1. Перехід до ринкової економки

Прийнята російським керівництвом як базова модель радикальна економічна реформа за методами "шокової терапії" стала своєрідною альтернативою невдалим спробам союзного керівництва періоду "перебудови" здійснити поступову модернізацію надцентралізованої соціалістичної економіки. Відповідно до прийнятої концепції групи Є. Т. Гайдара, пострадянська економіка не могла бути удосконалена, вона піддягала тільки негайному демонтажу при одночасній ліквідації командно-адміністративної системи управління й розподілу. Цю модель було апробовано в Російській Федерації в 1992-1993 рр.

Першим кроком у здійсненні, реформи стало введення вільних цін 2 січня 1992 р. Ціни зросли відразу в 10-12 разів. У результаті сталося різке падіння життєвого рівня більшості населення. Крім того, реформа завдала удару по ощадних вкладах громадян, знецінивши їхні трудові накопичення. У господарстві вибухнула криза неплатежів. До 1 червня 1992 р. сума взаємних боргів становила біля 2 трлн. крб. Більшість підприємств виявилася на грані краху. Надання кредитів Центробанком посилювало інфляцію в країні. Курс карбованця падав на очах. Фінансово-грошова система все більше дестабілізувалася.

Лібералізація торгівлі призвела до накопичення в широких масштабах "первинного капіталу". Найчастіше він мав полукримінальне походження. Деякі "бізнесмени" створили свій капітал на використанні різниці між державними закупівельними цінами і цінами вільно регульованого ринку. Величезна грошова маса виявилася поза сферою оподатковування. Дохідна частина бюджету країни поповнювалась дуже слабо. Виникли проблеми зі своєчасними виплатами пенсій, стипендій, зарплати військовослужбовцям, учителям, лікарям та іншим працівникам бюджетної сфери. Масові невиплати досягли апогею в 1996 р., що призвело до зростання нестабільності в суспільстві. "Шокова терапія" викликала розлад цілих галузей економіки. Продукція багатьох підприємств виявилася неконкурентоспроможною, закривалися заводи й фабрики, збільшувалося безробіття. У суспільстві наростала соціальна напруженість. Різко загострилася житлова проблема. Якщо в Москві в черзі на житло в 1993 р. стояло 220 тис. родин, то в ряді міст Сибіру — більше 25% населення. Проблема біженців поглибила дефіцит житла, яке майже цілком і повністю стало продаватися на ринку нерухомості за гроші. Міжнародні фінансові позики і кредити не встигали покривати дефіцит бюджету.

Суперечливий характер реформ 1992-1993 рр., їхні непередбачувані наслідки призвели до відставки уряду Є. Гайдара і призначення главою уряду Російської Федерації В. Чорномирдіна.

Уряд Чорномирдіна намагався поєднати зміцнення ролі держави в економіці з розвитком ринкових відносин.

З 1 липня 1994 р. у Росії розпочалася грошова приватизація. Загальна кількість приватних підприємств становила понад 1 млн. а частка приватного сектора у виробництві досягла 62%.

У країні динамічно розвивається банківська система. На середину 1995 р. було зареєстровано біля 2,5 тис. комерційних банків, у тому числі біля 1 тис. із статутним капіталом від 1 до 5 млрд. крб., що свідчило про високу прибутковість їхньої діяльності.

За умов нестабільної економіки триває вивіз капіталів за кордон (до 2 млрд. дол. на місяць на початок 1995 р.). Іноземні інвестиції спрямовуються насамперед в ті галузі економіки, що займаються видобутком енергоресурсів, та на модернізацію засобів зв'язку. У структурі експорту перше місце посідають газ і нафта (до 40%).

Незважаючи на наявність негативних тенденцій, посилення соціальної напруженості, майнове розшарування суспільства, перші роки здійснення реформи принесли багато позитивного. Цілком ліквідовано товарний голод, різко розширився ринок послуг, виникли можливості реалізувати свої здібності кожній людині. Розширюються зовнішньоекономічні зв'язки, набагато зросли можливості міжнародного співробітництва в різноманітних сферах. Розвиток ринкових відносин, у свою чергу, створює умови для зміцнення демократії в країні.

Однак боротьба між різними угрупованнями у верхніх ешелонах влади Росії тривала. В квітні 1998 р. президент Б. Єльцин відправив уряд В. Чорномирдіна у відставку. Новим прем'єр-міністром з третьої спроби Державна Дума Росії затвердила 35-річного маловідомого підприємця С. Кириєнка. За п'ять місяців перебування при владі цей уряд намагався виправити економічну ситуацію, що поступово погіршувалася. Проте в серпні 1998 р. вибухнула глибока фінансова криза, яка змусила Б. Єльцина повернути до влади "стару гвардію" під проводом Є. Примакова, що до цього обіймав посаду міністра закордонних справ.