Особливості конструкції даху
Несучими конструкціями горищних дахів є похилі крокви або кроквяні ферми. В одноповерхових будинках зі середньою несучою стіною зазвичай встановлюють дах із похилими кроквами, які спираються одним кінцем на зовнішню стіну, а другим – на прогін або стійки, встановлені над середньою стіною. У конструкції даху кроквяні ферми використовують у тих випадках, коли необхідно перекрити великі прогони (5-9 м) без проміжних опор. Обов’язковий елемент кроквяних ферм даху – затягування (нижній пояс), яке зменшує боковий розпір конструкції даху, що виникає внаслідок зовнішніх навантажень (крокви, покрівля, сніг). За великої ширини будинку кроквяні ноги даху похилих крокв підпирають підкосами. У місцях розташування вальм похилі крокви ставлять із діагональних і коротких кроквяних ніг. Наріжники спираються одним кінцем на підкроквяний брус, а іншим – на діагональні кроквяні ноги.
захист дерева даху
захист зовнішніх конструкцій даху
Висячі крокви даху за невеликих прогонів мають просту трикутну форму та складаються з двох кроквяних ніг і бантини або ригеля. За великих прогонів висячі крокви конструкції даху виконують із підвіскою – «бабкою». Бантина таких крокв складається з двох елементів, сполучених за допомогою накладок і болтів. Поздовжню стійкість крокв конструкції даху і міцність їх опор забезпечують системою стійок, прогонів і підкосів, а міцність основи конструкції даху підкроквяних стійок – відповідними підкладками. Кроквяні ноги кріплять скрутнями з дроту до костилів, закладених у стіни.
Залежно від типу покрівлі і конструкції даху вибирають матеріал. Наприклад, для плоского даху використовують залізобетонні панелі, а для опуклого даху – дерев’яні або бетонні балки. Можливе використання й інших матеріалів.
Варіанти конструкції даху
У горищних дахах малоповерхівок несучими конструкціями , як правило, є дерев'яні крокви або кроквяні ферми. Дахи з похилими кроквами облаштовують у будинках, що мають середні опорні стіни. Такі дахи відносно економічні та прості у спорудженні й експлуатації. Матеріалом для їхнього виготовлення є круглий ліс діаметром 15-20 см, дошки завтовшки 40-60 мм або клеєні балки складного перерізу (з фанерною стінкою). Конструкція крокв визначається з урахуванням нахилу даху, довжини прогону, що перекривається, перерізу крокв і обрешітки, маси покрівельного матеріалу та снігового покриву, вітрового навантаження, відстані між кроквами.
Перерізи крокв залежно від їхньої довжини і навантаження можна підібрати таким чином. Питоме навантаження на 1 м крокв визначається множенням питомої ваги даху (разом зі сніговим навантаженням) на коефіцієнт, який залежить від відстані між кроквами.
Типи конструкції дахів
Крокви з затяжками Найбільш поширений тип перекриттів. Його можна застосовувати при прольотах стін від 5 до 12 i і ухил покрівлі в 25—67° (рекомендується 35° ). Це різновид кроквяної схеми, до якої додано горизонтальний елемент — затяжка. Вона з'єднує про кроквяні ноги і робить конструкцію більш жорсткою. Затягування зазвичай ставиться в середині довжини кроквяної ноги або трохи вище. Вважається, що нижня частина кроквяної ноги (від мауерлата до затягування) повинна бути не довше 4,5 м, а верхня (від затягування до коника) — 2,7 м. Залежно від прольоту тут застосовують, принаймні, два типи конструкції: •класична, з затяжками, — проектується найчастіше, коли довжина затягування не перевищує 3,5 м. Її нерідко застосовують у будинках з житловим мансардним поверхом. У цих випадках нижня грань затяж ки повинна знаходитися на висоті 2—2,4 м над рівнем підлоги Мансар ди. У дахах з невеликим нахилом, щоб забезпечити необхідну висоту приміщення, зводять стіну мансарди. У зв'язку з тим що стіна сприймає чималі розпірні навантаження від покрівлі, її підс чених залізобетонним поясом і стовпами; •конструкція з прогонами і затяжками — застосовується, коли ширина даху велика і затягування занадто довгі. У цьому випад затягування підпираються однієї кроквяної балкою (при прольоті даху 7,5—10 м) або двома (при про літо 9—12 м ). Стовпи, що несуть кроквяну балку, передають навантаження на дерев'яні балки основ; ня, які встановлюються нез; лежно від матеріалу конструкції перекриття. Похилі елементи, що називаються підкосами, збільшують жорсткість і підпирають кроквяну балку. Крокви з прогонами і подвійними затяжками Це найбільш універсальний вид конструкції даху. Він може застосовуватися при ухилах від 6 до 70° в одне- і подвійні дахах, при прольотах до 16 м. Від крокв із затяжками ця конструкція відрізняється способом передачі навантажень: на перекриття або внутрішні несучі стіни. На зовнішні стіни передається тільки частина навантажень, а тому стіна мансарди не вимагає посилення. Є кілька видів конструктивних рішень крокв із прогонами і подвійними затяжками: • складаються з основних крокв (вони, в свою чергу, складаються з двох кроквяних ніг, пари затягувань і двох стовпів) і рядових (складаються тільки з кроквяних ніг, що спираються на кроквяні прогони і мауерлат ). Цей вид конструкції при прольотах 9—10 м не вимагає посилення в поперечному напрямку, але при збільшенні прольоту слід застосовувати раскоси в площині основних крокв. Жорсткість в поперечному напрямку забезпечується хрестовими зв'язками, кроквяні конструкції, що спираються на стіну горища, — виконують в будинках з житловою мансардою. Звичайна висота стін горища в його нижній частині становить 1,2—2 м як при плоских, так і при скатних дахах. Це стандартна конструкція з балкою підстави, стійками, підкосами і кроквяних прогоном. Розпір, выдавливающий стінку назовні, беруть подвійні затягування, що з'єднують кроквяні ноги зі стійками; •плоский дах з прогонами і затяжками — зазвичай коньковий прогін в цій конструкції спирається на стіну горища. Дане рішення застосовують, коли відстань між стінами 8—9 м, а кут нахилу — 6—18 °. При великих прольотах до 16 м, крім конькового прогону, роблять два проміжних. Стійки основної конструкції з'єднуються парою затяжок. Раскоси в площині крокв збільшують поперечну жорсткість конструкції і дозволяють зменшити довжину подвійних затяжок. Подібну конструкцію застосовують також і для односхилі дахів. Кроквяні ферми Зацікавленість ними зросла разом з модою на будівництво каркасних будинків. Раніше кроквяні ферми використовувалися для перекриття промислових будівель і на приватних будівництвах майже не зустрічалися. Тепер ситуація змінилася, і ферми застосовуються не тільки в дерев'яних, а й у кам'яних будинках. Найбільш доцільно використовувати кроквяні ферми для подвійні дахів з невеликим ухилом (14—23°) у будинках з нежитловим горищем з прольотом зовнішніх стін до 12 м. У цьому випадку явно видно переваги кроквяних ферм — легкість, простота виконання повторюваних елементів , можливість виготовити їх на виробництві та вільна організація інтер'єру без внутрішніх несучих стін і опор. Продольная жорсткість конструкції даху У кожній конструкції даху жорсткість в поздовжньому напрямку необхідна як при монтажі, так і при експлуатації даху. При монтажі кроквяні конструкції потрібно захистити від перекидання. Для цього відразу після установки крокви з'єднуються діагональними вітровими дошками. Вони прибиваються з боку горищного простору, щоб не заважати укладати покрівлю. Додатковим підсилювачем жорсткості можуть служити коньковиє прогони. Вітрові дошки можуть залишатися в конструкції даху і після монтажу, особливо якщо дах крута, а на горищі не передбачається житлових приміщень. А при використанні суцільний обрешітки з дощок чи плит ОСП вітрові дошки можна видалити. Вітрові дошки можуть врізатися в кроквяні ноги. Тоді вони не будуть заважати пристрою внутрішнього облицювання мансардного поверху. Бруски гратчастої обрешітки, яка застосовується зазвичай для покрівель з черепиці та металочерепиці, не можуть забезпечити достатню жорсткість кроквяної системи в поперечному напрямку.
27. Цегла або камінь прямокутної форми має шість граней (рис. 6, а). Дві протилежні найбільші постелі (грані) 2, якими цегла (камінь) кладуть на розчин, називають постелями (нижньої й верхньої). Довгі бічні грані цегли (каменю) називають - ложками 3, короткі, називають - тичками. Кладку (рис. 6, б) виконують горизонтальними рядами, укладаючи камені плиском, тобто на постіль 9. В окремих випадках, наприклад при кладці карнизів або тонких (1/4 цегли) перегородок,- на ребро, тобто на бічну ложкову грань. Крайні ряди цегли або каменів у ряді кладки, що утворюють поверхню, називають верстами. Розрізняють версти зовнішні 4, розташовані з боку фасаду будинки, а внутрішні 5 - із внутрішньої сторони приміщення. Ряд кладки із цегл, звернених до зовнішньої поверхні стіни довгою бічною гранню, називають ложковим 14, а короткою гранню - тичковим 13. Цегли й камені, покладені між зовнішньої й внутрішньої верстами, називають забутовочними, або забуткой 6.
Рис. 6. Грані каменю й цегли (а) і елементи кам'яної кладки (б): 1 - тичок, 2 - постіль, 3 - ложок, 4 - зовнішня верста, 5 - внутрішня верста, 6 - забутка, 7 - другий ряд, 8 - перший ряд, 9 - горизонтальний шов (постіль), 10 - вертикальний поздовжній шов, 11 - вертикальний поперечний шов, 12 - фасад, 13 - тичковий ряд, 14 - ложковий ряд
Висота рядів кладки складається з висоти каменів (цегли) і товщини горизонтальних швів 10...15мм (середня в межах поверху - 12мм). Товщина окремих вертикальних швів допускається 8...15мм, середня не повинна перевищувати 10мм. Висота рядів цегельної кладки з урахуванням середньої товщини шва 12мм повинна становити (у міліметрах): для кладки із цегли - товщиною 65мм - у середньому 77, стовщеного цегли товщиною 88мм - 100. Із цегли товщиною 65мм на 1м кладки по висоті доводиться 13 рядів, товщиною 88мм - 10 рядів
Ширину цегельної кладки стін, називану товщиною, роблять кратною 1/2 цегли або каменю: 1 цегла - 250мм, 1 1/2 - 380мм, 2 - 510мм, 21/2 цегли - 640мм і т.д. Товщину стін призначають із урахуванням вертикальних швів. Перегородки в будинках викладають в 1/2 або 1/4 цегли, тобто товщиною 120 і 65мм. Усі викладені вище поняття про елементи кам'яної кладки рівною мірою ставляться до всіх видів кам'яних дрібнорозмірних матеріалів: цегли, керамічних або бетонних каменів, бутового каменю, дрібних блоків із природного каменю
Архітектурно-конструктивні елементи стін. Стіни будинків, виконуючи функції захисту внутрішніх приміщень від атмосферних впливів, одночасно формують зовнішній вигляд будинку. У зв'язку із цим при конструюванні стін передбачається конкретна для будинку система розташування й розмірів віконних прорізів, простінків, пасків, еркерів і інших архітектурно-конструктивних елементів. На рис. 7. показані основні елементи
Рис. 7. Архітектурно-конструктивні елементи стін: 1 - цоколь, 2 - віконний проріз, 3 - пасок, 4 - сандрик, 5 - простінок, 6 - перемичка, 7 - карниз
Цоколь (рис. 8) - нижня частина зовнішньої стіни будинку, що лежить безпосередньо на фундаменті. Вона зазнає частих механічних, температурних і інших впливів. Цоколь будинків облицьовують плиткою або природним каменем (рис. 8, а), оштукатурюют цементним розчином. Застосовують також підрізний тип цоколя - нижня частина його выложена з бетонних блоків меншої товщини, порівняно з верхньою частиною із цегли (рис. 8, б).
Рис. 8. Типи цоколя: а - із цегли, облицьований плитами, б - з бетонних блоків, підрізний
Прорізи в стінах - роблять для закріплення в них вікон, дверей. Бічні й верхні площини прорізів називають укосами (рис. 9).
Рис. 9. Деталі прорізу: 1 - чверті, 2 - перемички, 3 - укоси, 4 - простінок
Простінки - це частина стіни, розташована між прорізами. Простінки бувають у вигляді простих прямокутних стовпів, а також стовпів зі чвертями для закріплення в них віконних і дверних блоків. Чверті роблять, випускаючи із кладки зовнішні ложкові версти на довжину четвертки й укладаючи четвертки в тичкових верстах
Перемички - конструкції, що перекривають прорізи зверху. Їх роблять із брускових залізобетонних елементів або із кладки, виконаної особливим способом
Кам'яні стіни із прорізами або без них - глухі, можуть мати різні деталі у вигляді напусків, обрізів, уступів, пілястр і ін. (рис. 10, а).
Напуском (рис. 10, б) називають ділянка кладки, на якій черговий її ряд розташований не в площині раніше покладених цегл, а з виступом на лицьову поверхню. Напуски роблять не більше ніж на 1/3 довжини цегли в кожному ряді. Напуском декількох рядів кладки утворюють паски 3, якими розділяють фасад по висоті (див. рис. 7), а також карнизи (рис. 10, б) і інші конструктивні й архітектурні елементи. Паски або комбінація їх з іншими виступаючими елементами кладки над віконними й дверними прорізами називають сандриками.
Обріз кладки (рис. 10, а) роблять із відступом від лицьової поверхні чергового ряду кладки. Вище обріза стіна має меншу товщину порівняно до обріза. Завершальний ряд кладки перед обрізом - тичковий. Обріз кладки викладають при переході від цоколя 5. до стіни, при зменшенні товщини стін у верхніх поверхах багатоповерхових будинків і т. п.
Рис. 10. Деталі кам'яних стін: а - деталі стіни, б - карниз із напуском цегл; 1 - обріз, 2 - пілястри, 3 - простінок, 4 - чверть, 5 - цоколь, 6 - уступ кладки
Уступ 6 викладають, зміщаючи площину кладки від основної площини стіни Пілястри 2 - це прямокутні стовпи, що виступають із загальної лицьової площини стіни, що й викладаються вперевязку з нею. Борозни - поглиблення в стіні для розміщення трубопроводів, електричних кабелів і інших схованих проводів
Після монтажу цих проводок борозни зашпаровують у рівень із площиною стіни.
Вертикальні борозни по ширині й глибині роблять кратними 1/2 цегли (каменю).
Горизонтальні борозни – кратними одному ряду кладки по висоті. А також 1/4 цегли (каменю), і 1/2 цегли (каменю) - по глибині
Ніші - поглиблення в кладці стіни, кратні 1/2 цегли (каменю). У нішах розташовують вбудовані шафи, прилади опалення, електричні й інші обладнання
Штраба - це ділянка, яку викладають перед перервою в роботі так, щоб при поновленні робіт забезпечити перев'язку нової частини кладки з раніше зведеної.
Штрабы бувають похилі - убіжні (рис. 11, а) і вертикальні (рис. 11, б, в).
Убіжна штраба кладки, забезпечує кращий зв'язок ділянок, що з'єднуються, стін, чим вертикальна штраба кладки. У вертикальні штраби для надійності з'єднань кладки закладають сталеві сітки по висоті з поздовжніх прутків діаметром 4-6мм і поперечних діаметром 3м, що укладаються через 1,5м по висоті, у тому числі в рівні кожного перекриття. Убежніми штрабами (рис. 11, г, буд.) у вигляді невеликих ділянок стін висотою до шести рядів викладають на зовнішніх верстах маяки, які використовують у процесі кладки для закріплення причалок. Маяки розташовують по кутах (рис. 17, б) на відстані 10...12м друг від друга
Рис. 11. Штраби: а - убежная, б - вертикальна на прямій ділянці, в - те ж, у місці примикання іншої стіни, г - убіжна кутова (маяк), д - те ж, проміжна в суцільній стіні (маяк)
28/Парапе́т(фр. parapet, італ. parapetto, від parare - захищати і petto - груди) :
Невисока стінка, що захищає покрівлю будівлі, терасу, балкон, набережну, міст і т. п. Парапет часто служить постаментом для декоративних ваз і статуй.
Стінка, що розташовується на гребені греблі, мола , дамби і т. п., і захищає його від розмиву хвилями. Парапетом називається також стінка, влаштовується в судноплавних шлюзах для огородження території, що примикає до камери.
Парапет — військова захисна стінка чи вал від куль — бруствер.
ковер.
а)
б)
Рис.1.13. Примыкание инверсионной кровли к парапету
а) парапет высотой до 450 мм; б) парапет высотой более 450 мм;
1 - покрытие по типу К-4 (см. табл.1); 2 - основной водоизоляционный ковер; 3 - дополнительные слои водоизоляционного ковра; 4 - бортик и заполнение из бетона; 5 - защитный фартук из оцинкованной стали толщиной 0,8 мм; 6 - стальная полоса 40x4 мм; 7 - дюбельный гвоздь; 8 - костыль; 9 - мастика герметизирующая; 10 - ограждение; 11 - плита парапетная; 12 - стена; 13 - сплошная приклейка плит утеплителя в зоне парапета (на ширину 1,5 м); 14 - доборный утеплитель.
Карни́з (від грецького κορωνίς — закінчення, завершення, фр. corniche, англ. cornice, нім. Gesims) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого поясу, верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху. Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінової площини.
Завершуючи верх стіни, віділяючи її край, карниз грає значну образну роль. Тому його використовують і при розчленуванні стіни на яруси, поверхи, і при завершенні стін в інтер'єрах.
Карниз є складовою антаблементу.
Види
Існує декілька класифікацій карнизів — за формою профіля, за функцією, за епохою або країною походження, з застосуванням у тому чи іншому ордері і т. ін.
За положенням і характером виконання існують:
Карниз внутрішній - розташований в інтер'єрі будівлі, котрий використовується для прикраси стін, пічки та димоходи.
Карнизи зовнішні:
Карниз проміжний - розташований між ярусами або поверхами, який ділить площину стіни, підкреслюючи рівні відповідних поверхів.
Карниз тягнутий - профільований карниз з чітко окресленими горизонталями.
Карниз цокольний, який відділяє цоколь від основної стіни.
Карниз модульований - де виносна плита підтримується модульонами.
А також карнизи підвіконні, надвіконні та наддвірні та інші.