7 Листопада

Дар’я Павлівна

Різні восьмі класи

Побачила, як проходять уроки у двох восьмих класах. Одна тема (освіта в Україні), майже однаковий зміст уроків, але працювали по-різному. Я не вірила своїм очам, але учні піднімали руки, щоб відповісти! Можливо, хотіли сподобатися нам, практиканткам. А в іншому класі не було такого ентузіазму. Була робота в парах. Як завжди, в кожній парі є той, хто розбирається в матеріалі краще, і той, хто знає гірше. Сильний учень думає так: "Швидше зробити все самому, ніж пояснити сусідові". Слабкий учень думає: "Все рівно він за мене все зробить." Я знаю це, бо в школі сама була на місці й того й іншого. Звичайно, робота в парах і в групах необхідна для розвитку говоріння, але щось у ній треба змінити. Інакше для слабких учнів не буде користі від цієї роботи. До речі, в шостому класі була робота в групах, кожна група (5 чоловік) отримала зображення людини та завдання описати зовнішність. Між групами було змагання. Вчителька помічала, хто працював у групі, а хто ні. Бали були виставлені справедливо.

Олена Анатоліївна:

– Ідея до теми вашого дослідження:

Ігрова ситуація "Ніяк не зрозумію"

1. Моделюємо ігрову ситуацію - один учень грає роль досвідченого, а інший нетямущого (робить вигляд, що не розуміє).

2. Розподіляємо ролі: досвідчений – сильний, а нетямущий – слабший (але цього не говоримо учням).

3. Інструкція: досвідчений розповідає тему, а інший перепитує, робить вигляд, що не розуміє. Завдання досвідченого пояснити, як можна краще.

4. Відповідає той, кому пояснювали.

Коли учні опанують цю модель навчання, можна міняти місцями.

Можливі й інші варіанти: "Прискіпливий слухач" Подумайте.

Дар’я Павлівна:

– Дякую.

Катерина Дмитрівна

Знов на уроці англійської. Починаю звикати до дітей. Але все ж таки ще боязко

Інна Ігорівна

Неприємне відкриття

Зараз є трохи часу, отже хочу поділитися враженнями. Подивилась я перший урок студентки. Не можу сказати, що мені сподобалось, але й не погано. Їй було важко працювати, тому що вчителька завжди втручалася у процес уроку там де треба і не треба. Вчителька вставала, підходила до учнів, намагалась сама проводити деякі вправи. Коли студентка починала проводити вправу, вчителька говорила, що так не треба, і тільки трохи переробив завдання сама починала цю вправу, потім залишала. Я ВЗАГАЛІ НЕ ЗРОЗУМІЛА ЩО ТО БУЛО?! Не знаю чому так сталося... Чи вчителька не довіряє, чи студентка погано підготувалася до уроку. Поговорила сприводу мого конспекту. Вчителька запропонувала, що можна додати та як краще проводити урок. Сказала більше використовувати роботу в парах. Зараз прийшла додому та переробила структуру майже всього конспекту. Зараз він мені більш подобається. Я урізноманітнила види діяльності. Сподіваюсь завтра все буде гаразд. Не дуже хочу, щоб вчителька втручалась у процесі мого уроку. Сумую за 58 школою. Там мені більш подобалось. Вчителі там більш привітливі. Дуже важко знайти час з вчителькою, щоб сісти і обговорити все що треба. В неї завжди якісь справи...((

Також сьогодні, нарешті, я познайомилась із класним керівником 6-Б. У неї я й буду проходити українську практику. На перший погляд вона мені сподобалась. Домовились скоро зустрітися, обговорити деякі питання щодо виховної практики.

Олена Анатоліївна:

– На жаль, таке трапляється. Краще наступного разу з вчителем детальніше обговорити конспект і попросити, щоб він вам дав змогу спробувати самим вийти із ситуації. На жаль у вас не так багато уроків, щоб «набивати руку». Дуже допомагає, якщо по одному конспекту провести урок у декількох класах (підгрупах).