6.Умови використання міжпредметних зв’язків на уроках світової художньої культури.

Поняття «між предметні зв’язки» у навчально-виховному процесі зустрічається досить часто, особливо під час проведення бінарних уроків. Такі уроки передбачають залучення різних вчителів під час подачі відомостей про кожний вид мистецтва. Наприклад,на урок музики можуть запросити вчителів літератури,образотворчого мистецтва,історії,які готують певну частину матеріалу,доповнюючи тему іншими відомостями. Але,незважаючи на те,що подана інформація може бути пізнавальною і цікавою,вона,як правило не враховує тих внутрішніх контактів й типологічних спільностей ,що існують між видами мистецтва,а також не створює уявлення про цілісність художнього явища, тобто відбувається формальне поєднання різних мистецтв. Тому на уроках художньої культури такі між предметні зв’язки використовувати недоцільно.

Крім того, між предметні зв’язки на уроках художньої культури можуть проявлятися в тому, що вчитель для створення цілісної художньої картини певного періоду або з метою більш повного висвітлення фактів життя та творчості видатного митця залучає відомості, які учні отримують на інших уроках (з художньої літератури, історії, музики, образотворчого мистецтва).

7.Зіставлення як метод художнього аналізу мистецьких творів.

Універсальну роль у процесі викладання СХК відіграє метод зіставлення, який є надійним засобом пізнання явищ худ. світу. Зіставлення може відбуватися за ознаками спільності або протилежності тем, національних рис, художніх напрямків, творчих методів митців, засобів худ. виразності.

Метод зіставлення дозволяє проводити «творчі паралелі», осягнути закони і засоби художнього засвоєння світу, через спільність ідей. Він створює ефект контрасту, за яким особисті риси кожного митця сприймаються більш рельєфно. Цей меод можна використовувати на різних етапах знайомства з темою. Він дає змогу включати окремі худ. явища в загальну просторово-часову картину розвитку художньої культи й осмислити її на цьому тлі. Прикладом застосування цього методу можуть бути теми «Критичний напрямок у англійському мистецтві ХVІ ст.» (творчість Свіфта і Генделя), «Джерела російського романтизму та його особливості» (творчість В.Жуковського, О.Пушкіна, М.Лермонтова).

8.Метод художньо-педагогічної драматургії в курсі «світова художня культура».

Цей метод належить до спеціальних методів в системі мистецької освіти. І він заслуговує особливу увагу. Метод представляє своєрідну систему дій вчителя, що спрямовується на організацію спілкування учнів з творами мистецтва і забезпечення цілісного їх сприймання. Приблизна схема побудови уроку на його засадах:

• експозиція(літературний епіграф, музичний вступ),

• зав’язка( створення проблемної ситуації, формулювання проблеми)

• розробка (використання фрагменту поетичного або прозаїчного твору, музичної п’єси, слайдів)

• кульмінація ( визначення головної думки твору, ідеї, яка розкриває особливості творчого методу митця).

У процесі роботи учням пропонуються ряд запитань типу: Що спонукало письменника звернутися до теми…? Яка основна ідея твору? За допомогою яких засобів митець розкриває свої переконання? Яке значення має твір у творчій спадщині письменника?

Урок повинен бути схожим на сценарій. Під час уроку потрібно ставити запитання учням. Бажано використовувати епіграф, цитати видатних людей.