Тема 4. Завдання, компетенція і режим діяльності овв

поняття, функції завдань і компетенції ОВВ І. основними елементами змісту управлінської діяльності є цілі та завдання; функції; методи. Цілі та завдання це напрямки є діяльності органу виконавчої влади. Функції – це відносно самостійні складові діяльності цих органів, які характеризуються цільовою спрямованістю. У науковій літературі розрізняють такі види функцій управлінської діяльності: 1) загальні функції, які здійснюю органи загальної компетенції; 2) спеціальні функції, які відображають специфіку діяльності суб’єкта управління; 3) допоміжні або обслуговуючі, не пов’язані із здійсненням управління.

Методи управління – це способи здійснення владно-організуючого впливу суб’єктів управління.

Компетенція ОВВ – це юридичне відображення, покладених на ОВВ функцій у3 статусних або компетенційних НПА, шляхом закріплення цілей, завдань і державно-владних повноважень.

ІІ. адміністративний розсуд діяльності ОВВ

адміністративний розсуд має місце тоді,коли правовий припис не встановлюючи конкретного варіанту дій, наділяє орган певним ступенем свободи, у прийнятті відповідного рішення. На сьогодні в науковій літературі розрізняють такі види адміністративного простору: І. коли норма матеріального права встановлюючи можливі варіанти рішень, залишає на розсуд органу вибір одного з цих варіантів. 2) коли норма права уповноважує орган ВВ або їх посадових осіб діяти на власний розсуд. 3) пов'язаний з оцінкою публічного інтересу і такими оціночними поняттями як доцільність, важливість, необхідність.

Дискреційні повноваження – це повноваження щодо реалізації адміністративного розсуду, якщо вони не передбачають обов’язків органу узгоджувати свої рішення з будь-яким іншим суб’єктом.

ІІІ. адміністративно-правові режими. Поняття та різновиди

АПР – це поєднання АП засобів регулювання, які проявляються в тому, що суб’єкти правовідносин займають юридично не рівні позиції. Кожен АПР складається з певних елементів до яких відносять: 1) мета; 2) імперативний метод правового регулювання; 3) режимні правила, тобто встановлення певних правил поведінки ФО та ЮО і способів їх реалізації у певних ситуаціях; 4) наявність спеціальних державних органів на яких покладається реалізація мети режиму; 5) відповідальність за порушення правил (кримінальна, адміністративна), це елемент кожного АПР. 6) наявність певних засобів захисту прав, способів юридичного впливу до яких відносять: скарги, контроль, нагляд, АП примус; 7) певні просторові і часові рамки.

Класифікація АПР. Найбільш поширеною є залежно від мети АПР, за якою вирізняють наступні АПР: 1) режими надзвичайного і воєнного стану, прикордонний митний режим, режими для певних державних станів; 2) режими для громадян: дозвільний режим, громадянство, порядок в’їзду і виїзду, паспортна система, реєстрація місця проживання; 3) обліково-легалізуючий режим: реєстрація ФО та ЮО як суб’єктів ПД, ліцензування ПД, стандартизація і сертифікація; 4) функціонально АПР, які мають забезпечити здійснення управління в різних сферах діяльності.