4. 5. Складання ескізних малюнків (кроки)
Робота з архітектурного обміру починається з огляду об'єкту, що підлягає обмірюванню та складання чорнових замальовок (кроки). Кроки звичайно виконуються без допомоги креслярських пристосувань, тому що ними важко користуватися, перебуваючи на об’єкті. Але незважаючи на це, ескізні креслення повинні бути виконані чітко, з дотриманням основних пропорцій зображуваного.
Для цього рекомендується попередньо зробити проміри основних габаритів об'єкта, що обмірюється. Крім того, до початку робіт можна на підставі фотографій, малюнків, креслень, нехай навіть неточних, замалювати плани, фасади, розрізи та деталі будинку, щоб потім на місці уточнити їх. Варто звернути увагу на те, що чорнові замальовки потрібно робити ретельно, однією чіткою лінією. Витрата часу на їхнє виготовлення завжди окупається і при обмірах, і при виконанні креслень. Недбало підготовлені, наспіх зроблені кроки можуть стати надалі причиною ряду грубих помилок.
Звичайно для обмірної роботи використовують літній час, а креслення виконують узимку, коли ліси, якими користувалися, бувають вже зняті, і для з'ясування помилки або додавання пропущених розмірів доводиться чекати наступного чергового ремонту будинку. Таким чином, усяка недбалість в ескізах може утруднити закінчення роботи, а іноді й унеможливити її завершення.
Кроки повинні виконуватися з тим розрахунком, щоб у них міг розібратися згодом не тільки сам автор, а й будь-яка грамотна людина, навіть якщо вона і не бачила даної споруди в натурі. Це необхідно тому, що дуже часто обмірні кроки робляться одними особами, а остаточне виконання креслень по цих ескізах - іншими. Приступаючи до виготовлення ескізних креслень, кожен член бригади повинен насамперед зробити ортогональний начерк тієї частини будинку, що йому дісталася при розподілі роботи: плану, фасаду, розрізу або деталі. Потім варто розмістити розмірні лінії, попередньо обміркувавши, які розміри треба буде взяти; їх повинно бути стільки, щоб, користуючись ними, можна було виконати дане креслення. Не можна несистематично проставляти розміри, чим їх буде більше, тим краще; у такому випадку деякі розміри будуть повторюватися, а інші можуть виявитися пропущеними. При розміщенні розмірних ліній треба дотримуватися певної системи. По можливості розмірні лінії повинні перебувати поза кресленням, щоб його не затемнювати. Розміри необхідно проставляти у вигляді ланцюжків, причому найдрібніші повинні перебувати ближче до креслення, а загальні — далі (див. Рис. 4.1., 4.2.). Коли начерк буде в такий спосіб підготовлений, приступають до промірів, вписуючи отримані цифри у відповідні розмірні лінії. Цю частину роботи варто робити вдвох, а при промірах за допомогою рулетки - утрьох. Двоє роблять виміри, а третій записує результати та перевіряє обчислення. Цифри треба писати чітко і завжди у вертикальному положенні. Розміри в межах одного ескізу треба проставляти тільки в одних величинах: метрах, сантиметрах або міліметрах, відзначаючи це на кресленні. На кресленнях фасадів і розрізів проставляють загальні, основні розміри, а деталі прив'язують двома розмірами (вертикальним і горизонтальним) до якої-небудь частини будинку та нумерують, а потім обмірять окремо.
Висотні проміри фасаду або його членувань беруться від якої-небудь горизонтальної площини, прийнятої за нульову, найчастіше від площини верху цоколя, а не від рівня площадки, на якій розташований будинок, тому що ця поверхня рідко буває строго горизонтальна. Кроки повинні відповідати наступним вимогам:
1. Всі кроки повинні бути виконані на аркушах щільного паперу однакового формату (30X40) для того, щоб разом вони могли скласти єдине ціле — папку або альбом. Навіть якщо окремі замальовки доводиться робити більшого розміру, їх варто скласти таким чином, щоб вони відповідали формату альбому. При виконанні точних обмірів споруди з метою її реставрації при визначенні кількості та системи розмірів будинку або його частини варто виходити з того, щоб за даними обміру фахівцеві в даній області можна було б його відбудувати заново.
2. Являти собою лінійні, без растушовки, виконані тонкими лініями ортогональні замальовки від руки олівцем середньої твердості вимірюваних частин спорудження. Лише при роботі в сирому місці або в дощову погоду варто користуватися більш м'яким олівцем. (Для виділення більш старих частин і різних будівельних матеріалів допускається застосування кольорових олівців).
3. У тих випадках, коли в архітектурі об'єкта, що обмірюється, відіграє роль колір, варто показувати його на замальовках. Коли окремі колірні плями повторюються кілька разів, можна дати їх у центрі лише в одному місці, а в інші залишати малюнок чистим для розмірів. При обмірах кам'яних та цегляних будинків потрібно, де можливо, заміряти та записувати на полях відповідних креслень розміри матеріалів. У докладних обмірах кам'яних будинків зображують шви кладки.
4. Цифрові позначення проставляти за системою, узгодженою з керівником, накреслення цифр повинне бути ясним.
Всі малюнки, що відносяться до одного об'єкту, повинні бути пронумеровані, позначені найменуваннями, датовані та підписані виконавцем.
Якщо які-небудь деталі планів, розрізів і фасадів зображуються окремо у великому масштабі, то на загальних кресленнях, що включають ці деталі, робиться виноска, що містить у чисельнику, номер деталі Д-1, Д-2..., а у знаменнику - номер аркуша, на якому деталь розміщується Л-5, Л-1 (див. Рис. 4.1). На аркуші, де розміщають деталі, робляться повністю написи: деталь 1, деталь 2, а в правому нижньому куті аркуша розміщається примітка: даний аркуш розглядається разом з аркушем № ..., тобто номер основного аркуша, що включає ці деталі (див. Рис. 4.2).
Замальовка або акварель з натури об'єкта, що обмірюється, повинна мати документальний характер. Особливо важливими є ортогональні малюнки аквареллю, що передають поліхромію об'єкта, фарбування й розпис стін і плафонів, фризів, кольорові паркети, деталі інтер'єру, дверні полотна, виконані з цінних порід дерева, зразки натурального й штучного мармуру, деталі з металу і таке ін.
Кроки особливого опису, складені керівником, представляються до здачі разом з обмірними кресленнями, і їхня якість має значення при оцінці всієї роботи.
Рис. 4.1.
Рис. 4.2.