Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Україна в боротьбі за збереження держ незалежно...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Трудовий конгрес (23—28 січня 1918 р.)

Захопивши владу, Директорія одним із перших своїх завдань вважала надати своїй владі легітимного характеру. Із цією метою було скликано Трудовий конгрес. Виборчі права надавалися «трудовим верствам» населення. Як результат права голосу були позбавлені промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції (міська), духівництва та інших «нетрудових» прошарків суспільства. V роботі Трудового конгресу брало участь 400 делегатів (із яких 36 із західноукраїнської області). Конгрес засідав —28 січня 1918 р. і прийняв такі рішення: вища влада передавалася Директорії. Виконавчі функції мала здійснювати Рада народних міні­стрів, підзвітна Трудовому конгресу, а в перервах між його засіданнями — Директорії. Влада на місцях мала перейти під контроль губернських повітових трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства і робітництва. Підготовка роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалася на комісії з оборони республіки, земельну, освітню, бюджетну, закордонних справ, харчових справ, уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових рад і закон про вибори Всенародного парламенту незалежної соборної Української Республіки.

Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів працювати в напрямку вирішення таких завдань: а) здійс­нення земельної реформи шляхом передачі землі трудящим селянам без викупу; б) ліквідація безробіття серед пролетар­ських верств населення шляхом відновлення роботи промис­лових підприємств; в) оборона незалежності республіки.

Зовнішня політика Директорії унр Мета зовнішньої політики Директорії

  • Забезпечити міжнародне визнання України. -

  • Здобути вихід із міжнародної ізоляції.

  • Пошук союзників у боротьбі з більшовицькою агресією.

Шляхи реалізації

1) Союз із радянською Росією (В. Чехівський, М. Грушевський). Дипломатична місія, яку надіслали до Москви, заяви­ла, що Директорія погоджується на радянську форму влади в УНР за умов: 1) Пропорційне представництво в радах се­лян і робітників.2) Укладення економічного союзу з РСФРР. 3) Проголошення нейтралітету України. 4) Допомога в бороть­бі з арміями Денікіна, Антанти, Польщі. 5) Припинення насту­пу військ радянської Росії на Україну. 6) Визнання незалеж­ності УНР.

Але радянська Росія, ведучи переговори, ні на день не припиняла вторгнення в Україну. Зважаючи на це, прихиль­ники союзу України з Антантою (С. Петлюра, В. Винниченко) оголосили війну радянській Росії. Однак це не зупинило на­ступу радянських військ. 5 лютого більшовики вступили в Київ. Становище Директорії стало критичним.

2) Угода з Антантою (С. Петлюра, В. Винниченко). Директорія переїхала до Вінниці й розпочала переговори

з Антантою. Перед делегацією Директорії були поставлені ультимативні вимоги: 1) Реорганізувати Директорію і її уряд, вивівши з їх складу представників соціалістичних партій. 2) Відмовитися від «більшовицької» соціально-економічної політики. 3) Реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню.

Виконання цих вимог означало ні що інше, як ліквідацію суверенності УНР. У відповідь В. Винниченко і П. Чехівський подали у відставку, С. Петлюра вийшов із соціал-демократичної партії. Але ці кроки нічого не дали. Допомоги з боку Антанти не надійшло. Директорія зазнала поразки.

Із метою продовження боротьби С. Петлюра пішов на збли­ження з Польщею. Переговори з поляками велися з кінця 1919 р. і завершилися у квітні 1920 р. укладенням Варшавської угоди.