- •Лекція 5
- •1. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника (ст. 52)
- •2. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті (ст. 53)
- •3. Звернення стягнення на заставлене майно (ст. 54)
- •4. Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб (ст. 55)
- •5. Майно, на яке не може бути звернуто стягнення (ст. 56)
- •6. Арешт і вилучення майна боржника (ст. 57)
- •7. Зберігання майна, на яке накладено арешт (ст.59)
- •8. Зняття арешту з майна (ст.60)
- •9. Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі (ст.61)
- •10.Стаття 62. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
- •11.Стаття 63. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи
- •12.Стаття 64. Виконання рішення про конфіскацію майна
- •(Додаток ) інструкція (витяг)
7. Зберігання майна, на яке накладено арешт (ст.59)
Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі — зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов ’язок зберігання майна покладено на іншу особу, — також зберігану.
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.
У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім’ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодоюміж зберігачем та державним виконавцем.
Порядок і умови зберігання зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна — Міністерством юстиції України.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігана майна.
Майно, на яке накладено арешт, повинно належним чином зберігатися. Фактично між державним виконавцем та боржником або іншими особам, призначеними державним виконавцем (далі — зберігачем), яким передано на збереження майно, виникають цивільні правовідносини, а саме договір зберігання. Договір зберігання укладається у письмовій формі. Оскільки майно передається на зберігання під розписку в акті опису, копія якого видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов’язок зберігання майна покладено на іншу особу,— також зберігачеві, то письмова форма договору вважається дотриманою (частина перша ст. 937 ЦК). Інші умови зберігання встановлені для такого майна, як цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, яке підлягає обов’язковому вилученню і негайно передається на зберігання установам Національного банку України. Зберігання цінних паперів здійснюється також згідно з Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. № 1744 «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери».
Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності. Інструкцієй з організації примусового виконання рішень. передбачено, що при потребі державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його знищення або зменшення цінності. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Користування предметами одягу та предметами індивідуального вжитку забороняється.
Зберігання майна боржником або членами його сім’ї здійснюється безоплатно. Інші зберігачі можуть одержувати винагороду. Згідно із пунктом 5.8.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць. Розмір винагороди за зберігання тварин збільшується на 50 відсотків установленої плати за зберігання майна. Зберігачу відшкодовуються витрати, необхідні для збереження майна, якщо такі витрати були. Зберігачі майна, які є працівниками боржника — юридичної особи, виконують обов’язки із збереження довірених їм цінностей в порядку виконання службових обов’язків (коменданти, комірники тощо), не користуються правом на отримання винагороди за зберігання описаного майна.
Порядок і умови зберігання такого майна, як цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, виявлені при описі і на які накладено арешт, визначаються Національним банком України, а щодо іншого майна — Міністерством юстиції України.
Зберігач майна за порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, несе відповідальність на загальних підставах, тобто в разі, якщо шкода завдана з його вини, то в обсязі завданої шкоди (ст. 1166 ЦК). Крім цього, згідно із пунктом 5.8.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і звертається з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності
