Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка 2 частина.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
19 Мб
Скачать
☆

Контрольні питання

  1. В галузях харчової промисловості використовуються екструдери?

  2. Привести класифікацію екструдерів?

  3. Призначення та принцип роботи екструдерів?

  4. Принци роботи двошнекових екструдерів.

  5. Які вимоги висуваються до екструдерів?

Лабораторна робота № 10

Тема: «Апарати для сушки харчових середовищ»

Мета роботи: 1. Ознайомлення з будовою та принципом дії основних типів машин, а також з правильним вибором машини щоб вона могла задовольняти особливості процесу екструдування;

2. Ознайомлення з класифікацію машин за функціонально-технологічним та конструктивними ознакам;

3. Проведення інженерних розрахунків машин.

Загальні відомості

Сушка – процес видалення вологи з продукту, пов'язаний з витратами теплоти на фазове перетворення води в пару. Процес видалення вологи супроводжується видаленням її зв’язку з «скелетом» продукту, на що і витрачається енергія. За величиною енергії таких зв’язків розрізняють: хімічно зв’язану вологу (не видаляється з вологих тіл при нагріві до 100 – 120 °С); фізико-хімічну зв’язану вологу (утримується на внутрішній поверхні пор матеріалу адсорбційними силами) та фізико-механічну зв’язану вологу (знаходиться в крупних капілярах, на зовнішній поверхні продукту та утримується капілярним тиском).

Сушильні установки, що використовуються в харчовій промисловості, відрізняються різноманіттям конструкцій та поділяються на:

  • за способом організації процесу (періодичної або безперервної дії);

  • за станом шару (щільний, нерухомий, перенасичений, киплячий та ін..);

  • за видом теплоносія, що використовується (повітря, газ, пара, топочні гази та ін..);

  • за способом передачі теплоти (конвективні, кондуктивні, радіаційні, діелектричні та ін..);

  • за тиском повітря в сушильній камері (атмосферні, вакуумні, сублімаційні та ін.).

Класифікація сушильних установ представлена на рис. 10.1.

Агрегати з киплячим та віброкиплячим шарами використовуються для сушки різноманітних дрібнозернистих продуктів, в середині яких на одній або декількох ступінчатих решітках продукт висушується в «киплячому» або «віброкиплячому» станах.

Для забезпечення рівномірного кипіння частинок продукту агент сушки подається на решітку рівномірно з відповідною швидкістю розподілення по всій площині. Сушка у віброкиплячому стані характеризується високою інтенсивністю, але супроводжується великими витратами енергії.

Рис. 10.1. Класифікація сушильних апаратів

Сушарка А1-КВР-12 призначена для сушки круп та хлібопекарських дріжджів у віброкип’ячому шарі, складається з сушильної камери 5, двох вентиляційно-калориферних станцій 1, батареї циклонів 6.

Сушильна камера має форму паралелепіпеда, її сталевий каркас зачинений зовні кожухом з теплоізоляцією. Кожух обладнаний оглядовими вікнами та дверцями. В сушильній камері знаходяться зв'язані з віброприводом і встановлені на пластинчатих ресорах вертикальні рами, на яких змонтовані металеві короба 7, 9, 10, 11. Висота шару крупи на решетах в кожному з коробів регулюється за допомогою поворотних порогів 8, встановлених в місцях сходження продукту з решіт, і не повинна перевищувати 0,1 м. Рівномірна подача крупи на верхнє решето здійснюється через барабанний живильник 4, що обертається, над яким знаходиться завантажувальний бункер 2. В нижній частині бункера, над живильником, розміщений зворушував 3 типу «біляче колесо». Привід живильника і зворушувача включає в себе електродвигун, варіатор і черв'ячний редуктор. Наявність варіатора дозволяє регулювати подачу продукту.

Решета разом з коробками приводяться віброприводом в коливальний рух по вертикалі. Частота коливань – 7,5 за секунду (450 за хвилину), амплітуда 8 мм. Поворотом ексцентрикових втулок амплітуда може бути зменшена до 3 мм, а заміною шківа на електродвигуні досягається збільшення частоти коливань до 9,5 за секунду (до 570 за хвилину).

Сушильні короба обладнанні сітчастими кришками і поворотними щитками. Кришки служать для утримання дрібних часток продукту, що виносяться повітрям і зниження тим самим його витрат. Поворотні щитки дозволяють рівномірно розподіляти під решетами потік гарячого повітря, який іде від вентиляторно-калориферних станцій, розміщених з обох торців сушильної камери.

Рис. 10.2. Сушарка А1-КВР-12

Кількість холодного повітря, яке поступає до парових калориферів, регулюється вручну за допомогою шлюзів, встановлених на всмоктувальних патрубках вентиляторів. Відпрацьоване повітря через трубу відводиться до

батареї циклонів для кінцевого очищення.

Сушарка змонтована на 12 віброопорах, поглинаючих коливання корпуса.

Установка А 1-КВР-12 працює наступним чином. Крупа, яка подається із бункера 2 барабанним живильником 4 в короб 11, приводиться за рахунок вібрації решета і подачі повітря під нього у псевдоорідинений стан. Далі потоком гарячого повітря вона, частково висушуючись, переміщується уздовж решета до поворотного порога 8, що створює підпір і дозволяє збільшувати або зменшувати тривалість перебування крупи в сушильній камері, пересипається крізь поріг і попадає в камеру 10, де процес повторюється, далі в камеру 9 і т.д.

Загальне число зон сушіння – три, в 4-й зоні продукт охолоджується. Площа поверхні кожного решета 2 м2.

Продуктивність сушарки А1-КВР-12 по сухій гречаній крупі при зниженні вологості з 33 до 9,5 % складає 0,117 кг/с. Витрати пари 0,478 кг/с. Загальна потужність електродвигунів 46,6 кВт. Питома витрата повітря 22 кг/кг сухого продукту. Кількість калориферів в зонах сушіння 12, в зоні охолодження – 1, площина поверхні нагрівання в зонах сушіння 130 м2, в зоні охолодження – 32 м2. Температура повітря в 1,2 та 3-й зонах 130 °С, в 4-й 20 °С.Тривалість сушіння 720 с. Розрахунковий тиск пари 0,4 МПа. Габарити 8610×2520×4230 мм, батареї циклонів – 4530×3600×3014 мм. Повна маса установки 19650 кг.

Контрольні питання

  1. привести класифікацію сушильних апаратів?

  2. Сушка – це?

  3. Призначення та принцип роботи сушарки А1-КВР-12.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №11

Тема: «Пусконалагоджувальні роботи технологічного обладнання»

Мета роботи: 1. Ознайомитися зі значенням та організацією пусконалагоджувальних робіт.

  1. Вивчити послідовність виконання пусконалагоджувальних робіт.

Загальні відомості

Монтажне підприємство після завершення монтажу технологічного обладнання провадить його випробовування, яке виконується на холостому ходу з метою встановлення дефектів монтажу та їх усунення. Основні роботи, пов’язані з прискоренням освоєння машини та обладнання, доведенням їх виробничої потужності до проектної, здійснюють на стадії пусконалагодження і виділяють у самостійний вид робіт. Для складного технологічного обладнання переробних підприємств питома вага цих робіт відносно монтажу становить 5 – 15 %. У складі пусконалагоджувальних робіт переважають регулювання і вимірювання параметрів із застосуванням складного інструменту та спеціальних приладів. Це передбачає значні затрати інженерної праці (близько 50 % загальних затрат праці), а також високу кваліфікацію робітників, зайнятих на цих роботах.

Від якісного виконання пусконалагоджувальних робіт у значній мірі залежить надійність та ефективність роботи змонтованих машин та обладнання.

Пусконалагоджувальні роботи передбачають приймання змонтованих машин, механізмів та обладнання, їх налагодження на задані режими роботи, комплексне опробовування та обкатку під навантаженням, а також навчання обслуговуючого персоналу ефективному використанню техніки. Ці роботи умовно розподіляють на три етапи: підготовчий, основний і заключний.

Підготовчий етап включає організаційно-технічну підготовку і становить 10 – 15 % загальної трудомісткості пусконалагоджувальних робіт. Сюди входить: ознайомлення з технічною документацією і технологією виконання робіт; приймання від монтажної організації змонтованого обладнання для налагодження; складання графіка проведення пусконалагоджувальних робіт та узгодження його із замовником; підготовка робочих місць та підбір кваліфікованих виконавців; організація допоміжних служб тощо.

Основний етап (за трудомісткістю 60 – 70 %) передбачає проведення контрольних випробовувань, обкатку і випробовування вхолосту, у робочому режимі та під навантаженням із доведенням значень всіх основних параметрів до паспортних. При відхиленні від нормальної роботи окремих машин та обладнання або зниженні їх продуктивності виконують необхідні доводочні і налагоджувальні роботи, які забезпечують вихід на проектні показники, досягнення чіткої й безвідмовної роботи на всіх режимах.

Обкатку поділяють на попередню, яку виконують для окремих складальних одиниць та агрегатів на виробничий базі монтажної організації, і остаточну – після монтажу всього комплексу машин, механізмів та обладнання безпосередньо на місці монтажу. Режими та тривалість обкатки на них зумовлюють технологічним картами або заводськими інструкціями.

На заключному етапі розробляють практичні рекомендації щодо забезпечення надійності та безперервності роботи, досягнення раціональних режимів експлуатації техніки.

Пуск і налагодження вважають закінченими, якщо після них машини та обладнання протягом 72 годин працювали під навантаженням без перебоїв і з відповідними проектними показниками. Загальна тривалість пусконалагоджувальних робіт на переробних підприємствах неповинна перевищувати 15 – 20 днів. Для великих підприємств ці показники збільшуються. Завершальним етапом є складання технологічного звіту і здавання потокових технологічних ліній в експлуатацію.

Паралельно на всіх трьох етапах відбувається навчання обслуговуючого персоналу правилам експлуатації машин та обладнання.

Не всі машини, що випускає промисловість для переробних підприємств і встановлюють монтажні організації, підлягають пусконалагодженню. Необхідність його проведення визначають: робота машини або лінії в цілому і наявність відповідних засобів автоматизації, електричних установок і контрольно-вимірювальних приладів, підвищені вимоги до я кості виконання технологічних процесів, виробничої санітарії та техніки безпеки.

Відповідно до цього пуску та налагодження підлягають технічні засоби великих переробних підприємств, елеваторів; потокові технологічні лінії приготування та транспортування комбікормів; первинної обробки зерна, тощо.

Для забезпечення якісного виконання пусконалагоджувальних робіт організації-виконавці максимальну їх частку виконують на власній виробничій базі. Це дозволяє використовувати досягнення передових підприємств і наукових організацій з пусконалагодження, застосовувати заготовки, складані і точні прилади, а також відповідні механізовані інструменти та пристосування.

База пусконалагоджувальної служби включає виробничо-підготовчий цех з приміщенням для інженерно-технологічного персоналу, складські приміщення, гараж тощо. Виробничо-підготовчий цех здійснює стендову перевірку і регулювання контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматизації, удосконалення систем автоматизації технологічних процесів, виконання деяких фізико-хімічних аналізів, налагодження складних приладів, виготовлення дрібних деталей та пристроїв.

Із кожного виду обладнання при пусконалагодженні перевіряють:

  • Наявність та правильність оформлення технічної документації на монтаж;

  • Комплектність обладнання відповідно до комплектовочних відомостей;

  • Відповідність монтажу обладнання даним технічного проекту;

  • Правильність монтажу та відповідність його технічним вимогам;

  • Надійність кріплення всіх вузлів та деталей, їх регулювання, відсутність деформацій та пошкодження:

  • Вид і стан мастила в тертьових парах.

Крім того, при пусконалагодженні обладнання потокових технологічних ліній виконують налагодження електрообладнання, всі регулювання при індивідуальному вмиканні машини при необхідності усувають несправності. При комплексному вмиканні на холостому ходу перевіряють взаємодію машин ПТЛ, справність механізмів вмикання, блокування і вимикання, а також запобіжних пристроїв.

Для більшої частини машин та обладнання, що застосовують при механізації виробничих процесів, технологія пусконалагоджувальних робіт подібна наведеній. Проте деякі машини та агрегати мають свої особливості, що зазначені у відповідних інструкціях з монтажу та експлуатації.