Ідентифікація складних систем

  Для ідентифікації складних систем переважно застосовують не який-небудь кількісний критерій, а деяку сукупність властивостей, якими володіють складні системи: унікальність – кожний екземпляр системи, віднесений до певного класу, перебуваючи в одних і тих самих умовах з іншими, подібними ж екземплярами, в переважній більшості відрізняється від них своїм станом; непередбаченість – навіть дуже точне знання стану системи в деякий момент часу не може гарантувати настільки ж точний прогноз її стану в наступні моменти; негентропійність - система (при наявності необхідних енергетичних ресурсів) в стані усувати вплив на неї несприятливих зовнішніх і внутрішніх випадкових впливів і зберігати притаманну їй організованість.

Детерміновані та стохастичні системи

              Окрім поділу систем за їх складністю , вони поділяються також на детерміновані та ймовірносні. Повністю дезорганізована система може в довільний момент часу знаходитися в будь-якому із можливих для неї станів із рівними ймовірностями. Подібна система максимально дезорганізована, оскільки її стан повністю залежить від випадкових факторів і зовсім не залежить від від організуючих процесів, що відбуваються в самій системі. Невизначеність стану такої системи максимальна і її кількісна оцінка повністю співпадає з логарифмом числа її можливих станів. Якщо ті чи інші стани системи більш ймовірні, ніж інші, система перестає бути повністю дезорганізованою, невизначеність її стану зменшується, збільшується рівень її організації.

            Для повністю детермінованої системи можливий тільки один стан, ймовірність якого рівна одиниці. Складність такої системи (виражена через логарифм числа можливих станів) рівна нулю.

            Повністю дезорганізована система, якщо врахувати визначення системи, навряяд чи може називатися системою, оскільки в ній або відсутні внутрішні зв’язки між елементами, або вони для існування системи не мають ніякого значення. Повністю детермінована система навряд чи може існувати тривалий час, так як вона не володіє гнучкістю і не може адаптувати свої властивості до навколишніх умов.

            Таким чином, реальні системи є ймовірнісно-детерміновані, а їх поділ на ймовірнісні та детерміновані умовний: до ймовірнісних відносять системи, у яких більшістьможливих станів має близькі значення ймовірностей, причому сума цих ймовірностей досить велика; до детермінованих відносяться системи, у яких ймовірність одного із можливих станів помітно більша суми ймовірностей всіх інших станів.

Методи дослідження ймовірносних та детермінованих систем.

              Методи, що використовуються для дослідження ймовірносних та детермінованих систем, в більшості різноманітні. Наприклад, для дослідження детермінованих систем найчастіше застосовують математичний апарат диференціальних рівнянь і теорії автоматичного регулювання. В цілому дослідженнявсіх видів систем засноване головним чином на вивченні зв’язків між їх елементами, структурами та підсистемами. Ми розгядаємо три види зв’язків : стохастичний (кореляційний) – між випадковими подіями і випадковими величинами; функціональний–між структурами, що визначається кількісним впливом зміни характеристики однієї структури на зміну характеристики іншої; причинний – між подіями.