- •Тема 1. Теорія адміністративного менеджменту
- •Історичні передумови та еволюція адміністративного менеджменту
- •Класична адміністративна школа
- •Теорія адміністративної школи
- •Сучасна концепція адміністративного менеджменту
- •Принципи адміністративного управління
- •Структурні принципи.
- •Принципи процесу:
- •Критика концепції адміністративного менеджменту
- •Принципи кінцевого результату:
- •Порівняння різних моделей управління із виокремленням їхніх недоліків
- •Управлінський бюрократизм
- •Порівняння діяльності класичної та політичної бюрократії
- •Проблеми й перспективи розвитку адміністративного менеджменту в умовах хаосу та невизначеності
- •Адміністративний менеджмент в різних ділових культурах та цилівізаціях: вплив національних традицій, культури та менталітету
- •Розділ 2. Система адміністративного менеджменту та апарат управління
- •2.1. Система адміністративного управління (Administrative Management System)
- •2.2. Відмінності системи менеджменту та адміністративного управління: рівні формування, обсяг повноважень та функції
- •1.3. Адміністративний менеджмент в бізнес-організаціях, державних органах влади та громадських організаціях
- •2.4. Адміністративні органи управління та їх різновиди
- •2.5. Адміністративний апарат, його функції та види
- •2.5. Сутність і значення процесу адміністративного менеджменту
- •2.6. Менеджер-адміністратор як ключовий елемент системи адміністративного управління: зміст його діяльності, функції та завдання
- •2.7. Вимоги до сучасного менеджера-адміністратора
- •Тема 3. Планування в адміністративному менеджменті
- •3.1. Сутність адміністративного планування
- •3.2. Особливості стратегічного планування
- •3.3. Методичні основи адміністративного планування
- •Тема 4. Організування праці підлеглих та проектування робіт
- •4.1. Сутність організування діяльності адміністрації та її роль в адміністративному менеджменті
- •4.2. Організування структури адміністрації
- •4.3. Рівні адміністративного управління
- •4.3. Проектування адміністративних структур адміністративного управління
- •3) Зв'язок між відділами та координація.
- •Розділ 5. Мотивування працівників апарату управління
- •5.1. Форми мотивування адміністративних працівників
- •5.2. Демотивація персоналу
- •5.4. Матеріальне стимулювання
- •5.5. Нетрадиційні підходи до мотивування працівників апарату управління
- •5.6. Побудова систем стимулювання адміністрації
- •Розділ 6. Контролювання та регулювання в адміністративному менеджменті
- •6.1. Сутність та завдання контролювання
- •6.2. Попередній, поточний та завершальний контроль діяльності апарату управління
- •6.3. Особливості та умови контролювання адміністративної діяльності
- •6.4. Принципи та види адміністративного контролю
- •6.5. Суцільний та вибірковий способи контролю
- •6.6. Адміністративні стандарти та інструменти адміністративного контролю
- •6.7. Особливості регулювання адміністративної діяльності в організації
- •Тема 7. Адміністративні методи управління
- •7.1. Методи адміністративного менеджменту та їх класифікація
- •7.2. Природа адміністративної влади
- •7.3. Типологія керівників і підлеглих
- •7.4. Делегування влади підлеглим
- •7.5. Колективне управління
- •Тема 8. Адміністрування управлінських рішень
- •8.1. Види управлінських рішень в системі адміністративного менеджменту
- •8.2. Створення систем комунікацій і інформаційного забезпечення організації
- •8.3. Характеристика систем виконання управлінських рішень
- •Тема 9. Сучасні технології адміністративного менеджменту
- •9.1. Інформаційні системи – основа сучасних технологій адміністративного менеджменту
- •9.1.1. Комунікації та їх загальна характеристика
- •9.2. Інформаційно-комунікаційні потоки у структурі державного управління
- •9.3. Принципи загального управління якістю в державному секторі
- •9.4. Адміністративний менеджмент та концепція „бережливого виробництва”.
- •9.5. Процесний підхід в адміністративному менеджменті
Тема 9. Сучасні технології адміністративного менеджменту
9.1. Інформаційні системи – основа сучасних технологій адміністративного менеджменту
Інформація є засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, інструментом управління. Перед суспільством стоїть проблема володіння інформацією, її організації, каналів руху, способів обмірковування і оцінки, механізмів ефективного використання на практиці.
Основою державного управління є інформація як сукупність будь-яких знань, даних, фактів, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відношення і т. ін. По суті, всі управлінські процеси — це не що інше ніж пошук, фіксація, оцінка, закріплення, розповсюдження соціальної інформації, тобто тієї інформації, яка пов’язана із відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Але в управлінні взагалі і в державному управлінні зокрема відбувається взаємодія не з усією інформацією, а тільки з тією, яка безпосередньо необхідна для формування і реалізації державно-управлінських впливів. Йдеться про управлінську інформацію.
Управлінська інформація — це частина соціальної інформації, яка виділена з її загального масиву за критеріями придатності та обслуговування державно-правових процесів формування і реалізації управлінських впливів.
Така інформація повинна бути орієнтована за такими напрямками: по-перше, за місцем і роллю держави в системі приватної і суспільної життєдіяльності людей і, відповідно, за компетенцією конкретних державних органів (обсяг і зміст управлінської інформації повинен корегуватися з компетенцією державних органів); по-друге, за характером й ієрархією законів та інших нормативних правових актів, які підлягають обов’язковій реалізації в управлінських процесах; по-третє, за властивостями, формами і закономірностями керованих об’єктів, які диференціюють і конкретизують управлінські впливи різних державних органів, а також формують специфічні види правовідносин.
Під інформацією розуміють не будь-які відомості про об’єкт, а лише сприйнятні, зрозумілі та оцінені як корисні для вирішення тих чи інших завдань. Тобто дані визначаються як інформація тільки з того моменту, коли вони втягнуті в процес управління системою та починають використовуватися для досягнення її цілей. Іншими словами, інформація — це дані, в яких є споживач, що застосовує їх для активного впливу на систему, її регулювання та розвитку. А до того часу вони розглядаються як дані, що чекають своєї реалізації.
Інформація повинна мати визначену мету в момент передачі її якій-небудь особі. Вона може мати широкий діапазон цілей залежно від видів діяльності людей в організації: інформування; оцінка результатів; переконання, наказ; генерування інформації іншого виду (неправда, правда соціальна, ринкова та інше).
За характером, сферами виникнення, призначенням та формами закріплення інформацію, що використовується в управлінні, поділяють на три великих класи: науково-технічна, управлінська, обліково-статистична.
Відомості про науково-технічну інформацію містяться в науково-технічній літературі, патентах, проектно-конструкторській та технологічній документації.
До управлінської інформації належать планова, нормативна та інша. Вона міститься в господарських договорах, заявках, замовленнях, різноманітних розпорядницьких документах.
Обліково-статистична інформація відображає результати діяльності адміністративно-господарських одиниць. Вона призначена для використання як вихідна для прийняття рішень.
Виділяють також змістову, організаційну, функціональну, рівневу інформацію.
Змістова інформація класифікується за об’єктами відображення (трудові, матеріальні ресурси, засоби виробництва, фінанси), галузями діяльності (промисловість, сільське господарство) та за типами відносин (економічні, соціальні, технічні).
Організаційну інформацію поділяють на систематизовану, тобто регламентовану за складом показників, адресами, періодичністю, строками передавання, формами подання та несистематизовану.
У функціональній інформації розрізняють планову, координаційну, облікову, контрольну та ін.
Рівнева ознака дає змогу виділити спрямованість інформації: командна, що надходить від суб’єкта до об’єкта управління; повідомляюча, яка надходить у протилежному напрямку; горизонтальна, яка забезпечує інформаційний обмін між партнерами одного рангу.
Класифікація інформації важлива як при аналізі існуючого в системі інформаційного обміну, так і при розробці та організації його в системі, що створюється заново. За її допомогою можна визначити дільниці, де є надлишок або нестача інформації. Так, наприклад, якщо недостатньо облікової інформації, органи управління повинні розробляти планову документацію в умовах її дефіциту, що негативно впливає на обґрунтованість та ефективність планових рішень.
У багаторівневій системі управління інформація повинна задовольнити кожен рівень організації. Для цього встановлюють:
загальну номенклатуру даних, що характеризують об’єкти управління;
періодичність надходження даних, яка відображає динаміку соціально-економічних процесів;
оперативність обробки даних з метою формування нової інформації;
строки доведення прийнятих рішень до об’єктів управління.
Для виконання своєї ролі в управлінні інформація повинна відповідати таким вимогам: точності, періодичності, своєчасності, повноти, корисності, доступності.
Точність означає, що дані повинні мати однозначний зміст і не припускати різних тлумачень.
Періодичність вимагає своєчасного періодичного надходження інформації у відповідний структурний підрозділ чи до конкретного співробітника. При цьому інформація повинна надходити раніше, ніж зміниться ситуація, яку вона описує, інакше вона втрачає своє значення.
Повнота означає, що кількість інформації повинна бути достатньою для оцінки ситуації і прийняття рішення на певному рівні в управлінні.
Корисність вимагає, щоб інформація не містила даних, які непотрібні для вирішення проблем управління.
Доступність полягає в тому, щоб інформація подавалася в такому вигляді, який не потребує додаткової переробки та не утруднює процес прийняття рішення.
