15. Порівняльна характеристика прикметника в східнослов’янських мовах

Загальна характеристика

Прикметники в східнослов'янських мов поділяються на якісні і відносні. Серед відносних прикметників виділяється підгрупа присвійних. Найбільшу групу в східнослов'янських мовах становлять відносні прикметники. Межі якісних і відносних прикметників умовні: у трьох мовах відбуваються процеси переходу прикметників з од­нієї групи в іншу. Наприклад, відносні прикметники, завдяки переносному вживанню їх, часто набувають якісного значення. Це залежить від того, у сполученні з яким іменником вони вживаються; укр. солодкий чай, солодкий сон, солодка усмішка, солодкі мрії; золоте перо, золоті слова, золоті руки, золота молодь; рос. сладкий чай, сладкий сон, сладкая улыбка, сладкие мечты; золотое перо, золотые слова, золотые руки, золотая молодежь; блр. салодкі чай, салодкі сон, салодкія мари, салодкая усмешка; залатое пяро, залатыя рукі, залатая моладзь.

Якісні прикметники, на відміну від прикметників відносних, утворюють антонімічні париы: укр. високий — низький, твердий — м'який; рос. високий — низкий, твердий — мягкий; біл. високі — нізкі, цверди .— мяккі.

Якісні прикметники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння: укр. широкий — ширший — найширший; рос. широкий — шире — самий широкий; блр. шырокі — шырзйшы — найшырэйшы.

Від якісних прикметників можна утворити збільшені, згрубілі, зменшені й пестливі форми, що мають якісно-оцінювальне значення: укр. височенний, довжелезний; білявенький, жовтенький; рос. длиннющий, белокуренькийі желтенький; блр. высачэнны, даўжэзны, бялявенькі, жоўценькі.

У трьох мовах прикметник виступає в реченні означенням та іменною частиною складеного присудка і лише субстантивовані прикметники виступають у ролі підмета, додатка або обставини: укр. Із можливого в чудесне Перекинуто мости (П. Тичина); рос. Еще очень много можно сделать нового, доброго (В. Панова); блр. Притуліўши плечи к дубу, цішу ловіць вартавы (Я. Колас).

Нечленні прикметники

Давні (нечленні) форми прикметників збігалися з іменниками й відмінювалися як відповідні іменники. Членні форми творилися шляхом додавання до не членних займенників -и (<-jь), -", -~.

В українській мові короткі форми зберігають лише присвійні прикметники чоловічого роду з суфіксом -ів-(-їв-), -ин-(-їн-) у називному відмінку однини: братів, слюсарів, Петрів, Андріїв, Миколин, Марин, материн, сестрин.

Деякі прикметники паралельно з повними формами мають і короткі: винний — винен, вартий — варт, певний — певен, повний — повен та ін. Проте кількісно їх менше, ніж у російській мові.

Короткі прикметники вживаються у фольклорі, у творах, стилізованих під усну народну творчість, у розмовній мові. Наприклад: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Нар. пісня); Зелен стан, красен стан, Славен краю Дагестан (П. Тичина).

У російській мові вживання нечленних форм прикметників збереглося в називному та знахідному відмінках однини й множини усіх родів, а також у родовому й давальному однини чоловічого і середнього роду. Використання суфікса -ов- обмежене (дедов, дедова, дедово), широко вживаються нечленні форми присвійних прикметників з суфіксом -ин-: дядин, мамин, сестрин, Мариин, Татьянин та ін. Від інших прикметників у російській мові поряд із повними формами далеко ширше, ніж в українській мові, вживаються короткі форми: великий — велик (велика, велико, множ, велики́), дорогой — дорог (дорога, дорого, множ, до́роги), молодой — молод (молода, молодо, множ, молоды) та багато інших.

У білоруській мові тільки присвійні прикметники з суфіксами -ін- (-ын-, -ов- (-аў-) зберігають короткі форми в називному і знахідному множини: сынаў дом, Зосіна сястра, матчина акно; у сынау дом, на Зосіну сястру, у матчина акно; сынавьі дамы, Зосіны сëстри, матчыны вокны. У білоруській мові також поряд із повними формами прикметників можливі й короткі форми: галодны — галодзен, жывы — жиў, здаровы — здароў, дужы — дуж, малады — молад, стары — стар, багаты — багат, глыбокі — глыбок, чысты — чыст, ясны — ясен та багато інших. Наприклад: Паклони б'є і стар і молад (Я. Купала).

Виразні залишки іменної системи відмінювання у трьох мовах зберігають прізвища й географічні назви прикметникового походження: укр. Ковалів, Луків, Андріїв; Київ, Львів, Могилів; рос. Ковалев, Андреев, Лукашов; Киев, Львов, Могилев; біл. Кавалеў, Андрэеў, Лукашоў; Кіеў, Львоў, Магілеў.