточення; найвищі, привілейовані верстви чи групи, які здійс­нюють функції управління, розвитку науки і культури (С. Кел­лер); люди, що мають інтелектуальні або моральні переваги над масами, високе почуття відповідальності, найвищі результати у галузі діяльності (В. Парето); ті, хто користується в суспільстві найбільшим престижем, статусом і багатством (Х. Ортега-і- Гассет).

“Елітарна” демократія - система, що передбачає об­межену участь народних мас в управлінні суспільством через низький рівень їх компетентності в політиці, а також через схи­льність до ірраціоналізму та радикалізму; тоді як правляча еліта не лише ефективно управляє, але й сповідує демократичні цін­ності, перебуваючи під контролем народу.

Елітарне “кредо” Платона - доброчинність, мужність, розум й інші чесноти, як найвищі достоїнства людей, належать лише аристократії, котра єдина здатна правити державою.

Елітиська доктрина - сукупність соціально-політич­них концепцій, теорій, де стверджується, що необхідною скла­довою структури будь-яких суспільств є найвищі привілейовані верстви (групи) - т.зв. правляча меншість, що панує над іншим населенням.

Зовнішня політика - практичне втілення основних принципів міжнародної політики держави, що відповідає його національним інтересам.

Ідеологія (від грец. idea - думка, задум і logos - слово, поняття) - система поглядів і ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються відношення людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі соціаль­ної діяльності; у політиці - відносно систематизована сукуп­ність понять, ідей і уявлень, в яких суб’єкти політичних відно­син - індивіди, соціальні групи, класи, нації, суспільство - усві­домлюють свої політичні інтереси і якими вони виправдовують свої політичні спрямування

Інститут (соціол.) - стійкий комплекс формальних і не­формальних правил, принципів, норм, настанов, які регулюють різні сфери людської діяльності та організують їх у систему ро­лей і статусів, що складають соціальну систему. І. (юрид.) - ор­ганізаційно-правове втілення чинної організації та функцій со­ціальних груп, що є матеріальною основою і соціальним суб­стратом інституційності.

Інститути політичні - організаційно оформлені, відно­сно стійкі форми політичної практики (політичні організації, держава, її органи тощо), які забезпечені спеціальними фахови­ми групами, виконують політичні функції та діють за певними нормами.

Інтерес політичний - прояв різноманітних потреб лю­дини, який спонукає її до ознайомлення з політичним життям і до участі в ньому.

Інтеріоризація - перенесення відповідних дій, що на­лежать до зовнішньої діяльності, у розумовий, внутрішній план, певну схему, образ, модель, алгоритм та ін.

Керівництво - управління, яке здійснюється в межах офіційних повноважень, виконання волі керівника відбувається завдяки його владі.

“Консенсусна” демократія - тип політичної системи (узгоджувальна модель влади); притаманна гетерогенним сус­пільствам, що передбачає надання різним соціальним менши­нам права вето з питань, які зачіпають їх інтереси.

“Консолідація демократії” - досягнення сталої згоди між суб’єктами політичних відносин щодо демократичних пра­вил політичної “гри”; перетворення тимчасових домовленостей перехідного періоду на стійкі норми демократичного суперниц­тва і співробітництва політичних еліт при здобутті й здійсненні влади.

Контр-еліта - політично активні групи, що незгодні з цілями та стратегіями влади, та з яких у майбутньому може бу­ти сформований новий тип еліти, що прийде на зміну нині пра­влячому класу.

Культура політична - сукупність стійких форм полі­тичної свідомості й поведінки, характеру і способів функціону­вання політичних інститутів, організації всього політичного життя в суспільстві.

Культура політична патріархальна - тип політичної культури, для якого притаманні: відсутність у населення країни інтересу до політичної системи, брак чітко виражених спеціалі­зованих “політичних ролей”, можливо, й орієнтація членів сус­пільства на ватажків племені, шаманів тощо.

Культура політична підданська - тип політичної куль­тури, за якої члени суспільства довіряють результатам діяльності політичної системи, але їх мало цікавить, яким чином це досяга­ється; піддані виявляють низький рівень політичної участі.

Легалізація державної влади (її інститутів) - юридичне проголошення правомірності їх виникнення (установлення), ор­ганізації та діяльності.

Легітимація політичної влади - процес, шляхом якого вона набуває якості легітимності, соціального визнання, випра­вдання, схвалення тощо.

Легітимна еліта - політична еліта, яка досягає влади та реалізує її, спираючись на широку підтримку народу і право, використовуючи методи раціонального переконання, соціаль­ного консенсусу.

Легітимність влади - її авторитет у громадян, визнання права управляти і згода підкорятися; виражає справедливість, правильність, виправданість, правову й моральну законність та інші чесноти влади. Л. оцінюється за її відповідністю інтересам більшості населення, їх уявленням про справедливість, певним соціально-психічним установкам і очікуванням людей.

Лідер — провідний член суспільної групи, авторитетна особа в її організації, за якою визнається право приймати відпо­відальні рішення в тій чи іншій ситуації та регулювати взаємні стосунки між членами групи.

Лідер неформальний - член групи, який у своїй пове­дінці найповніше відповідає груповим цінностям і нормам, і тому користується найбільшим авторитетом серед свого ото­чення; л н. має вплив на групу завдяки певним лідерським ри­сам і може стати формальним.

Лідер політичний - будь-який учасник політичного процесу, який прагне і здатен консолідувати зусилля оточуючих і активно впливати (в межах території, міста, регіону, країни) на цей процес задля досягнення означених і поставлених ним ці­лей; він є популярним і впливовим учасником суспільного жит­тя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля лю­дей для досягнення спільної мети; авторитетний політичний ді­яч, що є значною фігурою у політиці, має ресурс пріоритетного впливу на окреме політичне об’єднання чи суспільство в цілому завдяки його політичній волі та інших домінантних якостей.

Лідер формальний - особа, що призначається чи оби­рається відповідно до встановленої процедури, набуваючи та­ким чином офіційного статусу керівника.

Лідерство - один із складних механізмів інтеграції групо­вої діяльності, що забезпечує взаємодію лідерів та їх прибічників.

Лідерство раціонально-легальне - ґрунтується на по­вазі до чинного закону й тих політичних норм і правил, які ма­ють суспільний авторитет.

Лідерство традиційне - форма політичного правління, основаного на сталій вірі у святість традицій та сприйнятті тих, хто управляє, відповідно до звичаїв і політичної практики в ме­жах даної традиції.

Лідерство харизматичне - базується на відданості по­літичному лідеру, вождю, діячу, авторитет якого ґрунтується на вірі громадян у його надприродні, видатні здібності, непогрі­шимість, святість. Фази-функції в діяльності лідерів (Р. Такер): 1) функція оцінки: від лідера завжди чекають об’єктивної, муд­рої, а головне - своєчасної оцінки подій; функція наказу: лідер пропонує певну політичну лінію, тобто напрям дій, який вирі­шуватиме проблемну ситуацію в інтересах групи; мобілізуюча функція: лідер покликаний досягти підтримки групою даного ним визначення її становища і запропонованого плану дій.

Мажоритарна (вестмінстерська) модель демократії - тип політичної системи, притаманний гомогенним суспільст­вам, за якого всі важливі політичні питання вирішуються біль­шістю голосів.

Мерітократія - інтелектуальна еліта знань і компетент­ності, яка формується за критеріями наукових здобутків і осо­бистих заслуг; “еліта - це ієрархія, що ґрунтується на власних досягненнях” (К. Мангейм).

Міжнародна система - певна політична система з пев- ною сукупністю стосунків, що перебувають у безперервній вза­ємодії зі своїм зовнішнім середовищем через механізми “вхо­дів” і “виходів”.

Міжнародний актор - активний учасник (колективний або індивідуальний) міжнародних відносин, що має можливість впливати на процес прийняття і здійснення рішень у світовій політичній системі.

Міжнародні відносини - система реальних зв’язків між державами, що створюють свого роду простір, в якому існує світова політика.

Мова “політична” - визначена в політичних категоріях і поняттях, певним чином організована й унормована мова, що найбільш активно використовується в політичних текстах (пи­сьмових і усних).

Настанова політична - ставлення суб’єкта до політич­них явищ.

Національний інтерес - об’єктивна даність, що ґрунту­ється на своєрідності географічного, економічного, політичного

і культурного розвитку держави, лежить в основі його міжнаро­дної політики; усвідомлення й відображення корінних потреб суспільства в державній політиці.

Неокорпоративізм (ліберальний, соціал-демократич- ний корпоративізм) - сучасна модель представництва й захисту групових інтересів, що передбачає формування “верхівкових” представницьких організацій, за якими уряд визнає виключне, монопольне право участі у виробленні політичних рішень сто­совно захисту групових інтересів, а також створення при урядах спеціальних посередницьких структур (рад, комітетів, колегій), в рамках яких узгоджуються позиції та приймаються тристо­ронні рішення.

Номенклатура - партійна чи державна командно- адміністративна верхівка, яка забезпечує керівництво політич­ним і суспільним життям на основі ієрархічності, закритості, за­ідеологізованості; коло посадових осіб, призначення яких від­бувається шляхом жорстко формалізованого чи “тіньового” від­бору кандидатур на предмет лояльності системі.

Об’єкт політики - політичні й соціальні відносини та політичні інститути, що забезпечують функціонування полі­тичної системи суспільства.

Олігархія - форма правління, за якої влада перебуває в руках невеликої та нерепрезентативної групи, що здійснює пра­вління у власних, корпоративних інтересах, ігноруючи загаль­носуспільні інтереси; політичне панування обмеженої групи можновладців.

Онтологія влади - містить аналіз її рис і властивостей, різновидів, форм утілення та способів реалізації в сучасному асиметричному суспільстві, що пов’язано із суб’єктивними дія­ми її людських носіїв.

Опозиція - організована й згуртована політична сила (фракція, партія, блок), група “політичних інтересів”, що про­тистоїть уряду, критикує його та прагне здобути державну вла­ду; легальна й активно діюча опозиція є однією з головних ла­нок демократичного ладу.

Органи державної влади - інституційні елементи вла­ди, в яких зосереджені, локалізовані та сконцентровані держав­ні владні функції і суб’єкти, що виконують ці функції.

Орієнтації когнітивні - знання та переконання про по­літичну систему, її значення і тих, хто виконує політичні ролі.

Орієнтації оціночні - переконання, думки про політич­ні об’єкти (своєрідна комбінація ціннісних стандартів, знань і афективних орієнтацій)

Партійний електорат - це вся сукупність виборців, що віддають свої голоси за кандидатів даної партії.

Плюралізм еліт - теорія й ситуація, згідно якої струк­тура соціуму та влади характеризується множиною і конкурен- тністю еліт (економічної, політичної, адміністративної, духов­ної, інформаційної, культурної, національно-етнічної, військо­вої, професійної тощо, субеліт), розмитістю меж між елітою та масами, відносно легким входженням до еліти, значним упли- вом мас на еліту.

Поведінка політична - сукупність реакцій соціальних суб’єктів (осіб, груп, спільнот) на певні форми, засоби й напря­ми функціонування політичної системи

Поліархія - демократичний політичний устрій, що від­різняється “...поширенням громадянства на відносно велику ча­стку дорослого населення та включенням до громадянських прав можливості бути в опозиції та голосувати проти найвищих посадових осіб в уряді” (Р. Даль).

Політика - сфера суспільних відносин, у якій здійсню­ється здобуття та реалізація влади, збалансування соціальних інтересів, формування політичних інститутів, зокрема держави й партій, прийняття та виконання владних рішень; це усталена універсалія буття людства з найдавніших часів суспільної орга­нізації; історично залежить від конкретного суспільства, систе­ми його політичних інститутів, рівня розвитку культури й духо­вності соціуму та якості політичної еліти.

Політико-правові інститути - відносно виокремленні організаційно-функціональні структури держави й стабільні форми публічної політики, які виконують власні специфічні функції в цілісній системі державно-політичного регулювання суспільних відносин засобами правового й політичного впливу.

39

Політична влада - функціональний політико-правовий інститут держави і суспільства, який проектується та утворю­ється людьми (публічного характеру); його органи та установи мають визначену структуру, професійний склад і компетенції, розвиваються і функціонують в організованому соціальному просторі.

Політична еліта - найвища за соціально-політичним статусом відносно автономна привілейована група, якій прита­манні виключні соціально-економічні та політичні ознаки; “ор­ганізована меншість, що володіє владою” (Л. Саністебан), яка безпосередню бере участь у прийнятті та здійсненні рішень що­до реалізації публічної політичної та державної влади.

Політична модернізація - процес наближення полі­тичної системи (чи її фрагментів) до рівня сучасного цивіліза- ційного розвитку; реформаційна стратегія держави щодо здійс­нення якісних політичних перетворень з урахуванням досвіду передових країн та з метою гармонізації суспільно-політичних відносин.

Політична модифікація - процес, характерний для роз­винених і прогресивних політичних систем; полягає в зміні пріоритетів у розташуванні конкуруючих сил (партій) на полі­тичній арені або відбиває процес закономірного вдосконалення політичних інститутів та їх функцій.

Політична партія - це громадсько-політичне утворен­ня, що ставить за мету вибороти владу в державі, утримати її, ефективно використовувати, реалізуючи політичну волю гро­мадян .

Політична система суспільства - інтегрована сукуп­ність відносин влади, суб’єктів політики, державних і недержа­вних політичних інститутів, покликаних виконувати функції за­хисту й гармонізації інтересів соціальних угруповань, забезпе­чувати політичну наступність і стабільність у життєдіяльності суспільства.

Політична соціалізація - процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм поведінки й цінностей суспільства, до якого він належить.

Політична сфера - особлива сфера життєдіяльності су­спільства, пов’язана з реалізацією владних відносин, функціо­нуванням держави та інших політичних інститутів; галузь реа­лізації владно-політичних відносин у суспільстві, що позначає межі поширення політичних ідей та впливів, і в якій відбува­ється безпосередня діяльність держави, політиків і політичних організацій.

Політична трансформація - кардинальний (револю­ційний) перехід від одного типу політичної системи до іншого, як правило, від автократії (тоталітаризму, авторитаризму) до демократії з метою приведення структури і характеру політич­них відносин у відповідність до соціального прогресу.

Політичне “поле влади” (за П. Бурдьє, постмодерн) - ситуація з виробництва символічної продукції владних відно­син (напр., політичних подій - виборів, рішень, мітингів, полі­тичних інтриг, сенсацій тощо) заради відтворення влади як та­кої. Катастрофа в системі політичного управління наступає то­ді, коли влада втрачає ініціативу, тобто впевненість у тому, що її командні акції посилюються вищими символами - історич­ною закономірністю, сакральністю, соціальною справедливістю тощо.

Політичні вибори - форма безпосереднього народов­ладдя, яка полягає в народному волевиявленні через голосуван­ня з метою формування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Політичні інститути суспільства й держави - феноме­ни, що проектуються й утворюються людьми, мають власні ри­си та ознаки, відповідну специфіку (напр., влада і політика). Їх характер свідчить про тип чинної політичної системи і доско­налість соціально-політичних механізмів, рівень політичної ку­льтури та політичного структурування соціуму, досвід його асоціативного життя, практику дій громадсько-політичних угруповань.

Політичні технології - інтелектуально спроектовані комплексні алгоритми політичних дій (політичних заходів, ак­цій, кампаній), спрямованих на системне підвищення ефектив­ності функціонування політичних суб’єктів з приводу виборен- ня та утримання державної влади.

41

Політологія (політична наука) - цілісна галузь науко­вих знань, спрямована на вивчення змісту й закономірностей політики, владних відносин, інституційно-організаційних форм політичної діяльності, аналіз та оцінку способів взаємодії учас­ників політичного процесу.

Полюс сили - існування в сучасному геопросторі окремих політичних центрів (держав або регіонів), що визна­чають характер міжнародних відносин і притягують в орбіту своїх інтересів інших акторів міжнародних відносин.

Правляча політична еліта (“еліта влади”) - найбільш упливова група правлячого класу, яка активно діє щодо реалі­зації своїх інтересів у політиці, економіці та інших сферах жит­тя, посідає найвищі політичні позиції в державі та володіє усією повнотою влади і потужними можливостями впливу на суспіль­ство.

Природа державної влади - політична воля д. в., сило­вий та ресурсний потенціал.

Прогноз політичний - науково обґрунтоване судження, ймовірний “сценарій” розвитку подій чи можливого стану полі­тичного об’ єкта в майбутньому та пропозиції альтернативних шляхів і термінів їх настання.

Процес політичний - функціональна характеристика політичної системи, зміст якої визначається виконанням суб’єктами влади рішень, управлінні державою.

Пряма демократія - принцип, система врядування, згід­но з якими правом і обов’язком усіх громадян є участь у прийн­ятті важливих політичних рішень щодо управління державою.

Публічна політична влада - універсальна публічна влада держави, муніципальна політична влада (місцевого само­врядування), влада лідерів політичних організацій тощо; має соціополітичний характер і поширена у сфері політичних від­носин, діє у державно організованому суспільстві.

Режим політичний - сукупність методів та засобів, за допомогою яких органи держави здійснюють управління суспі­льством і забезпечують політичне панування, визначають хара­ктер відносин між владою і народом, рівень правової захищено­сті особи.

Рекрутування еліти - механізм поповнення її лав но­вими членами: або з неелітарних верств суспільства найбільш талановитими і корисними особами (“антрепренерська систе­ма”); або добір із нижчих шарів самої еліти (“система гільдій”).

Реформа - цілеспрямований, керований і певною мірою передбачуваний процес у суспільстві, державі; система сплано­ваних дій щодо окремої галузі соціального життя (певної про­блеми).

Ризик політичний - ймовірна ситуація передбачуваних несприятливих наслідків від політичних рішень чи виникнення небажаних політичних подій.

Рівність політична - демократичний конституційний принцип, який передбачає рівність усіх громадян перед законом, недопущення будь-яких привілеїв чи політичної дискримінації, рівний доступ громадян до обіймання державних посад та одна­кові можливості участі у прийнятті політичних рішень тощо.

Різновиди влади - соціальна, політична, економічна, духовна (моральна, релігійна), культурно-мистецька, інформа­ційна, управлінська (топ-менеджерів), військова, влада інжене­рно-технічних фахівців (технократія), інтелектуальної еліти (мерітократія) тощо.

Свідомість політична - духовне утворення, яке вклю­чає політичні знання, ідеї, погляди, уявлення, переконання, ін­тереси, цінності, оцінки, орієнтації, звичаї, традиції, норми, на­станови, соціально-політичні почуття, настрої тощо, що відби­вають найбільш істотні економічні, соціальні, політичні та ду­ховні інтереси людей, що мають бути реалізовані через інститу­ти політичної системи; сукупність почуттєвих і раціональних, емпіричних і теоретичних, ціннісних і прагматичних, усвідом­лених і підсвідомих уявлень про політичне життя.

Свідомість політична буденна (емпірична) - сукуп­ність уявлень і поглядів, стереотипів та переконань, які вини­кають внаслідок повсякденної практики людей; ґрунтується на поширених у певній соціальній (національній) групі уявленнях про природу політики як соціального явища.

Свідомість політична теоретична - сукупність полі­тичних теорій, поглядів та ідей, які формуються на базі науко­вих досліджень, що вивчають різноманітні політичні процеси та явища

Світова політика - взаємодія держав на міжнародній арені (найбільш вживане поняття політичної науки).

Селекторат - сукупність людей в еліті, з-поміж яких вибирають (відбирають для призначення) лідерів та посадових осіб.

Символи політичні - чуттєво-наочні або абстрактні за­соби, що уособлюють політичну систему, режим і політичні ін­ститути, національну ідею.

Соціалізація політична - процес засвоєння певних по­літичних знань, цінностей і норм, передачі й набуття політич­ного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями людей, що дозволяють особі стати повноправним учасником політич­ного життя суспільства, орієнтуватися в складних суспільних процесах, робити свідомий вибір у політиці

Соціалізм - вчення та теорії, ідеалом соціального уст­рою яких є суспільна власність, відсутність експлуатації, спра­ведливий розподіл матеріальних благ і духовних цінностей за­лежно від затраченої праці на основі забезпеченої державою і суспільством свободи особистості.

Соціальна нерівність - неоднакове володіння важли­вими матеріальними і духовними благами, від яких залежить соціальний статус і життєві можливості родин та окремих інди­відів.

Соціальний інститут - сукупність матеріальних засо­бів, соціально-легітимованих норм і санкцій, конституйований порядок виконання певних професійних дій, учинків, поведін- кових актів, які здійснюються спеціальними (чи уповноваже­ними) соціально-професійними групами.

Спін-докторінг (від англ. spin - кружляння, вертіння і doctoring - лікування на професійному рівні) - інформаційне “перекручування” подій, їх презентація у більш вигідному світ­лі або просто “розкручування” людини або події. Спін-доктор “розкручує” інформацію, подаючи у найсприятливішому для політичного суб’єкта вигляді, тобто “лікує” її висвітлення в мас-медіа.

Стереотипи політичні - стандартизовані політичні об­рази, стійкі уявлення політичних об’єктів, поширені в межах певної спільноти, які склались на основі минулого досвіду й сприймаються людьми некритично.

Стратегія політична - перспективні завдання економі­чного, соціального й духовного розвитку, що визначають кінце­ву мету політичної діяльності й послідовність етапів її досяг­нення, необхідні ресурси та їх джерела, принципи та пріоритет­ні методи дії.

Суб’єкт політики - носій предметної політичної дії, що спричиняє певні зміни в політичних відносинах; особистість, група чи організація, які постійно й відносно самостійно беруть участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, упли­вають своїми діями на ті чи інші зміни в політичній системі. Іє­рархія суб’єктів політичної діяльності залежить від їх характе­ру, ролі та виконуваних функцій.

Суб’єкти державної влади - громадяни чи піддані да­ної країни, що обіймають певні державні посади (статуси) в ор­ганах державного управління та виконують відповідні владно- державні функції (ролі).

Субеліта - специфічні суспільні групи, що за своїм ста­тусом і способом життя очевидно відрізняються від іншої соці­альної маси: демографічні еліти (“золота молодь”, феміністки), сексуальні меншини, “криміналітет” - верхівка злочинного сві­ту, “ідейні маргінали” тощо. Вони не впливають на політику постійно, а тяжіють до її “тіньових” форм і технологій.

Субкультури політичні - сукупність політичних орієн­тацій, що значно різняться від тих, які домінують у суспільстві.

Теократія - режим, форма правління, за якої вся повно­та влади в державі належить главі церкви та духовенству; су­проводжується набуттям релігією рис політичної ідеології.

Тоталітаризм - політичний режим, за якого держава, очолювана єдиною партією, прагне контролювати не лише всі сфери суспільного життя, а й особисте життя громадян, дома­гаючись масової мобілізації, підтримки влади й відданості єди­ній офіційній ідеології.

Транснаціоналізм - школа, близька у своїй основі до глобалізму, означає ідею об’єднання держав в умовах глобаль­них загроз, коли співпраця набуває характеру транснаціональ­них зв’язків, де число учасників практично нескінченне і не іс­нує національних меж у рамках глобального світу.

Устав партії - спеціальний документ, що регламентує організаційну структуру й норми внутрішньопартійного життя.

Участь політична - це дії громадян, спрямовані на фу­нкціонування політичної системи, які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному.

Фундаменталізм (лат. /ыпёатвпШт - основа) - суспі­льно-політична течія, ідеологія, що характеризується радикаль­ним неприйняттям змін, модернізації соціальної та політичної систем, схильністю до традицій, відстоюванням релігійних, етичних, національних принципів.

Цивілізація - історична стадія, рівень, форма спільного буття людей, що поєднані специфічними культурними норма­ми, цінностями, ідеалами.

  1. Авторханов А. А. Происхождение партократии: в

  1. т. / А. Авторханов. - 2-е изд. - Frankfurt-am-Main: Possev- Verlag, 1983. - Т. 1: ЦК и Ленин. - 728 с.; Т.2: ЦК и Сталин. - 534 с.

  1. Агаев М. Б. Президентская власть в системе госу­дарственной власти / М. Б. Агаев. - М.: Луч, 1994. - 23 с.

  2. Ачкасов В. А. Легитимация власти в постсоциали- стическом российском обществе / Ачкасов В. А., Елисеев С. М., Ланцов С. А. - М.: Аспект-Пресс, 1996. - 125 с.

  3. Ашин Г. К. Современные элиты / Г. К. Ашин. - М.: Межд. отн, 1985. - 256 с.

  4. Ашин Г. К. Элитизм и демократия / Г. К. Ашин // Обществ. науки и современность. - 1996. - № 5. - С. 59-70.

  5. Ашин Г. К. Формы рекрутирования политических элит / Г. К. Ашин // Обществ. науки и современность. - 1998. - № 3. - С. 85-96.

  6. Барсалев В. А. Политические кризисы и смуты (Ис­тория, теория, современность) / В. А. Барсалев. - М.: МИИТ, 1997. - 345 с.

  7. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресур­си, технології, маркетинг: навч.-метод. посіб. / В. Бебик. - К.: МАУП. - 2001. - 216 с.

  8. Бенетон Ф. Введение в политическую науку: [пер. с фр.] / Ф. Бенетон. - М.: Весь мир, 2002. - 367 с.

  9. Белый О. Дискурс власти и типы плит / О. Белый // Полит. мысль. - 1994. - № 2. - С. 23-31.

  10. Бердяев Н. А. Философия неравенства / Н. А. Бер­дяев. - М.: ИМА-Пресс, 1990. - 288 с.

  11. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господст­во Америки и его геостратегические императивы / З. Бжезин- ский. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 256 с.

  12. Бжезинский З. Мировое господарство или глобаль­ное лидерство / З. Бжезинский. - М.: Междунар. отношения,

  1. - 288 с.

  1. Бжезинський З. Великі перетворення / З. Бжезинсь- кий // Політ. думка. - 1994. - № 3. - С. 5-16.

  1. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Украї­на: навч. посіб. / А. О. Білоус. - К.: АМУПП, 2000. - 200 с.

  2. Бурмака М. П. Громадянська культура як детермі­нанта становлення демократії в українському суспільстві / М. П. Бурмака // Політол. вісн.: зб. наук. пр. - К.: ІНТАС, 2009. - Вип. 41. - С. 261-278.

  3. Васильева Н. А. Философские аспекты мировой по­литики / Н. А. Васильева, И. М. Межевич. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. - 173 с.

  4. Вишняк О. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи / О.Вишняк. - К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. - 253 с.

  5. Вільчинська І. Ю. Політична культура як ціннісно- нормативна основа політичної мотивації / І. Ю. Вільчинська // Політол. вісн.: зб. наук. пр. - К.: ІНТАС, 2009. - Вип. 41. - С. 279-289.

  6. Вільчинська І. Ю. Політична соціалізація як поєд­нання внутрішніх і зовнішніх чинників мотивації особистості / І. Ю. Вільчинська // Акт. пробл. політики: зб. наук. пр. / Кер. авт. кол. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. - Оде­са: Фенікс, 2010. - Вип. 40. - С. 330-340.

  7. Влада та суспільство під впливом закону “циркуля­ції еліт”: ХХІІІ Харк. політолог. читання: матер. міжнар. наук.- теор. конф. - Х.: НЮАУ, НДІ ДБМС, 2010. - 157 с.

  8. Врублевський В. Український шлях: начерки: [гео- політ. становище України та її нац. інтереси] / В. Врублевський,

В. Хорошковський. - К.: Демократ. Україна. - 1997. - 427 с.

  1. Вятр Е. Социология политических отношений / Е. Вятр. - М.: Прогресс, 1979. - 320 с.

  2. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері від­критості: дослідження категорії “громадянське суспільство” / Ю. Габермас. - Л.: Літопис, 2000. - 318 с.

  3. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку / К. С. Гаджиев. - изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Логос, 2000. - 544 с.

  4. Гегель Г. Философия права / Г. Гегель. - М.: Мир книги, 2007. - 524 с.

  5. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общест­во и его исторические соперники / Э. Геллнер. - М.: Моск. шк. полит. исслед., 2004. - 128 с.

  6. Герасіна Л. М. Ренесанс парадигми елітизму в соці- ополітичних дослідженнях к. ХХ ст. / Л. М. Герасіна // Методо­логія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного сус­пільства: зб. наук. пр. - Х.: Видав. центр ХНУ ім. В. Каразина, 2000. - С.75-79.

  7. Герасіна Л. М. Структурна композиція політичного процесу в аспекті політико-правового аналізу / Л. М. Герасіна, М. І. Панов // Вісн. Харк. Нац. ун-ту ім. В. Каразіна. - Х., 2001. - № 2. - С. 34-41.

  8. Герасіна Л. М. Проблеми дисперсії публічної полі­тичної влади за умов конкуренції еліт / Л. М. Герасіна,

  1. В. Фролова: матеріали міжнар. наук.-теор. конф. “Влада та суспільство під впливом закону «циркуляції еліт»”: ХХІІІ Харк. політолог. читання. - Х.: НЮАУ, НДІ ДБМС, 2010. - С. 14-16.

  1. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализацмя меняет наши жизни / Э. Гидденс. - Весь Мир, 2004. - 120 с.

  2. Гладуняк І. В. Феномен політичного лідерства у процесі функціонування механізму політичного управління /

  1. В. Гладуняк // Держава і право: юрид. і політ. науки. - К.: Ін-т держави і права НАН України, 2007. - Вип. 37. - С. 636-643.

  1. Гладышев К. С. Геополитика / К. С. Гладышев. - М.: Прогресс, 1997. - 327 с.

  2. Глобалізація і безпека розвитку: кол. моногр. / за ред. О. Г. Білоруса. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с.

  3. Глухова А. В. Политические процессы / А. В. Глу­хова. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2009. - 279 с.

  4. Головатий М. Ф. Мистецтво здобувати владу / М. Ф. Головатий // Політ. менедж. - 2003. - № 1. - С.49-58.

  5. Гомеров И. Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура / И. Н. Гомеров. - М.: Изд-во ЮКЭА, 2002. - 832 с.

  6. Гринберг Т. Э. Политические технологии: ПР и рек­лама / Т. Э. Гринберг. - М. : Аспект Пресс, 2005. - 317 с.

  7. Громадянське суспільство: проблеми становлення /

В. Ф. Сиренко, В. І. Тимошенко та ін. - К.: Логос, 1997. - 124 с.

49

  1. Демократизація України: програма малих проектів: посіб. з розвитку громад: практ. порадник для небайдужих / кол. авт.: Л. О. Єльчева, І. М. Ібрагімова та ін. - К.: Знання, 2007. - 458 с.

  2. Депутатська недоторканність (сучасна парламентсь­ка та судова практика: правовий аналіз) / за заг. ред. О. В. Задо- рожнього. - К.: Логос, 2004. - 288 с.

  3. Дусавицкий А. К. Особливості сприйняття узагаль­неного образу політика / А. К. Дусавицкий, К. А. Грубник // Вісн. Харк. нац. ун-ту. - Сер. Психологія: зб. наук. пр. - 2007. - № 771. - С. 71-74.

  4. Дюверже М. Политические партии: [пер. с фр.] / М. Дюверже. - М.: Академ. проект, 2000. - 558 с.

  5. Жиро Т. Политология: [пер. с польск.] / Т. Жиро. - Харьков: Гуманитар. центр, 2006. - 428 с.

  6. Заболотний М. Б. Особливості формування політич­ної культури сучасного українського суспільства / М. Б. Забо­лотний // Політол. вісн.: зб. наук. пр. - К.: ІНТАС, 2009. - Вип. 41. - С. 290-301.

  7. Заворітня Г. Питання політичного лідерства в євро­пейській безпековій та оборонній політиці / Г. Заворітня // Ви­бори та демократія. - 2006. - № 1. - С. 94-100.

  8. Зидентоп Л. Демократия в Европе: [пер. с англ.] / Л. Зидентоп; под ред. В. Л. Иноземцева. - М.: Логос, 2001. - 312 с.

  9. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін / А. Зленко. - Х., ФОЛІО, 2003. - 559 с.

  10. Зоткин А. О. Становление регіональних владних еліт в Україні: автореф. дис.... канд. соц. наук: 22.00.03 /

А. О. Зоткин. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2005. - 20 с.

  1. Зуйковська А. Деякі аспекти структурної організації політичної культури / А. Зуйковська // Сучас. укр. політика. - К.: Центр соц. комунікацій, 2010. - Вип. 20. - С. 144-150.

  2. Зуйковська А. Соціокультурні засади розвитку полі­тичної культури / А. Зуйковська // Політ. менедж. - 2010. - № 43. - С.65-72.

  3. Капустин Б. Г. Моральный выбор в политике / Б. Г. Капустин. - М.: КДУ: Изд-во МГУ, 2004. - 496 с.

50

  1. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних баченнях: моногр. / А. Карась. - К., Л.: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - 520 с.

  2. Карнаух А. Проблеми становлення сучасної полі­тичної культури в Україні / А. Карнаух // Персонал. - 2007. - № 9. - С. 26-31.

  3. Кеохейн Р. О. Транснациональные отношения и ми­ровая политика / Р. О. Кеохейн, Дж. С. Най (мл.) // Теория ме- ждунар. отношений: хрестоматия / под. ред. П. А. Цыганкова. - М.: Гордарики, 2002. - С. 33-55.

  4. Кирилюк Ф. М. Новітня політологія: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ф. М. Кирилюк - К.: Центр учб. л-ри, 2009. - 564 с.

  5. Кириченко С. О. Громадянське суспільство і право­ва держава: поняття та зміст / С. О. Кириченко. - К.: Логос, 1999. - 47 с.

  6. Кін Дж. Громадянське суспільство: старі образи, но­ве бачення / Дж. Кін. - К.: К.І.С., АНОД, 2000. - 191 с.

  7. Кола Д. Политическая социология / Д. Кола. - М.: Весь мир, 2001 - 406 с.

  8. Колодій А. Ф. На шляху до громадянського суспіль­ства: теоретичні засади й соціокультурні передумови демокра­тичної трансформації в Україні: моногр. / А. Ф. Колодій. - Л.: Червона калина, 2002. - 272 с.

  9. Кормич Л. І. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України / Л. І. Кормич, Д. С. Шелест. - К.: АВРІО, 2004. - 262 с.

  10. Коротков Д. С. Становлення політичної еліти Укра­їни в контексті переходу від тоталітаризму до демократії / Д. С. Коротков // Сучас. укр. політика: політики і політологи про неї. - К.: Укр. центр політ. менеджменту, 2010. - Вип. 19. - С. 85-95.

  11. Кочубей Л. О. Виборчі технології: політичний аналіз (на прикладі виборів до парламенту сучасної України): моногр. / Л. О. Кочубей. - К.: Юрид. думка, 2006. - 280 с.

  12. Кошелюк М. Е. Технологии политических виборов / М. Е. Кошелюк. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Питер, 2004. - 239 с.

  13. Коэн Д. Л. Гражданское общество и политическая теория: [пер. с англ.] / Д. Л. Коэн, Э. Арато; общ. ред. И. И. Мюрберг. - М.: Весь мир, 2003. - 453 с.

  14. Кресіна І. Толерантність як цінність політичної і правової культури / І. Кресіна // Сучас. укр. політика. - К.: Центр соц. комунікацій, 2011. - Вип. 23. - С. 149-161.

  15. Кудряченко А. І. Геополітика: підруч. / А. І. Кудря- ченко, Ф. М. Рудич, В. О. Храмов. - К.: МАУП, 2004. - 294 с.

  16. Куценко О. Правящая элита: качество власти в ме­няющемся обществе / О. Куценко // Соврем. о-во. - 1993. - № 2. - С. 32-41.

  17. Куценко О. Д. Суспільство нерівних: класовий ана­ліз нерівностей в сучасному суспільстві / О. Д. Куценко. - Х.: ХНУ ім. В. Каразіна, 2000. - 315 с.

  18. Лавриненко В. Н. Исследование социально­экономических и политических процессов / В. Н. Лавриненко, Л. М. Путилова. - М.: Инфра, 2010. - 208 с.

  19. Ланцов С. А. Политическая конфликтология: уч. по­собие / С. А. Ланцов. - М.: Прогресс, 2008. - 234 с.

  20. Лебедева М. М. Политическое урегулирование кон­фликтов / М. М. Лебедева. - М.: Ин-т “Открытое общество”, 1997. - 510 с.

  21. Легитимность // Полит. исслед. - 1997. - № 5. - С. 137-140.

  22. Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ /

В. Г. Ледяев. - М.: Рос. полит. энцикл., 2001. - 384 с.

  1. Локк Дж. Два трактата о правлении // Локк Дж. Со­чинения: в 3 т. - Т. 3. - М.: Мысль, 1988. - С. 137-405.

  2. Макар Ю. І. Політологія: навч. посіб. / Ю. І. Макар, О. Ю. Докаш, Т. П. Лаврук. - Чернівці: Чернів. нац. ун-т, 2010. - 596 с.

  3. Макаренко Л. П. Психологічні засади політичного лідерства / Л. П. Макаренко // Політол. вісн.: зб. наук. пр. - К.: ІНТАС, 2009. - Вип. 42. - С. 125-136.

  4. Малкин Е. Основы избирательных технологий / Е. Малкин, Е. Сучков. - 3-е изд., расшир. и доп. - М.: 8Р8Ь- “Русская панорама”, 2002. - 464 с.

  5. Макеев С. Есть ли в Украине военная элита / С. Ма­кеев, А. Маначинский, Э. Лисицын // Полит. мысль. - 1995. - № 1 (5). - С. 23-41.

  6. Мелешкина Е. Политический процесс: основные ас­пекты и способы анализа / Е. Мелешкина. - М.: Инфра, 2001. - 304 с.

  7. Минк К. Стратегия адаптации бывших коммунисти­ческих элит / К. Минк, Ж.-Ш. Шурек // Полит. мысль. - 1994. - № 4. - С. 32-41.

  8. Михальченко Н. И. Украинское общество: транс­формация, модернизация или лимитроф Европы? / Н. И. Ми­хальченко. - К.: Ин-т социологии НАНУ, 2001. - 440 с.

  9. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье. - М.: Мысль, 1999. - 211 с.

  10. Морарь М. В. Сучасна українська політична думка про лідерство (політологічний аспект) / М. В. Морарь // Удо­сконалення навч.-вихов. процесу в вищ. навч. закл. / відп. за вип. О. В. Бойко. - Мелітополь, 2009. - Вип. 13. - С. 215-218.

  11. Москаленко В. В. Політична особистість як політи- ко-психологічний феномен / В. В. Москаленко // Вісн. Харк. нац. ун-ту. - Сер. Психологія: зб. наук. пр. - 2007. - № 771. - С.183-186.

  12. Мухаев Р. Т. Политология / Р. Т. Мухаев. - М.: ПРИОР, 2000. - 432 с.

  13. Обушний М. І. Політологія: довідник / М. І. Обуш- ний, А. А. Коваленко, О. І. Ткач. - К.: Довіра, 2004. - 599 с.

  14. Ольшанский Д. В. Политический консалтинг / Д. В. Ольшанский, В. Ф. Пеньков. - СПб: Питер, 2005. - 448 с.

  15. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и- Гассет // Избр. тр.: пер. с исп. - М.: Весь Мир, 1997. - 704 с.

  16. Парсонс В. Публічна політика: вступ до теорії й практики аналізу політики: [пер. з англ.] / В. Парсонс. - К.: Ки- єво-Могилян. акад., 2006. - 549 с.

  17. Парсонс Т. Теория социальных систем / Т. Парсонс. - М.: Прогресс, 2000. - 235 с.

  18. Перегудов С. П. Гражданское общество как полити­ческий феномен / С. П. Перегудов // Свобод. мисль. - 1992. - № 9. - С. 23-31.

  19. Пилипенко В. Владна еліта у контексті суспільного розвитку / В. Пилипенко, Ю. Привалов, В. Ніколаєвський. - К.: Фоліант, 2008. - 158 с.

  20. Півнева Л. Політична і популярна культури як пре­дмет політологічного аналізу / Л. Півнева // Політ. менедж.: укр. наук. журн. - К.: Укр. центр політ. менедж., 2006. - № 6. - С. 74-81.

  21. Піча В. М. Політологія: підруч. / В. М. Піча,

Н. М. Хома. - 3-тє вид., допов. - Л.: Магнолія, 2009. - 476 с.

  1. Погорілий Д. Є. Політологія: кредитно-модульний курс: [навч. посіб.] / Д. Є. Погорілий. - К.: Інкос, 2008. - 432 с.

  2. Политический процесс: основные аспекты и способы анализа / под ред. Е. Ю. Мелешкиной. - М.: Весь мир, 2001. - 304 с.

  3. Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи: зб. статей і тез за матеріалами Всеукр. наук.-теорет. конф. - ХХ Харк. політ. читання. - Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного буд-ва та місц. самоврядування АПрН України, 2008. - 385 с.

  4. Политология: учеб. пособие для вузов / науч. ред. А. А. Радугин. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Центр, 2000. - 336 с.

  5. Политология: энциклопедический словарь / общ. ред. Ю. И. Аверьянова. - М.: PUBLISHERS, 1993. - 403 с.

  6. Політико-правові інститути сучасності: структура, функції, ефективність: моногр. / за ред. М. І. Панова, Л. М. Ге- расіної. - К.: Ін Юре, 2005. - 384 с.

  7. Політичний клас у сучасній Україні: специфіка фо­рмування, тенденції розвитку: [моногр.] / Ф. М. Рудич [та ін.]; заг. ред. Ф. М. Рудич. - К.: Парламент. вид-во, 2010. - 336 с.

  8. Політичний процес і політична еліта // Політ. дум­ка. - 1993. - № 1. - С. 5-43.

  9. Политология: словарь-справочник / М. А. Васи- лик, М. С. Вершинин и др. - М.: Гардарики, 2000. - 328 с.

  10. Політичні партії в Україні: інформ.-довід. вид. / редкол.: М. М. Рябець та ін. - К.: Центр. виборча комісія, 2001. -

С. 11, 15.

  1. Політологія посткомунізму: зб. наук. ст. / Є. Бист- рицький, В. Полохало та ін. - К.: Політ. думка, 1995. - 435 с.

54

  1. Політологія: зб. вправ і завдань для самостійної роботи. Глосарій: [метод. посіб. до підруч. “Політологія”] / за ред. А. Колодій. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 280 с.

  2. Політологія: [у 2-х кн.] / А Колодій, В. Харченко, Л. Климанська, Я. Косьмина. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2000. - Кн. 1: Політика і суспільство; Кн. 2: Держава і суспільство.

  3. Політологія: акад. курс / М. І. Панов, Л. М. Гера- сіна, В. С. Журавський та ін. - К.: Ін Юре, 2006. - 520 с.

  4. Політологія: підруч. / М. І. Панов (кер. кол. авт.), Л. М. Герасіна, Н. П. Осипова та ін. - К.: Ін Юре, 2002. - 360 с.

  5. Поліщук І. О. Концепція політичної культури: структурний аспект / І. О. Поліщук // Персонал. - 2005. - № 6. -

С. 26-30.

  1. Поліщук І. О. Маніпуляційні технології у прези­дентській виборчій кампанії 2009-2010 в Україні / І. О. Поліщук // Гілея: зб. наук. пр. - 2010. - Вип. 31. - С. 410-417.

  2. Поліщук І. О. Політичні партії як суб’єкти вибор­чого процесу / І. О. Поліщук // Політ. менедж. - 2005. - № 6. -

С. 42-49.

  1. Поліщук І. О. Поняття “виборчі технології”: ос­новні концептуальні підходи / І. О. Поліщук, О. М. Моторнюк // Вісн. Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. - Сер.: філос., фі- лос. права, політол., соціол. - 2010. - № 7. - С. 189-200.

  2. Поліщук І. О. Інститут політичних партій: історія і сучасність / І. О. Поліщук // Персонал. - 2010. - № 1. - С.10-15.

  3. Поліщук І. О. Еволюція культури політичних ви­борів в Україні: моногр. / І. О. Поліщук. - Х.: ХНУ ім. В. Н. Ка- разіна, 2008. - 352 с.

  4. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика / Г. Г. По- чепцов. - К.: Знання, 2006. - 663 с.

  5. Проблеми модернізації політичних систем сучас­ності: моногр. / М. І. Панов (кер. кол. авт.), Л. М. Герасіна,

О. Г. Данильян та ін.; за заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Даниль- яна. - Х.: Право, 2008. - 320 с.

  1. Пугачев В. П. Введение в политологию / В. П. Пу­гачев, А. И. Соловьев. - М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 2002. - 477 с.

  2. Райгородский Д. Я. Психология и психоанализ власти: хрестоматия / Д. Я. Райгородский. - Самара: Бахрах, 1999. - Т. 1. - 604 с.; Т. 2. - 576 с.

  3. Романенко Ю. Феномен соціалізації: соціологіч­ний та соціально-психологічний аспекти / Ю. Романенко // Політ. менедж. - 2011. - № 4 (49). - С. 3-11.

  4. Романовский А. Г. Феномен личности в современ­ной политической жизни общества / А. Г. Романовский // Вісн. Харк. нац. ун-ту. - Сер. Психологія: зб. наук. пр. - 2007. - № 771. - С. 223-226.

  5. Рудакевич О. Функції національної політичної культури: теоретико-методологічний аспект / О. Рудакевич // Сучас. укр. політика. - К.: Центр соц. комунікацій, 2011. - Вип.

  1. - С.117-126.

  1. Рябий Ю. О. Фактори впливу на системні зміни українського суспільства та його політичної культури / Ю. О. Рябий // Політол. вісн.: зб. наук. пр. - К.: ІНТАС, 2009. - Вип. 41. - С. 325-339.

  2. Санистебан Л. С. Основы политической науки / Л. С. Санистебан. - М.: МП Владан, 1992. - 123 с.

  3. Селютіна Н. Ф. Формування політико-адміністра- тивної еліти і особливості прояву її суб’єктного потенціалу на регіональному рівні: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Н. Ф. Селютіна. - Х.: Нац. акад. держ. упр. при Пре­зидентові України; Харк. регіон. ін-т держ. упр., 2006. - 22 с.

  4. Скрипнюк О. В. Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика) / О. В. Скрип- нюк. - К.: Логос, 2006. - 368 с.

  5. Слюсаренко А. Р. Історія української конституції /

А. Р. Слюсаренко, М. В. Томенко. - К.: Знання,1993. - 187 с.

  1. Соловьёв А. И. Три облика государств - три стра­тегии гражданского общества / А. И. Соловьёв // Полис. - 1996. - № 6. - С. 29-38.

  2. Социологический словарь / отв. ред.: Г. В. Осипов, Л. Н. Москвичев. - М.: Норма, 2008. - 607 с.

  3. Степаненко В. П. Глобальное гражданское обще­ство: концептуализация и посткоммунистические интерпрета­ции / В. П. Степаненко // Социол.: теория, методы, маркетинг. -

  1. - № 2. - С. 156-175.

  1. Сурмін Ю. Виборчі технології / Ю. Сурмін, Д. Наріжний. - Д.: Пороги, 2001. - 120 с.

  2. Суспільна трансформація: концептуалізація, тен­денції, український досвід / за ред.: В. В. Танчера, В. П. Степа- ненка. - К.: Ін-т соціол. НАНУ, 2004 - 133 с.

  3. Сучасний виборчий РЯ: навч. посіб. / В. В. Лісни­чий, В. О. Грищенко, В. М. Іванов, М. В. Кінах. - Сєвєродо- нецьк: ЕВРІКА, 2001. - 480 с.

  4. Токвиль А. де. Про демократію в Америці / А. де Токвиль. - К.: Всесвіт, 1999. - 373 с.

  5. Траверсе О. О. Інституційні зміни та лідерство в українській політиці початку демократичних змін / О. О. Траве­рсе // Віче. - 2007. - № 18 (спецвипуск). - С. 25-27.

  6. Траверсе О. О. Політичне лідерство: поняття, дис­курс, практика / О. О. Траверсе // Віче. - 2006. - № 17-18. -

С. 73-76.

  1. Украина: лидерство, элита, власть: [материалы дискуссии] // Полит. мысль. - 1994. - № 3. - С. 17-44.

  2. Україна в сучасному геополітичному просторі: те­оретичний і прикладний аспекти: [кол. моногр.] / за ред. Ф. М. Рудича. - К.: МАУП, 2002. - 488 с.

  3. Фесенко В. Вітчизняна політична еліта у контексті “проекту Україна” / В. Фесенко // Незалеж. культур. часоп. “Ї”. -

  1. - № 45. - С. 116-121.

  1. Фуко М. Воля к истине. По ту сторону знания, власти и сексуальности [пер. с фр.] / М. Фуко. - М.: Касталь, 1996. - 448 с.

  2. Хайек Ф. А. Дорога к рабству / Ф. А. Хайек. - М.: Новое изд-во, 2005. - 264 с.

  3. Халипов В. Ф. Власть: кратологический словарь /

В. Ф. Халипов. - М.: Республика, 1997. - 431 с.

  1. Халипов В. Ф. Энциклопедия власти / В. Ф. Хали­пов. - М.: Акад. проект; Культура, 2005. - 1055 с.

  2. Хилько М. Політична культура населення Украї­ни: аналіз розвитку громадянських якостей / М. Хилько // По­літ. менедж. - 2007. - № 1. - С. 115-126.

57

  1. Ховард М. М. Слабость гражданского общества в посткоммунистической Европе / М. М. Ховард. - М.: Аспект Пресс, 2009. - 191 с.

  2. Чешков М. А. Социальный профиль верхов (Исс­ледования постколониальных элит и опыт для России) / М. А. Чешков. - М.: Ин-т мировой экономики и междунар. от­ношений РАН, 1997. - 51 с.

  3. Чиркин В. Е. Современное государство / В. Е. Чи- ркин. - М.: Междунар. отношения, 2001. - 416 с.

  4. Шайхутдинов Р. Охота на власть / Р. Шайхутди­нов. - М.: Россельхозакадемия, 2005. - 484 с.

  5. Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій і партійних си­стем: навч. посіб. / Ю. Р. Шведа. - Л.: Тріада плюс, 2004. - 528 с.

  6. Шляхтун П. П. Політологія: історія та теорія: [під- руч.] / П. П. Шляхтун. - К.: ЦУЛ, 2010. - 472 с.

  7. Шмиттер Ф. Неокорпоративизм / Ф. Шмиттер // Полит. исслед. - 1997. - № 2. - С. 32-43.

  8. Элиты в современных политических процессах (опыт сравнительного исследования): моногр. / А. В. Глухова и др. - Воронеж: Науч. кн., 2009. - 177 с.

  9. Юрій М. Ф. Політологія: навч. посіб. / М. Ф. Юрій. - К.: Дакор, КНТ, 2006. - 416 с.

  10. Dahl R. Modem Political Analysis / R. Dahl. - 5th ed. - Englewood Cliffs (New Jersey): Prentice Hall, 1991. - 234 р.

  11. Kirchheimer O. The Transformation of the Western European Party Systems/ O.Kirchheimer // Political Parties and Political Development / L. la Palombara, M. (eds) Weiner. - Princeton, New York: Princeton University Press, 1966. - P. 57-84.

  12. Lipset S. M. Cleavage Structures, Party Systems, and Voter Alignments: An Introduction / S. M. Lipset, S. Rokkan // Party Systems and Voter Alignments: Cross-National Perspectives / Еdited by Seymour Martin Lipset and Stein Rokkan. - New York: Free Press, 1967. - P. 1-64.

  13. Sartori G. Parties and Party Systems. A Framework for Analysis / G. Sartori. - New York: Cambridge University Press, 1976. - 257 р.

  14. Simon Y. R. Philosophy of Democratic Government / Y. R. Simon. - L.: University of Notre Dame Press, 1993. - 345 р.

58

З М І С Т

ПОСІБНИК 1

“ПОЛІТОЛОГІЯ” 1

ПОСІБНИК 2

“ПОЛІТОЛОГІЯ” 2

для студентів ІІІ курсу денних факультетів 2

знати: 3

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ, СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 7

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ПОЛІТОЛОГІЯ” 7

1. Політологія як наука 7

2. Політична влада 8

4. Громадянське суспільство 9

6. Політичне лідерство 10

7. Політичний процес 11

8. Політичні партії та громадсько-політичні рухи 11

9. Політична культура 12

10. Політичні технології 13

4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 15

1. Політологія як наука 15

2. Політична влада 15

4. Громадянське суспільство 16

6. Політичне лідерство 17

7. Політичний процес 17

8. Політичні партії та громадсько-політичні рухи 18

9. Політична культура 18

10. Політичні технології 19

11. Світова політика 19

5. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) ТА ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 21

8. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ 25

З М І С Т 61

ПОСІБНИК 63

“ПОЛІТОЛОГІЯ” 63

для студентів ІІІ курсу денних факультетів 63

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ

ПОСІБНИК

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ПОЛІТОЛОГІЯ”

(галузі знань: 0304 “Право”,

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]