5.5. Нефролітіаз

Нефролітіаз, або нирковокам'яна хвороба, – захворювання нирок і сечовивідних шляхів, при якому утворюються ниркові камені (конкременти).

Етіологія. Захворювання пов'язане з порушенням сольового і мінерального обміну, з інфекційними процесами, станом нервової системи. Важливе значення має спадково-конституційна схильність, а також особливості харчування. Наприклад, утворення каменів спричиняють питна вода з підвищеним вмістом калійових солей і мікроелементів (стронцію, свинцю, кремнію), одноманітна надмірна їжа, авітаміноз А, травми поперекової ділянки. Камені можуть утворюватися під час вагітності, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нейроендокринних розладах.

Залежно від складу камені поділяються на оксалатні, фосфатні, уратні. Оксалатні камені тверді, зі шорсткою поверхнею, темно-бурого кольору; уратні – гладкі, жовто-червоні; фосфатні – світло-сірі. Камені можуть бути поодинокі або численні, розміщені в одній чи обох нирках, завбільшки від піщинки до великого яйця. Після відходження каменів звичайно утворюються нові.

Камені, які розміщені у мисках і чашечках, утруднюють відтікання сечі, травмують слизову оболонку, призводять до її запалення, а при повній закупорці сечоводу спричиняють гідро- або піонефроз (скупчення рідини або гною в нирці).

Клінічна картина. Клінічні прояви хвороби визначаються розмірами і локалізацією конкрементів. Класичними ознаками нирковокам'яної хвороби є біль, дизурія, гематурія і відходження каменів. Відходження каменів малого розміру можливе майже без больових відчуттів. Такий перебіг хвороби триває роками. Найбільш типовим проявом нирковокам'яної хвороби є приступи ниркових кольок.

Приступ виникає раптово: біль у ділянці нирок пекучий, іррадіює вниз по сечоводу у сечовий міхур і статеві органи. Найменші рухи посилюють біль, хворі неспокійні. Іноді біль є хвилеподібним. Хворі відчувають задсрсв'яніння у пахвинній ділянці і стегні.

На висоті приступу ниркових кольок виникають численні рефлекторні явища: нудота, повторне блювання, метеоризм, запор, припинення відходження газів. Сечовипускання прискорене, утруднене, часто болісне, рідко виникає анурія. Приступ ниркових кольок супроводжується слабістю, серцебиттям, спрагою, сухістю у роті, підвищенням температури тіла. Шкіра хворих волога, бліда, симптоми подразнення очеревини відсутні.

При дослідженні нирок визначається позитивний симптом Пастернацького (болісність при постукуванні по спині у ділянці нирок), інколи пальпується болісна збільшена нирка. Приступ триває кілька годин; після відходжсння каменя із сечею біль ущухає.

Сеча після приступу кров'яниста, містить багато кристалів солей; у проміжках між приступами часом виявляють мікрогематурію.

Ниркові камені можуть спричиняти численні ускладнення. Подразнення конкрементами навколишніх тканин часто призводить до розвитку запальних процесів (пієліту, пієлонефриту), гідро- або піонефрозу з уремією й атрофією специфічної ниркової тканини.

Незважаючи на характерну клінічну картину приступу ниркових кольок, необхідно виключати захворювання органів черевної порожнини (апендицит, тромбоз мезентеріальних судин, коліти), міжреберні невралгії, печінкові кольки.

Діагностика. Рентгенологічне дослідження, зокрема оглядова урограма, дає змогу побачити камінь і уточнити його локалізацію; фосфатних каменів на знімках не видно, тому у цих випадках використовують метод екскреторної урографії або радіонуклідні дослідження нирок.

Лікування нирковокам'яної хвороби під час приступів і в між-приступному періоді різне. При неускладненій нирковокам'яній хворобі хворим призначають дієту, в якій обмежені речовини, що входять до складу каменів. Протипоказане зловживання смаженим, м'ясом, печінкою, перцем, гірчицею, алкогольними напоями.

Щоб запобігти утворенню осадів у ниркових мисках, хворий повинен багато пити (рекомендуються мінеральні води Свалява, Лужанська, Саїрме, лимонний сік), приймати магурліт, блемарен, алопуринол, амонію хлорид тощо. Для збільшення об'єму сечі використовують відвари з листя берези, кореня петрушки, кукурудзяних приймочок, звіробою. Необхідно регулярно контролювати pН сечі. Хворим рекомендується багато рухатися, займатись гімнастикою і лікувальною фізкультурою.

Хірургічне втручання при нирковокам'яній хворобі полягає у видаленні каменів із нирки або видаленні самої нирки при її вторинному ураженні.

В останні роки широко впроваджуються методи фітотерапії нирковокам'яної хвороби і розробляються шляхи неоперативного дроблення (літотрипсія) і видалення конкрементів (електрогідравлічні, ультразвукові, лазерні методи).

При лікуванні ниркових кольок необхідний ліжковий режим: застосовують теплу грілку або зігрівальний компрес на ділянку нирок, гарячі ванни, вводять атропін (1 мл 0,1% розчину підшкірно), морфін (1 мл 1% розчину підшкірно), но-шпу, баралгін, трамал, заспокійливі засоби (реланіум, дроперидол).

Прогноз визначається частістю рецидивів та ускладнень.