- •1.Українська тема в творчості в.Тропіпіна, і Рєпіна, а.Куїнджі, в.Маковського.
- •1. Куїнджі Архип Іванович- українська тема у творчості.
- •2.Стиль імпресіонізм та його прояви у різних видах мистецтва.
- •3.Художня культура Галицько-Волинського князівства.
- •4.Розкрити своєрідність понять «естетичне виховання» та «художнє виховання».
- •5.Художній образ як форма художнього мислення.
- •6.Умови використання міжпредметних зв’язків на уроках світової художньої культури.
- •7.Зіставлення як метод художнього аналізу мистецьких творів.
- •8.Метод художньо-педагогічної драматургії в курсі «світова художня культура».
- •9.Стиль «експресіонізм» та його прояви у різних видах мистецтва.
- •10.Києво–Могилянська академія як осередок культурного життя України хviii ст.
- •11.Принципи упори на творчий метод митця в курсі «Світова художня культура».
- •12.Розвиток художніх інтересів учнів молодших класів.
- •13. Мета курсу «Світова художня культура» в загальноосвітній школі.
- •14.Принцип історизму в курсі «Художня культура».
- •15.Смстема розподілу матеріалу в курсі «Художня культура».
- •17.Провідні жанри образотворчого мистецтва Київської Русі. 1
- •17. Провідні жанри образотворчого мистецтва Київської Русі. 2
- •18.Винекнення і становлення мистецтва балету.
- •19.Творчі стилі та напрямки в мистецтві.
- •20.Стиль Бароко в західноєвропейському мистецтві.
- •21.Художній образ як форма художнього мислення.
- •22.Втілення поетичної спадщини т.Г.Шевченка в музичному мистецтві.
- •23.Головні риси кобзарського мистецтва.
- •Методика Художньої культури
- •1.Українська тема в творчості в.Тропіпіна, і Рєпіна, а.Куїнджі, в.Маковського.
5.Художній образ як форма художнього мислення.
Творча думка митця у творах мистецтва відображається за допомогою фантазії, уяви, переживань, інтуїції. Результатом цього процесу стає художній образ – особливий спосіб відтворення життя, в якому переломлюється власний світ почуттів і переживань художника.
В художніх образа поєднуються думка і почуття, розум та інтуїція, свідоме та несвідоме. Тому сміливо можна казати, що створення художніх образів – це форма мислення у мистецтві.
Відповідно простежується певна естетична логіка становлення, розвитку і формування художнього образу в свідомості митця. Дослідники в галузі художньої творчості розрізняють певні етапи становлення художнього образу:
Формування художнього задуму.
Реалізація задуму художньою мовою.
Художнє сприйняття закінченого твору як цілісної закінченої образної системи.
Така послідовність показує творче відтворення життя і суспільно-перетворююче значення художніх образів. Художній образ містить естетичні риси і властивості, які притаманні всім видам мистецтва: взаємозв’язок правдивості та умовності, багато значущості й недомовленості, об’єктивного і суб’єктивного, емоційного та раціонального, типового та індивідуального.
Правдивість і умовність – це один з найважливіших факторів художньо-образного відтворення життя. З давніх часів люди намагалися з’ясувати, наскільки твори мистецтва повинні бути схожими на життя.
Умовність в мистецтві – це зміна звичних форм предметів і явищ за волею митця, а також те, що не зустрічається у житті. Умовність проявляється в природі художнього простору, часу, грі акторів.
Умовність надзвичайно яскраво проявляється в поезії, опері та балеті.
Схожість художнього образу з дійсністю має величезне значення, оскільки таким чином ми пізнаємо зображений предмет. Водночас зображення не можна вважати головною метою творчої діяльності. Воно виступає засобом передачі естетичної інформації, її виразником.
Художньо-образне мислення розкривається через об’єктивність і суб’єктивність. Об’єктивне в образі – це те, що йде від дійсності і зв’язане з відтворенням картин, конфліктів, характерів. У талановитих творах за образами дійсності завжди можна відчути думки і відчуття авторів. Суб’єктивне проявляється завдяки авторській свідомості, особистими рисам і особливостями митця. Суб’єктивність є природною рисою кожної людини, її індивідуального бачення життя, а суб’єктивінсть художника передбачає розвинену, неповторну індивідуальність. Тому кожний твір мистецтва – це розкрите серце автора. В образі відображається не лише дійсність, перероблена творчою уявою митця, а й особисте ставлення автора до зображуваного.
Своєрідність художнього образу проявляється також у поєднанні емоційного і раціонального, тобто почуттів і думок і автора. Кожний великий твір пронизують значні почуття, а думки виражаються через емоції. Почуття та емоції заглиблюють автора в особливе, неповторне. Взагалі роль емоцій у мистецтві, у творчій діяльності є надзвичайною, емоційність зумовлена самою природою художнього образу, який може існувати лише завдяки авторській пристрасності, любові, гніву.
Типове та індивідуальне. Художній образ завжди виступає органічною єдністю загального та індивідуального. В мистецтві загальне, найбільш суттєво проявляється як типове, тому важливого значення в ньому набуває типізація – художнє узагальнення. Мистецтво відтворює певні події і явища, в яких проявляються закономірні і типові риси. Типовість як вираження суті життя в неповторній індивідуальній формі є важливою властивістю будь-якого реалістичного художнього твору. Для створення образів – типів у мистецтві іноді звертаються до прототипів у реальному житті.
Особливістю художніх образів є також багато значущість і недомовленість. Видатні образи завжди багатопланові: вони містять безліч думок, які є актуальними для різних поколінь, а кожна епоха дає їм власну інтерпретацію. Безсмертні шедеври Гомера й Пушкіна, Мікельанжело й Рубльова жили і залишаються жити у наступних поколіннях інтерпретаторів їх творчості. Тут варто відзначити, що різні трактування є правомірними і можуть виявлятись у нових інтерпретаціях.
Характерною рисою художнього образу можна вважати недомовленість. Саме ця особливість образу робить читача або глядача активними, а і сам процес сприймання перетворює на співтворчість. Митець змушує нс домислювати, додумувати, домальовувати в уяві сюжет. Таке домислення не є довільним, оскільки тому, хто сприяє, подається інформація для роздумів і програма переосмислена цієї інформації.
