Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Derzhavny_ekzamen_z_Khudozhnoyi_kulturi_1.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
294 Кб
Скачать
☆

5.Художній образ як форма художнього мислення.

Творча думка митця у творах мистецтва відображається за допомогою фантазії, уяви, переживань, інтуїції. Результатом цього процесу стає художній образ – особливий спосіб відтворення життя, в якому переломлюється власний світ почуттів і переживань художника.

В художніх образа поєднуються думка і почуття, розум та інтуїція, свідоме та несвідоме. Тому сміливо можна казати, що створення художніх образів – це форма мислення у мистецтві.

Відповідно простежується певна естетична логіка становлення, розвитку і формування художнього образу в свідомості митця. Дослідники в галузі художньої творчості розрізняють певні етапи становлення художнього образу:

  • Формування художнього задуму.

  • Реалізація задуму художньою мовою.

  • Художнє сприйняття закінченого твору як цілісної закінченої образної системи.

Така послідовність показує творче відтворення життя і суспільно-перетворююче значення художніх образів. Художній образ містить естетичні риси і властивості, які притаманні всім видам мистецтва: взаємозв’язок правдивості та умовності, багато значущості й недомовленості, об’єктивного і суб’єктивного, емоційного та раціонального, типового та індивідуального.

Правдивість і умовність – це один з найважливіших факторів художньо-образного відтворення життя. З давніх часів люди намагалися з’ясувати, наскільки твори мистецтва повинні бути схожими на життя.

Умовність в мистецтві – це зміна звичних форм предметів і явищ за волею митця, а також те, що не зустрічається у житті. Умовність проявляється в природі художнього простору, часу, грі акторів.

Умовність надзвичайно яскраво проявляється в поезії, опері та балеті.

Схожість художнього образу з дійсністю має величезне значення, оскільки таким чином ми пізнаємо зображений предмет. Водночас зображення не можна вважати головною метою творчої діяльності. Воно виступає засобом передачі естетичної інформації, її виразником.

Художньо-образне мислення розкривається через об’єктивність і суб’єктивність. Об’єктивне в образі – це те, що йде від дійсності і зв’язане з відтворенням картин, конфліктів, характерів. У талановитих творах за образами дійсності завжди можна відчути думки і відчуття авторів. Суб’єктивне проявляється завдяки авторській свідомості, особистими рисам і особливостями митця. Суб’єктивність є природною рисою кожної людини, її індивідуального бачення життя, а суб’єктивінсть художника передбачає розвинену, неповторну індивідуальність. Тому кожний твір мистецтва – це розкрите серце автора. В образі відображається не лише дійсність, перероблена творчою уявою митця, а й особисте ставлення автора до зображуваного.

Своєрідність художнього образу проявляється також у поєднанні емоційного і раціонального, тобто почуттів і думок і автора. Кожний великий твір пронизують значні почуття, а думки виражаються через емоції. Почуття та емоції заглиблюють автора в особливе, неповторне. Взагалі роль емоцій у мистецтві, у творчій діяльності є надзвичайною, емоційність зумовлена самою природою художнього образу, який може існувати лише завдяки авторській пристрасності, любові, гніву.

Типове та індивідуальне. Художній образ завжди виступає органічною єдністю загального та індивідуального. В мистецтві загальне, найбільш суттєво проявляється як типове, тому важливого значення в ньому набуває типізація – художнє узагальнення. Мистецтво відтворює певні події і явища, в яких проявляються закономірні і типові риси. Типовість як вираження суті життя в неповторній індивідуальній формі є важливою властивістю будь-якого реалістичного художнього твору. Для створення образів – типів у мистецтві іноді звертаються до прототипів у реальному житті.

Особливістю художніх образів є також багато значущість і недомовленість. Видатні образи завжди багатопланові: вони містять безліч думок, які є актуальними для різних поколінь, а кожна епоха дає їм власну інтерпретацію. Безсмертні шедеври Гомера й Пушкіна, Мікельанжело й Рубльова жили і залишаються жити у наступних поколіннях інтерпретаторів їх творчості. Тут варто відзначити, що різні трактування є правомірними і можуть виявлятись у нових інтерпретаціях.

Характерною рисою художнього образу можна вважати недомовленість. Саме ця особливість образу робить читача або глядача активними, а і сам процес сприймання перетворює на співтворчість. Митець змушує нс домислювати, додумувати, домальовувати в уяві сюжет. Таке домислення не є довільним, оскільки тому, хто сприяє, подається інформація для роздумів і програма переосмислена цієї інформації.