Внутрішня політика гетьмана п. Скоропадського Промисловість

• Скасування законодавства УЦР щодо робітництва і про­мисловості,

• Відновлення права приватної власності.

• Підтримка промисловців, що постраждали в результаті більшовицької окупації.

• Збільшення робочого дня до 12 годин.

• Заборона страйків.

• Налагодження торговельних відносин із Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Сільське господарство

• Відновлення приватної власності на землю.

• Видання «Тимчасового закону про заходи боротьби з роз­рухою в сільському господарстві».

• Відновлення поміщицького землеволодіння; повернення селянами поміщикам земель, реманенту, відшкодування збитків. Поміщики отримали право використовувати при­мусову працю. Створення хлібного бюро для впорядкуван­ня збору продовольства для Німеччини.

• Опублікування Проекту загальних основ земельної рефор­ми (липень 1918 р.), за якою максимум земельного наділу становитиме 25 гектарів на одну особу, а поміщикам буде надано право продавати землю державному банкові.

Збройні сили

• Формування державної варти (поліції).

• Відновлення козацтва в Чернігівській, Полтавській і Хар­ківській губерніях.

• Згода Німеччини у вересні 1918 р. на формування восьми корпусів та інших частин української армії кількістю 300 тис. осіб. На ділі було створено: декілька офіцерських дружин, Запорізька дивізія, дві Синьожупанні дивізії, Сірожупанна дивізія, Сердюцька дивізія, бригада січових стрільців тощо (загальна кількість 65 тис. осіб).

Національно-культурна політика

• Скасування національно-персональної автономії націо­нальних меншин. Українізація загальноосвітніх шкіл. На осінь 1918 р. в Україні вже налічувалося близько 150 укра­їнських гімназій.

• Прийняття закону про обов'язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах. *

• Реорганізація народного університету в Києві в держав­ний український університет.

• Відкриття українського університету в Кам'янці-Подільському. У російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися українські кафедри.

• Створення Національної академії наук, першим президен­том якої став академік В. Вернадський.

• Було започатковано Національну бібліотеку, засновано Національний архів України, Національну галерею мис­тецтв, Український історичний музей, Український націо­нальний театр (керівник П. Саксаганський), «Молодий театр» (керівник Лесь Курбас).

Зовнішня політика гетьмана п. Скоропадського

Відносини з Німеччиною були пріоритетними. Були вста­новлені дипломатичні відносини з країнами Четверного союзу, основний зміст яких обертався навколо положень Брестського договору. Наявність німецької та австро-угорської окупаційної влади перетворювала владу П. Ско­ропадського на маріонеткову. Німці активно втручали­ся у внутрішнє життя і зовнішню політику Української Держави. Для розв'язання багатьох проблем (фінансова, торговельна, створення масової армії тощо) у вересні 1918 р. П. Скоропадський зустрівся з кайзером Вільгельмом II.

Відносини з Польщею (Регентською радою) обертались навколо державної приналежності Холмщини і Підляшшя. Ці землі були окуповані німецькими й австро-угорськими військами, умовами Брестського миру вони мали відійти до України. Проте реально українська адміністрація змогла утвердитися лише тій частині земель, що були окуповані Німеччиною. В австрійській зоні окупації утвердилася польська адміністрація. Усі переговори про визначення кордону зайшли в глухий кут. Поляки наполягали на кордоні по р. Вуг

Відносини з Румунією торкалися бессарабського питання. Гетьманський уряд запровадив проти Румунії, яка захопила Бессарабію, торговельні санкції. Із виникненням потреби у встановленні дипломатичних відносин із країнами Антанти (на території Румунії були дипломатичні представництва Англії, Франції та ін.) П. Скоропадський дав згоду на укладення : часового торговельного договору. Розв'язання бессарабського питання було відкладено до завершення Першої світової війни.

За умовами Брестського миру радянська Росія зобов’язувалася визнати незалежність України та укласти з нею мирний договір. Переговори почалися в травні 1918 р. Радянську делегацію очолював X. Раковський. 12 червня 1918 р. було писано прелімінарний (попередній) договір про припинення стану війни між Україною і Росією, відновлення залізниць поштово-телеграфних комунікацій. Українській держав: давалося право заснувати консульства в багатьох містах Росії. Найскладнішим питанням переговорів була програма кер­нів. На початку жовтня переговори перервалися. За домовленістю сторін чинними залишилися прелімінарні умови .

Також радянська делегація мала контакти з антигетьманською опозицією, яка готувала повстання. Радянська делегація зобов'язувалася визнати самостійність відновлюваної УНР.

8 серпня 1918 р. було укладено договір із Всевеликим Військом Донським, який проголошував взаємне визнання суверенітету, установлював спільні кордони та взаємовигідний товарообмін. Передбачалося розроблення окремих угод та вільного транзиту, товарообігу, митних і фінансових відносин.

Відносини з Кубанню теж розвивалися в руслі взаємовигідності . Україна надала допомогу зброєю Кубані в боротьбі з більшовизмом. Обговорювалося питання входження Кубані до складу України на правах автономії. Але проти цього заперечував уряд Денікіна, що фактично встановив контроль над Кубане

Утворений у червні 1918 р. у Криму уряд генерала С. Сулькевича відмовлявся вступати у відносини з українським урядом. П. Скоропадський запровадив економії блокаду щодо Криму. Це примусило кримський уряд у січні 1918 р. підписати попередню угоду, згідно з якою мав увійти до складу України на правах автономії.

Відносини з країнами Антанти були ускладнені у зв'язку з тісною співпрацею з Німеччиною. Тільки після поразки останньої П. Скоропадський узяв курс на пошук порозуміння з країнами Антанти, проте останні підтримували ідею «єдиної і неподільної Росії», заперечуючи незалежність України. Навіть видання гетьманом грамоти від 14 листопада 1918 про федеративний зв'язок із майбутньою не більшовицькою Росією не змінило становища. Незабаром антигетьмана опозиція підняла повстання.