6.Стадії психосексуального розвитку за Фрейдом

Оральна (0-1 рік). Головне джерело задоволеності концентрується на зоні активності, пов’язані з годуванням. Головна ерогна зона – рот, засіб харчування, смоктання. Формуються такі риси : ненажерливість, жадібність, вимогливість. На цій стадії люди поділяються на оптимістів та песимістів.

Анальна (1-3 р). Лібідо концентрується навколо Януса. Дитяча сексуальність знаходить своє задоволення в оволодінні функціями дефекації. Тут дитина зіштовхується з багатьма заборонами, світ виступає як бартер, який вона має подолати. Створена інстанція Я, і вона контролює Воно. Риси: акуратність, охайність, пунктуальність, впертість, скритість, агресивність, економність.

Фалічна (3-5р). Найвищий ступінь дитячої сексуальності. Головна ерогенна зона- статевий орган. Сексуальність стає предметною. Починає відчуватися сексуальний потяг. Комплекси Електри та Едипів. Риси: самоспостереження, розсудливість, раціональне мислення.

Латентна (5-12р). Характеризується зниженням статевого інтересу. Я повністю контролює потреби Воно. Енергія лібідо переноситься на освоєння загальнолюдського досвіду а також на встановлення дружніх відносин з однолітками.

Генітальна (12-18р). Повернення дитячих сексуальних прагнень, усі ерогенні зони об’єднуються, і підліток прагне однієї мети – нормального сексуального спілкування, якщо це не виходить, можлива регресія на нижчу стадію. Повертається Едипів комплекс, що призводить до гомо сексуальності. Риси: нарцисизм.

7. Поняття неврозу та механізмів його виникнення у психоаналізі.

Невроз - душевний розлад, обумовлене психічним конфліктом між бажаннями людини і неможливістю їх задоволення в реальному житті. Вперше термін "невроз" в 1777 році використовував Вільям Каллен для позначення функціонального фізіологічного розлади, що не має структурної основи в стражданнях органі.

У 1896 році Зиґмунд Фрейд описав так званий актуальний невроз (неврастенія, невроз страху і иппохондрия), при якому симптоми нервового розладу, включаючи тривогу і астению, пов'язані зі стресовими порушеннями в поточній життя, найчастіше - в зрілої сексуального життя. Актуальний невроз Фрейд відрізняв від психоневроза, при якому психічний конфлікт, здебільшого несвідомий і базується на ранніх дитячі переживання, передує формування невротичної симптоматики. При цьому Фрейд визнавав можливість змішування обох форм неврозу і часту неможливість їх клінічного розрізнення. Поняття "невроз" в даний час використовується в основному як синонім психоневроза, до якого відносяться істерія, фобії і неврози нав'язливих станів 8. Неофрейдизм: основні концепції та представники.

Неофрейдизм — напрям у сучасній філософії (соціології, психології, психоаналізі), що розвинувся в 20-30х роках ХХ століття з фрейдизму.сновними представниками неофрейдизму є Р. Салліван, К. Хорні і Е. Фромм. Послідовники Фрейда (представники неофрейдизму) вважають, що провідну роль у становищі людини грають суспільно-культурні впливи. Тобто вони зосереджують свою увагу на соціальних та культурних процесах. На їхню думку, саме ці процеси роблять істотний вплив на виникнення внутрішньоособистісних конфліктів індивіда. В основі всіх теоретичних побудов цього напрямку лежать поняття несвідомого та принципової конфліктності відносин особистості і суспільства. Таким чином, можна сказати, що представники неофрейдизму відхилилися у бік більшого визнання ролі свідомості та впливу соціального фактору на розвиток особистості, на відміну від Фрейда, який визнавав тільки сексуальну енергію. Неофрейдисти вводять таке поняття, як надкомпенсація. Під нею вони розуміють особливу соціальну форму реакції на почуття неповноцінності. Тобто можна сказати, що представники фрейдизму ставили перед собою завдання прояснити індивідуальні вчинки людини. А їх послідовники неофрейдисти вже на основі базових ідей цієї філософії прагнули пояснити соціальний устрій життя людей.