4. Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб (ст. 55)

1. Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від ін­ших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

2. Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна борж­ника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановле­ному цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, пе­решкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

3. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучають­ся державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.

4. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається дер­жавним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

5. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.

5. Майно, на яке не може бути звернуто стягнення (ст. 56)

1. Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими докумен­тами, згідно з додатком до цього Закону.

Відповідно до ст. 1040 ЦК України не допускається звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника, крім випадку визнання уста­новника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банк­рутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси (див. коментар до глави 6 цього Закону).

За статтею 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. При цьому поняття «річ» у ст. 179 ЦК розкривається так: річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Тому новітні тенденції цивільного права мають враховуватись при зверненні стягнення на майно боржника. Наприклад, за ст. 180 ЦК тварини є особли­вим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 177 ЦК, об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. З цього положення випливає, що багато об’єктів цивільних прав визначені законодавством, але не мають реа­льного відтворення в коментованому Законі.

Згідно з поняттям «оборотоздатність об’єктів цивільних прав» слід відмежовувати ті об’єкти, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з ци­вільного обороту), та ті об’єкти, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні). І у разі виявлення таких об’єктів державний виконавець як упо­вноважена державою особа має їх вилучати або повідомляти про них іншим правоохорон­ним органам.

Тому коментовану норму можна вважати відсилочною, адже в ній робиться посилання лише на майно, зазначене у Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, а не конкретизоване поняття «майно».

Аналіз Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за ви­конавчими документами, свідчить про те, що законодавцем встановлено його, виходячи з умов забезпечення життєдіяльності сім’ї. Він є досить обмеженим і, на нашу думку, не ві­дображає реалій сучасного соціально-економічного життя. Предметом стягнення можуть бути права і майно громадян, на які боржник має право на момент вчинення виконавчого провадження, а також майно, яке стане власністю боржника в майбутньому, тобто після виконання умов, зазначених у договорі, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено укладеним і виконаним боржником договором. Це положення випливає зі змісту статті, оскільки вищезазначене майно не увійшло до Переліку, наведеному у додатку до цього Закону.

Предметом стягнення не можуть бути вимоги, які мають особистісний характер. На­приклад, не підлягає стягненню право проживання у квартирі, що належить до державно­го житлового фонду. При цьому право оренди майна також може бути предметом стягнен­ня, якщо воно не має особистісного характеру, тобто в тому разі, коли договір передбачає можливість суборенди або заміни орендаря, коли він оплачений наперед на певний промі­жок часу.

На періодичні ж доходи і заробітну плату боржника стягнення накладається відповід­но до глави 6 цього Закону.