13.3. Управління соціальною політикою

Стратегічні напрямки соціальної політики фіксуються у "Основах внутрішньої та зовнішньої політики України", які згідно з Конституцією України (ст. 85) визначаються Верховною Радою. Вони повинні обов'язково враховуватися при розробці соціальної політики на певному етапі розвитку, на певний термін часу. Верховна Рада приймає закони, які визначають соціальну політику у різних сферах життєдіяльності суспільства (зайнятість, соціальний захист населення, соціальні гарантії, охорона здоров'я, освіта, охорона праці тощо).

На основі Конституції України, прийнятих Верховною Радою законів, нормативних указів президента Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади безпосередньо розробляє та забезпечує реалізацію соціальної політики. У відповідності з наданими йому повноваженнями Кабмін здійснює державне управління та регулювання у соціально-економічній сфері; приймає державні програми (наприклад, "Комплексну програму реалізації стратегії подолання бідності"); прогнозує соціально-економічний розвиток країни; визначає джерела фінансування державних програм розвитку різних сфер суспільного життя, у тому числі і соціальної сфери.

Проведення у життя державної соціальної політики, управління соціальним розвитком забезпечується створенням та діяльністю відповідних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів).

Роль органів виконавчої влади у розробці та реалізації соціальної політики диференційована. Деякі з них є галузевими органами управління частиною соціальної сфери (наприклад, Міністерство освіти та науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури). На відміну від них Міністерство праці та соціальної політики є державним органом виконавчої влади, який відповідає за здійснення єдиної державної політики у галузі праці, зайнятості, соціального захисту населення. Він координує діяльність у цій сфері інших державних органів виконавчої влади та органів виконавчої влади на місцях.

Міністерство праці та соціальної політики, на основі повноважень, наданих йому урядом, визначає шляхи та засоби реалізації консти­туційних прав громадян на працю та її охорону, винагороду за працю, захист від безробіття, пенсійне забезпечення та соціальне обслуго­вування. На нього покладена розробка та реалізація основних напрямків та пріоритетів державної соціальної політики, формування проектів державних соціальних програм та координаційно-методичне забезпечення їх виконання, розробка соціальних нормативів та соціальних стандартів, заходів по підвищенню організації оплати праці, пенсійного забезпечення, системи соціальної допомоги по державній підтримці сім'ї, материнства та дитинства, інвалідів, ветеранів, а також по розвитку соціального страхування.

До числа головних задач Мінпраці відносяться:

• розробка та координація державної політики у галузі народонаселення;

• регулювання ринку праці;

• розвиток системи соціального партнерства;

• забезпечення ефективної зайнятості населення;

• формування раціональної системи робочих місць;

• реформування кадрового потенціалу та професійної орієнтації;

• забезпечення професійно/підготовки та перепідготовки населення.

На Мінпраці покладено формування законодавства в галузі праці, зайнятості та соціального захисту населення, яке б відповідало вимогам соціально-орієнтованої економічної політики держави, забезпечення контролю за правильним та однаковим його застосуванням.

Управління соціальною політикою, реалізація відповідних законодавчих актів, програм та заходів здійснюється також через органи місцевого

самоврядування шляхом розмежування предметів завідування та повноважень і формування на місцях відповідних функціональних підрозділів (управлінь, служб, відділів тощо). Слід підкреслити, що регіональні проблеми у соціальній сфері відбиваються у соціальній регіональній політиці.

Механізм управління соціальною політикою включає багато економічних, політичних, організаційних, адміністративних морально-культурних важелів. Головнішими з них є державний та місцеві бюджети, податкова система, митне регулювання, соціальна стандартизація.

Розробка та впровадження соціальної стандартизації є об'єктивно необхідними та обумовлюються потребами підвищення рівня управління соціальними процесами. Механізм управління соціальними процесами в умовах переходу до ринкової економіки може ефективно працювати тільки на основі системи державних мінімальних соціальних стандартів (ДМСС). ДМСС - це соціальні гарантії на мінімальному рівні, які виходять з наявних можливостей. Механізм ДМСС дозволяє визначити важливіші напрямки фінансування соціального розвитку за рахунок бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, а також мінімально необхідний рівень гарантій соціального захисту у наступних галузях та сферах:

• грошових доходів населення,

• соціальної матеріальної підтримки громадян,

• освіти,

• охорони здоров'я,

• культури,

• житлово-комунальній сфері,

• юридичної допомоги громадянам.

На рівні підприємства соціальна сфера є предметом як стратегіч­ного планування (виробітку власної мікросоціальної політики на підґрунті державної та регіональної соціальної політики), так і оперативного (середньострокового) управління.

Соціальний розвиток організації означає досягнення бажаних перемін у її соціальному оточенні.

Управління соціальним розвитком підприємств уявляє собою специфічний вид менеджменту, який має свій об'єкт, свої методи, форми виробітку та реалізації управлінських рішень. У цьому виді управлінської діяльності використовується сукупність способів, прийомів, процедур, які дозволяють вирішувати соціальні проблеми на підґрунті наукового підходу,

знання закономірностей протікання соціальних процесів, точного аналітичного розрахунку. Більш докладно ці питання розглядаються у дисципліні "Управління персоналом".

Резюме

1. 1, Соціальна політика є відбиття у державному стратегічному плані економічного та соціального розвитку країни рішень із забезпечення громадянам конституційних прав та гарантій у соціальній сфері.

2. 2 Соціальна політика покликана забезпечити стимулювання економічного розвитку та споживання, посилення трудової мотивації, підприємництва, підвищення якості життя, соціального захисту, збереження цивілізаційної ідентичності населення.

3. Соціальна політика об'єктивно залежить від стану економіки країни і, в той же час, є самодостатньою для дійового впливу на розвиток економіки

4. На соціальну політику вагомий вплив чинять політичні процеси, що охоплюють суспільство, а рівень політизації суспільства у вирішальній мірі визначається соціальною політикою, що проводить влада.

5. Зміст соціальної політики складають заходи, що забезпечують зайнятість населення, соціальні гарантії, свободу підприємницької діяльності, умови адаптації населення до ринку праці, соціально справедливий розподіл національного доходу, підвищення еконо­мічної та соціальної активності громадян тощо

6. Особливості сучасної соціальної політики в Україні відбивають економічні та соціальні процеси, що відбуваються в країні. Особливості полягають у адресності, замовному характеру (за звертанням громадянина) соціальних виплат, розмежуванні безкоштовності та доступності соціальних послуг, підвищенні ролі страхування від ризиків, муніципалізації прав та відповідальності.

7. Напрямки соціальної політики охоплюють життєво важливі боки соціальної сфери, визначають соціальні пільги та гарантії окремих категорій населення (жінки, діти, молодь, пенсіонери), відбивають регіональний аспект.

8. Управління соціальною політикою здійснюється на всіх стадіях її проведення (розробка, затвердження, організація, виконання рішень, контроль) шляхом розподілу функцій органів влади у цій сфері).

9. Міністерство праці та соціальної політики безпосередньо розроб­ляє соціальну політику та забезпечує її реалізацію, координує дії у цій сфері органів державної влади та органів виконавчої влади на місцях.

10. Основні важелі механізму управління соціальною політикою є державний та місцеві бюджети, податкова система, митне регулювання, соціальні стандарти.

11. Державний мінімальний соціальний стандарт - це соціальні гарантії на мінімальному рівні грошових доходів населення, матеріальної підтримки громадян, освіти, охорони здоров 'я, культури тощо.

12. Соціальний розвиток підприємства означає покращення стану справ у задоволенні соціальних потреб працівників. Управління цим процесом уявляє собою специфічний вид менеджменту.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Визначте поняття "соціальна політика".

2. Які задачі покликана вирішувати соціальна політика?

3. Розкрийте взаємозв'язок між соціальною політикою та станом економіки держави.

4. Розкрийте зміст соціальної політики.

5. Які характерні риси притаманні соціальній політиці перехідного періоду?

6. Розкрийте основні напрямки соціальної політики держави.

7. Охарактеризуйте, які функції управління соціальною політикою виконує Верховна Рада.

8. Охарактеризуйте роль органів виконавчої влади у розробці та реалізації соціальної політики.

9. Розкрийте зміст діяльності Міністерства праці та соціальної політики України.

10. Яку роль у розвитку соціальної сфери виконують органи місцевого самоврядування?

11. Яку роль виконують ДМСС у механізмі управління соціальною політикою?

12. Охарактеризуйте управління соціальними процесами на рівні підприємства.

Література: [16; 20].