3. Облікова політика підприємства.

Основні складові облікової політики (джерела інформації)

Можливі варіанти облікової політики

1. Вибір суб'єкта, що здійснює облік (Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”)

– бухгалтерська служба;

– бухгалтер;

– керівник;

– власник (приватний підприємець);

– аудиторська фірма

2. Форма бухгалтерського обліку (Методичні рекоменда ції по застосуванню регістрів бухобліку, затв. наказом МФУ від 29.12.2000 №356)

– журнально-ордерна;

– спрощена без використання регістрів обліку майна;

– спрощена з використанням таких регістрів;

– інші форми

1

2

3. Метод нарахування амортизації (зносу) основних засобів (П(С) БО-7)

– метод прямолінійного списання;

– метод зменшення залишкової вартості;

– метод прискореного зменшення залишкової вартості;

– метод кумулятивний;

– метод виробничий;

– методи, передбачені податковим законодавством

4. Метод нарахування зносу НМА (П(С) БО-8)

– лінійний метод, виходячи з термінів корисного використання;

– будь-який метод амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод

5. Встановлення межі між основними засоба ми і малоцінними необо ротними матеріальними активами (П(С) БО-7)

– вартісні ознаки;

– термін корисного використання;

– тривалість операційного циклу

6. Варіант погашення вартості малоцінних необоротних активів (П(С) БО-7)

– прямолінійний метод;

– метод списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт);

– виробничий метод;

– відсотковий метод (по ставках 100% і 50%)

7. Метод оцінки запасів при їх вибутті (П(С) БО-9)

– метод ідентифікованої собівартості;

– метод середньозваженої собівартості;

– метод „ФІФО” (метод оцінки за вартістю перших за часом надходжень запасів);

– метод нормативних витрат;

– метод ціни продажу

8. Оцінка товарів для організації оптової торгівлі (П(С) БО-9)

– оцінка за вартістю придбання;

– оцінка за продажними цінами.

9. Створення забезпечень майбутніх витрат і платежів (П(С) БО-16)

– створення забезпечень (на оплату відпусток, гарантійний резерв);

– не створювати забезпечення

10. Метод формування резерву сумнівних боргів (П(С) БО-10)

– метод класифікації дебіторської заборгованості за термінами її неоплати;

– виходячи з платоспроможності дебіторів

11. Метод списання витрат майбутніх періодів (П(С) БО-16)

– рівномірно;

– пропорційно обсягу виробництва

12. Встановлення підприємством переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат (П(С) БО-16)

– встановлюється самостійно;

– встановлюється у відповідності з П(С) БО-16

13. Оцінка незавершеного виробництва (П(С) БО-16)

– за фактичною виробничою собівартістю;

– за нормативною (плановою) виробничою собівартістю;

– оцінка за прямими статтями витрат;

– оцінка за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів

14. Метод (база) розподілу загальновиробничих витрат між об'єктами калькуляції

(П(С) БО-16)

– пропорційно прямій заробітній платі основних виробничих робочих;

– пропорційно прямим матеріальним витратам;

– пропорційно сумі всіх прямих витрат;

– пропорційно кількості відпрацьованого часу

(станко-часів)

15. Розподіл транспортно-заготівельних витрат (П(С) БО-9)

– з включенням в первинну вартість запасів;

– з виділенням для обліку ТЗВ окремого субрахунку

16. Варіант розподілу і використання нерозпо діленого прибутку (засновницький договір)

– нерозподілений прибуток заздалегідь розподіляється на дивіденди, відсотки за облігаціями;

– прибуток не розподіляється.

17. Ведення бухгалтерського обліку витрат (П(С) БО-16)

– із застосуванням рахунків тільки класу 9 “Витрати діяльності”;

– із застосуванням одночасно рахунків класу 8 “Витрати за елементами” і класу 9;

– із застосуванням рахунків тільки класу 8 (для суб'єктів малого підприємництва і організацій, діяльність яких не направлена на здійснення комерційної діяльності)

18. Метод накопичення на підприємстві даних для ведення податкового обліку (Рекомендації з бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат, Наказ ГНАУ №168)

– позасистемний (роздільний податковий облік);

– на забалансових рахунках, що вводяться підприємством самостійно;

– у системі регістрів бухгалтерського обліку шляхом введення окремих граф;

– у системі регістрів бухгалтерського обліку шляхом введення додаткових “транзитних” субрахунків