2. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті (ст. 53)

1. У разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внес- ках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на про­даж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.

2. У разі якщо такі кошти розміщені у банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, дер­жавний виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи днів ці кошти до банку або іншої фінансової установи, які мають таке право, для їх реалізації відповідно до вимог частини першої цієї статті.

3. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у ре­зультаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на ва­лютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перераху­вання стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний ра­хунок органу державної виконавчої служби.

4. Кошти виконавчого збору, стягнуті при виконанні рішення про стягнення кош­тів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті реалізуються, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Іноземною валютою відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 є іно­земні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а та- кож вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнарод­них розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; а також платі­жні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), бор­гові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах. Банківсь­кі метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають серти­фікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

У разі відсутності в боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволен­ня вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іно­земній валюті. Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні в банку або іншій фінансовій установі, які мають право продажу іноземної валюти на внут­рішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов’язує їх протягом се­ми днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збо­ру, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на депозитний рахунок органу.

Якщо такі кошти є в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов’язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації. Останні, в свою чергу, зобов’язані протя­гом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчо­го збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на депозитний рахунок від­повідного органу спеціального реєстраційного рахунку для обліку інших надходжень спеціального фонду. Форма зобов’язання встановлюється за погодженням з Національ­ним банком України.

Розпорядження, за яким банк або інша фінустанова зобов’язується продати (перера­хувати) іноземну валюту, заповнюється у трьох примірниках з використанням бланків до­кументів виконавчого провадження, що позначені однією серією та номером. Перший примірник з позначкою «Примірник 1» надсилається до банку (фінансової установи), дру­гий примірник з позначкою «Примірник 2» залишається у виконавчому провадженні, тре­тій примірник з позначкою «Примірник 3» надсилається боржнику.

При обчисленні боргу в іноземній валюті звернення стягнення на кошти боржника здійснюється у гривнях в порядку, передбаченому цією статтею.