- •Тема: Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)
- •Брестський мир та унр
- •Умови Брестського миру між унр і країнам Четверного союзу Основні положення
- •Результати і наслідки
- •Політика уцр у січні—квітні 1918 р.
- •Причини падіння уцр і встановлення влади гетьмана п. Скоропадського
- •Домовленості між п. Скоропадським (Українською Народною Громадою) і німецько-австрійським командуванням в Україні
- •Установлення влади п. Скоропадського
- •Закон про тимчасовий державний устрій України (29 квітня 1918 р.) Основні положення
- •Внутрішня політика гетьмана п. Скоропадського Промисловість
- •Сільське господарство
- •Збройні сили
- •Національно-культурна політика
- •Зовнішня політика гетьмана п. Скоропадського
- •Директорія унр Український національний союз та створення Директорії
- •Трудовий конгрес (23—28 січня 1918 р.)
- •Зовнішня політика Директорії унр Мета зовнішньої політики Директорії
- •Шляхи реалізації
- •Внутрішня політика Директорії унр
- •Основні події Другої радянсько-української війни
- •Причини поразки Директорії
- •Акт Злуки унр та зунр (22 січня 1919 р.)
- •Причини поразки та історичне значення зунр Причини поразки
- •Історичне значення
- •Більшовицький режим в Україні в 1919 р.
- •Перший «зимовий похід» армії унр
- •Створення кп(б)у Основні підходи при створенні кп(6)у
- •Причини війни
- •Мета протиборчих сторін
- •Результати та наслідки
- •Ризький мир (18 березня 1921 р.)
- •Основні умови
- •Основні причини поразки Української революції і визвольних змагань
- •2,5 Тис. Делегатів, більшовиків - трохи більше 100.
- •Х арківський з'їзд рад
- •Склад народного секретаріату
- •IV універсал центральної ради. Передумови прийняття IV універсалу
- •IV універсал центральної ради
- •Історичне значення IV універсалу
- •"Закон про національну персональну автономію"
- •Наступ більшовицьких військ на київ
- •Збройне повстання у києві
- •Вступ військ муравйова до києва
- •Склад делегації центральної ради
- •П ричини поразки Центральної Ради
- •Українська гетьманська держава та павло скоропадський
- •Погляди павла скоропадського
- •Останні роки життя п. Скоропадського
- •Перші кроки гетьмана павла скоропадського
- •А грарна політика Павла Скоропадського
- •Становище у промисловості
- •Банківсько-фінансова система
- •Національно-культурна політика
- •Збройні сили української держави
- •Б оротьба проти гетьманського режиму
- •Склад директорії унр
- •Західно - українська народна республіка (зунр)
- •Повстання у львові
- •Утворення західно – української народної республіки
- •Аграрна реформа
- •Створення української галицької армії
- •Злука унр і зунр
- •Заколот отамана м. Григор'єва
- •Українські соціалістичні партії в 1918—1920 рр.
- •Р адянсько-польська війна та її наслідки для україни. Варшавська угода (між унр і польщею)
- •Ставлення до варшавської угоди
- •Н ота керзона
- •Ризький мир
- •Фактори, які впливали на розвиток української культури в 1917—1920 рр.
- •Освітня політика
- •Основні тенденції релігійного життя
- •Культура і духовне життя україни
- •Фактори, що стимулювали духовне життя суспільства
- •Вища школа
- •Література
- •Скульптура
- •Головні політичні сили національної революції
- •Причини поразки національно-визвольної боротьби українського народу
- •Наслідки національно-визвольної боротьби народу за незалежності
- •Історичне значення боротьби українського народу за незалежність
Трудовий конгрес (23—28 січня 1918 р.)
Захопивши владу, Директорія одним із перших своїх завдань вважала надати своїй владі легітимного характеру. Із цією метою було скликано Трудовий конгрес. Виборчі права надавалися «трудовим верствам» населення. Як результат права голосу були позбавлені промисловці, поміщики, комерсанти, частина інтелігенції (міська), духівництва та інших «нетрудових» прошарків суспільства. V роботі Трудового конгресу брало участь 400 делегатів (із яких 36 із західноукраїнської області). Конгрес засідав —28 січня 1918 р. і прийняв такі рішення: вища влада передавалася Директорії. Виконавчі функції мала здійснювати Рада народних міністрів, підзвітна Трудовому конгресу, а в перервах між його засіданнями — Директорії. Влада на місцях мала перейти під контроль губернських повітових трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства і робітництва. Підготовка роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалася на комісії з оборони республіки, земельну, освітню, бюджетну, закордонних справ, харчових справ, уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових рад і закон про вибори Всенародного парламенту незалежної соборної Української Республіки.
Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів працювати в напрямку вирішення таких завдань: а) здійснення земельної реформи шляхом передачі землі трудящим селянам без викупу; б) ліквідація безробіття серед пролетарських верств населення шляхом відновлення роботи промислових підприємств; в) оборона незалежності республіки.
Зовнішня політика Директорії унр Мета зовнішньої політики Директорії
Забезпечити міжнародне визнання України. -
Здобути вихід із міжнародної ізоляції.
Пошук союзників у боротьбі з більшовицькою агресією.
Шляхи реалізації
1) Союз із радянською Росією (В. Чехівський, М. Грушевський). Дипломатична місія, яку надіслали до Москви, заявила, що Директорія погоджується на радянську форму влади в УНР за умов: 1) Пропорційне представництво в радах селян і робітників.2) Укладення економічного союзу з РСФРР. 3) Проголошення нейтралітету України. 4) Допомога в боротьбі з арміями Денікіна, Антанти, Польщі. 5) Припинення наступу військ радянської Росії на Україну. 6) Визнання незалежності УНР.
Але радянська Росія, ведучи переговори, ні на день не припиняла вторгнення в Україну. Зважаючи на це, прихильники союзу України з Антантою (С. Петлюра, В. Винниченко) оголосили війну радянській Росії. Однак це не зупинило наступу радянських військ. 5 лютого більшовики вступили в Київ. Становище Директорії стало критичним.
2) Угода з Антантою (С. Петлюра, В. Винниченко). Директорія переїхала до Вінниці й розпочала переговори
з Антантою. Перед делегацією Директорії були поставлені ультимативні вимоги: 1) Реорганізувати Директорію і її уряд, вивівши з їх складу представників соціалістичних партій. 2) Відмовитися від «більшовицької» соціально-економічної політики. 3) Реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню.
Виконання цих вимог означало ні що інше, як ліквідацію суверенності УНР. У відповідь В. Винниченко і П. Чехівський подали у відставку, С. Петлюра вийшов із соціал-демократичної партії. Але ці кроки нічого не дали. Допомоги з боку Антанти не надійшло. Директорія зазнала поразки.
Із метою продовження боротьби С. Петлюра пішов на зближення з Польщею. Переговори з поляками велися з кінця 1919 р. і завершилися у квітні 1920 р. укладенням Варшавської угоди.
