Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Визначте поняття "трудові відносини".

2. Визначте поняття "соціальні відносини".

3. Охарактеризуйте поняття "соціально-трудові відносини".

4. Хто є суб'єктами соціально-трудових відносин?

5. Охарактеризуйте предмет соціально-трудових відносин.

6. Охарактеризуйте типи соціально-трудових відносин.

7. Визначте поняття "соціальний захист".

8. Розкрийте зміст соціального захисту людини.

9. Визначте поняття "соціальні гарантії".

10. Які гарантії громадянам України передбачені законодавством?

11. Охарактеризуйте поняття "соціальний механізм регулювання трудових відносин".

12. Розкрийте зміст механізму соціального захисту працівника.

Ш Література: [1; 2; 4; 5; 8; 11; 20].

Глава 13

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття "соціальна політика".

2. Зміст та напрямки соціальної політики держави.

3. Управління соціальною політикою.

Ключові питання та терміни
• соціальна політика	• функції Міністерства праці та соціальної політики
• задачі соціальної політики
• взаємозв’язок соціальної політики та економіки	• механізм управління соціальною політикою
• зміст соціальної політики	• система державних мінімальних соціальних стандартів
• особливості сучасної соціальної політики в Україні
• основні напрямки соціальної політики	• соціальний розвиток підприємства
• регіональний аспект соціальної політики	• управління соціальним розвитком
• управління соціальною політикою

13.1. Поняття "соціальна політика"

Соціальна політика є складовою частиною загальної стратегії держави, що відноситься до соціальної сфери. Вона уявляє собою цілеспрямовану діяльність із виробітки та реалізації рішень, що безпосередньо торкаються людини, її положення у суспільстві, надання їй соціальних гарантій з урахуваннями різних груп населення.

Соціальна політика покликана акумулювати, фокусувати, відбивати стан країни та ситуацію у суспільстві, потреби і цілі соціального розвитку.

Соціальна політика об'єктивно залежить від економічного стану країни. Рівень зайнятості, оплати праці, можливість надання безкоштов­них соціальних послуг (освіта, охорона здоров'я, культура тощо), підтримка незахищених верств населення, якість життя у цілому визначаються у вирішальній мірі наявністю товарів та послуг, що має суспільство для свого споживання.

Тобто джерелом надійності та перспективності соціальної політики та захисту громадян є стабільна економіка, збільшення кількості робочих місць.

З другого боку, сама соціальна політика має певну самостійність і чинить значний вплив на динаміку економічного розвитку. Соціалізація виробництва сприяє зростанню його ефективності. Вона може здійснюватися шляхом:

• розвитку соціалізованих форм власності (оренди, кооперування, різних видів володіння трудовими колективами своїми підприємствами) у сполученні з розвитком соціального партнерства як засобу захисту інтересів працюючих;

• участі працюючих безпосередньо або через профспілки у прийнятті рішень на всіх рівнях економіки;

• посилення контролю за адміністрацією через входження працівників до наглядових рад підприємств, незалежно від форм власності.

Соціальна політика визначає ситуацію з пропозицією праці на ринку праці, кваліфікаційними характеристиками трудового потенціалу (підготовка та перепідготовка кадрів), з міграцією дефіцитної робочої сили, із репродуктивною поведінкою населення (дітонародження), демографічною ситуацією. Без цілеспрямованої соціальної політики неможливе нормальне відтворення ні населення, ні ресурсів праці, ні громадського продукту у цілому.

Соціальна політика впливає на ефективність економіки через такі соціальні важелі як соціальна стабільність у суспільстві, посилення трудової мотивації працівників та мотивації ділового підприємництва, розвиток соціальної активності громадян, соціальна відповідальність виробника товарів та послуг, дотримання соціальної справедливості у реалізації економічних відносин у всіх сферах відтворювального процесу (виробництво, розподіл, обмін, споживання) тощо.

Соціальна політика відбиває також політичні процеси, що від­буваються у суспільстві. Йдеться про систему влади у країні, її здат­ність відбивати інтереси суспільства, можливості виробітку ефективних рішень із соціального розвитку на всіх рівнях, реалізовувати прийняті рішення.

У той же час ефективність функціонування політичної системи, виконання владних повноважень на всіх рівнях залежить від того, наскільки соціальна політика відбиває інтереси суспільства в цілому, у конкретній галузі, регіоні, конкретного підприємства, окремого громадянина і знаходить підтримку у суспільстві. Відсутність коштів на реалізацію соціальних заходів, що визначаються суспільством як мінімально необхідні, не може бути виправданням за незабезпеченість соціального захисту населення через те, що відповідальність за економічний стан країни також несуть владні структури.