Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОП-питання.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
954 Кб
Скачать
☆

6.3.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання

6.3.1.1. Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів).

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

6.3.1.3. Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.

6.3.1.6. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

6.3.1.9. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.

6.3.1.10. Підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до вододжерел покладається: на підприємстві - на його власника (орендаря); у населених пунктах - на органи місцевого самоврядування.

6.3.1.11. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути встановлені покажчики з нанесеними на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

6.3.1.12. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

6.3.2. Внутрішній протипожежний водогін

6.3.2.2. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

6.3.2.3. Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.

6.3.2.4. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

6.3.2.5. На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

6.3.2.6. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі.

* Газове пожежогасіння. У системах застосовують аргон, хладон, азот, СО2, шестифосфорная сірка і тд * Водяна система пожежогасіння (вода, водяна пара), пінне і водно-пінне автоматичне пожежогасіння, системи тонкодисперсного розпилення води.

* Системи порошкового пожежогасіння.

* Аерозольні автоматичні системи пожежогасіння.

* Комбіновані автоматичні системи пожежогасіння.

Газове пожежогасіння.

Автоматичні системи газового пожежогасіння є найбільш дорогими, але й одними з найбільш перспективних систем пожежогасіння. Справа в тому, що застосування спеціальних газів завдає мінімальної шкоди майну, яке перебуває в зоні спалаху. Крім того, застосування газів повністю виключає виникнення короткого замикання в системі електропроводки.

До недоліків подібних систем пожежогасіння можна віднести жорсткі вимоги до герметичності системи пожежогасіння та вимоги до максимальної герметичності приміщень, де змонтовані подібні установки.

Водяна система пожежогасіння

Водяні системи автоматичного пожежогасіння є найбільш поширеними в силу їх досить низької вартості і високої ефективності. Водні системи діляться в свою чергу на:

* Установки для гасіння локальних ділянок загоряння (спринклерні установки пожежогасіння);

* Установки для гасіння пожежі по всій території об'єкта (дренчерні системи гасіння пожежі).

Локальні (спринклерні) системи пожежогасіння спрацьовують безпосередньо на ділянці спалаху, вузли розпилення води в таких системах бувають «сухого» і «мокрого» типу. Це залежить від специфіки об'єкта - опалюване, або не опалюване приміщення. Дані системи мають слабкою чутливістю. Дренчерні системи пожежогасіння часто застосовують у виробничих цехах. На складах.

Зараз з'явилися спеціальні розпилювачі, які не просто розбризкують воду, а створюють водяний туман, що дозволяє ефективно боротися з вогнищами спалаху. Однак водні системи пожежогасіння мають один недолік - обмеження сфер застосування. Є цілий ряд матеріалів, які не можна гасити водою. Набагато менше обмежень мають піноутворюючі системи. Такими системами обладнають нафтосховища, заводи з виробництва і переробки нафти, спирту, різні хімічні виробництва.

Аерозольні та порошкові системи пожежогасіння

Дані системи використовуються як в автономних системах пожежогасіння, так і в мобільних засобах. Автономні системи пожежогасіння в яких використовується порошок як гасящій складу оснащують високочутливими датчиками, які дозволяють локалізувати вогнище спалаху на самих початкових стадіях.

До недоліків таких систем відноситься той факт, що після певного періоду часу потрібно міняти порошок, так як він має властивість злежуватися. Так само заборонено встановлювати аерозольні системи пожежогасіння в приміщеннях, які персонал не може покинути до початку роботи подібних установок, в місцях великого скупчення народу, у спорудах 3 та нижче ступенях вогнестійкості.

Комбіновані системи автоматичного пожежогасіння

Саме комбіновані системи пожежогасіння найбільш ефективні в боротьбі з вогнем. Дана система дозволяє максимально повно використати всі позитивні властивості того або іншого способу гасіння вогню і в той же час дозволяє значно економити гроші. До негативних властивостям можна віднести хіба що складність даної системи N 779 від 20.11.97 Наказ «Про затвердження Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації»)