Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Клінічна анатомія, фізіологія та вади розвитку...doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
268 Кб
Скачать
☆

7. Матеріали для самоконтроля якості підготовки.

А. Питання для самоконтролю.

1. Що сприяє успішному лікуванню вад сечової системи та їх ускладнень?

Відповідь: Успішному лікуванню дітей з вадами сечової системи і профілактиці ускладнень сприяє рання діагностика шляхом широкого охоплення УЗД вагітних жінок, а у випадках виявлення вади у плода — ідентифікація її нозологічної форми, визначення характеру і ступеня порушень уродинаміки сечових шляхів у ранньому періоді після народження дитини, виключно в умовах спеціалізованого дитячого урологічного стаціонару. Це стосується також дітей з лейкоцитурією, розладами сечовипускання та різними видами нетримання сечі. Неприпустимою в цих випадках є заспокійлива тактика лікаря при первинному огляді таких дітей з висновком про те, що зазначені симптоми самоліквідуються з ростом і розвитком дитини. Необхідно пам’ятати, що за зазначеними клінічними проявами можуть критися вроджені вади сечових шляхів.

2. Яку роль відіграє комплексне уродінамичне обстеження при підозрі на вади розвитку?

Відповідь: Із впровадженням об’єктивних методів дослідження акту сечовипускання (урофлуометрія, ретроградна цистотонометрія, профілометрія уретри, урофлуодинамометрія) виникли кардинальні зміни в поглядах на сутність патологічних процесів, що призводять до порушення транспорту сечі по верхніх і нижніх сечових шляхах, тобто порушень уродинаміки. На противагу органічно-обструктивному фактору, обррунтовано концепцію функціонального генезу порушень уродинаміки на рівні сечовий міхур – уретра і введено клінічне поняття детрузорно-сфінктерної дисенергії, що докорінно змінило підходи до лікування. Відкинуто як анархізм поняття “контрактур сечового міхура”, визнано неприпустимим хірургічне втручання на шийці сечового міхура у дітей (резекція шийки, V-пластика тощо).

3. Яка роль порушень уродінаміки у хворих з вадами розвитку сечової системи?

Відповідь: Доведено, що клінічні прояви вад розвитку сечової системи зумовлені різним ступенем і характером порушень уродинаміки. Визначення причин (органічна чи функціональна обструкція) та рівнів локалізації цих патологічних змін на шляху від нирки до зовнішнього отвору уретри стало основою сучасних принципів діагностики та диференційованого патогенетичниго лікування різних клінічних форм вад розвитку сечової системи та їх ускладнень.

4. Як співвідносяться вади верхніх сечових шляхів і вади нижніх сечових шляхів?

Відповідь: вади верхніх сечових шляхів спостерігають у 1/3 дітей, вади нижніх сечових шляхів — у 2/3 дітей.

5. Яку роль відіграє пренатальна ехографія плода?

Відповідь: Скринінг-методом надранньої діагностики вад розвитку сечової системи є ультразвукове дослідження (УЗД) плода починаючи з 22-го тижня вагітності. Зазначений метод в 4,3 % випадків виявляє різні вади розвитку плода, серед яких 14,1 % становлять вад розвитку сечової системи. Пренатальна ехографія плода дозволяє диференціювати два ступені тяжкості вад розвитку сечової системи: а) несумісні з життям у постнатальному періоді, б) ті, що підлягають корекції після народження дитини. УЗД вагітних, особливо з груп ризику (несприятливий триместр вагітності, генетична схильність, шкідливі звички, професійна шкідливість), має стати обов’язковою умовою спостереження за цим контингентом жінок.

6. Як оцінюють функціональний стан сечоміхурово-сечовідного сегмента?

Відповідь: Оцінку стану сечоміхурово-сечовідного сегмента проводять за допомогою видільної урографії при спорожненому сечовому міхурі (уродинамічний тест) та при стимуляції лазиксом (фармакологічний тест), порівнюючи дані з результатами первісної видільної урографії, під час якої можно знайти наявність “обструкції” сечовода.

7. Дайте визначення гідронефрозу?

Відповідь: Гідронефроз — вроджена вада, що поєднує в собі три складові: органічну обструкцію мисково-сечовідного сегмента, різний ступінь дисплазії паренхіми нирки, зниження функції останньої.

8. Які чинники призводять до гідронефрозу?

Відповідь: В пренатальному періоді основою розвитку гідронефротичної трасформації у плода є два патологічні процеси, що протікають паралельно: підвищення внутрішньомискового тиску за рахунок дисплазії примискового відділу сечовода та неправильне формування структурно-клітинних елементів нефрона. Після народження дитини патологічні зміни анатомо-функціонального стану нирки погіршуються також через порушення внутрішньониркової гемодинаміки, відставання органа в рості, прогресування атрофії нейром’язових елементів стінки сечовода в зоні мисково-сечовідного сегмента, а в ряді випадків — приєднання пієлонефриту та його наслідків.

9. Які методи лікування гідронефрозу?

Відповідь: З огляду на наведені особливості патогенезу вродженого гідронефрозу та морфогенезу змін паренхіми нирки і мисково-сечовідного сегмента, єдиним патогенетично обррунтованим методом лікування цієї вади у дітей є радикальне видалення дисплазованих тканин ділянки обструкції, а оцінка результатів операції має здійснюватися з урахуванням особливостей незворотних патологічних змін паренхіми нирки: нирка в переважній більшості випадків не набуває після операції нормального анатомо-функціонального стану. Основним завданням операції є попередження подальшого руйнування паренхіми нирки, певне покращення її функції за рахунок росту в умовах нормалізації внутрішньомискового тиску, а також зменшення вірогідності ускладнень (пієлонефрит, гіпертонія та ін.).

10. Яка аномалія має назву мегауретер?

Відповідь: Мегауретер — термін, що узагальнює різні за походженням варіанти вродженого розширення сечовода по всій довжині або в його дистальному відділі. Формування мегауретера можуть зумовлювати вроджений стеноз сечоміхурово-сечовідного сегмента, міхурово-сечовідний рефлюкс, ідіопатичне розширення сечовода. Морфологічною основою всіх варіантів вродженого мегауретера у дітей є зменшення кількості гладком’язових елементів і водночас збільшення кількості сполучнотканинних структур сечовода.

11. Які за походженням клінічні варіанти обструктивного мегауретера у дітей:

Відповідь: I тип мегауретера є наслідком органічного стенозу дистального відділу сечовода, і в патогенезі обструкції функціональний стан сечового міхура може мати другорядне значення. II тип мегауретера — функціонально-обструктивний, є наслідком неповної адаптації сечовода до об’єму сечі, що проходить через сечоміхурово-сечовідний сегмент за умови відсутності його органічного стенозу. Останнє підтверджено за допомогою стимуляційного тесту з лазиксом.

12. Як харектеризуеться міхурово-сечовідний рефлюкс?

Відповідь: Міхурово-сечовідний рефлюкс— патологічний стан міхурово-сечовідного сегмента, зумовлений порушенням замикального механізму цього відділу сечових шляхів, внаслідок чого певна кількість сечі, що транспортується по сечоводу в сечовий міхур, під впливом внутрішньоміхурового тиску постійно або періодично повертається у верхні сечові шляхи в напрямку нирки.

13. Які загрози при міхурово-сечовідному рефлюксі?

Відповідь: При тривалому існуванні міхурово-сечовідного рефлюксу, коли настає функціональна декомпенсація сечовода, останній не в змозі повністю випорожнитися від сечі. Явища уростазу поступово поширюються на чашково-мискову систему, викликають підвищення внутрішньониркового тиску, призводять до розвитку гідронефротичної трансформації.

14. Які чинники призводять до міхурово-сечовідного рефлюксу?

Відповідь: У дітей головною причиною виникнення МСР є різні ступені вродженої аномалії нижнього відділу сечовода, а саме — гіпоплазія м’язів і заміна їх колагеновими волокнами. Ступінь прояву вади може бути різним — від недорозвитку окремих шарів м’язів стінки сечовода до їх тотального заміщення сполучною тканиною.

15. Як діагностувати міхурово-сечовідний рефлюкс?

Відповідь: Основним методом діагностики міхурово-сечовідного рефлюксу залишається мікційна цистографія. Критеріями розподілу міхурово-сечовідного рефлюксу за ступенями є висота заповнення рентгеноконтрастною речовиною сечовода і чашково-мискової системи нирки та їх дилатація.

16. Які види лікування міхурово-сечовідного рефлюксу?

Відповідь: Сучасний підхід до лікування дітей з міхурово-сечовідним рефлюксом має базуватися на патогенетичній концепції послідовності виникнення недостатності міхурово-сечовідного сполучення: вади останнього => наявність чи відсутність дисфункції сечового міхура і її клінічна форма => цистит => порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів => пошкодження нирок різного ступеня. Все це передбачає необхідність багатофакторного лікувального впливу на різні ланки патогенетичного ланцюга. Таким чином, можна виділити такі види лікування міхурово-сечовідного рефлюксу: консервативне, інструментальне, хірургічне з післяопераційною патогенетичною терапією.

17. Дайте визначення екстрофії сечового міхура?

Відповідь: Екстрофія сечового міхура — вроджена відсутність його передньої стінки і відповідної за розміром та локалізацією частини передньої черевної стінки. Ця вада зустрічається в одного з 40–50 тис. новонароджених.

18. Які види лікування екстрофії сечового міхура?

Відповідь: Єдиним раціональним методом лікування екстрофії слід вважати хірургічний. Існує багато способів хірургічного лікування вади, які можна поділити на дві групи: 1) відновлення порожнини сечового міхура, сфінктерного апарата і сечівника з місцевих тканин; 2) створення артифіціального сечового міхура з різних ділянок шлунково-кишкового тракту. Оптимальний вік дитини для початку лікування від 2–7 днів до 3 міс.

19. Дайте визначення гіпоспадії?

Відповідь: Гіпоспадія — вроджена недорозвиненість сечівника, що характеризується відсутністю різних за довжиною відрізків його дистальної частини, дистопією зовнішнього отвору сечівника на вентральній поверхні статевого члена, калитки чи промежини, заміщенням відсутньої частини уретри рудиментарними рубцями (хордою), що викривляють статевий член у напрямку до калитки. Гіпоспадія спостерігається в одного з 300–450 новонароджених хлопчиків. У дівчаток ця вада зустрічається рідко.

20. Яка вада найчастіше призводить до інфравезікальної обструкції?

Відповідь: Клапани задньої частини уретри. Ця вада зустрічається в одного з 40 тис. народжених хлопчиків. Клапани задньої уретри бувають різними за формою, локалізацією і кількістю: у вигляді півмісяцевих складок, тонких перетинок, лійки, розташовані вище або нижче сім’яного горбика, з однієї чи обох його сторін. Особливості анатомічної будови (ввігнутою поверхнею орієнтовані до шийки сечового міхура) клапанів сприяють порушенню антеградного току сечі. Ступінь зміни уродинаміки залежить від форми і кількості клапанів. Водночас не виявлено порушення прохідності сечівника в ретроградному напрямку, тому ретроградна уретрографія або обстеження уретри бужом не дозволяє діагностувати клапани задньої частини уретри.

Б. Тести для самоконтролю.

1. Що з перерахованого нижче належить до аномалій велечини нирки (вірні відповіді виділені):

  • аплазія нирки;

  • подвоєння нирки;

  • гіпоплазія нирки;

  • рудиментарна нирка;

  • полікістоз нирок;

  • солітарна кіста нирки;

  • карликова нирка.

2. Вкажіть, які з перерахованих методів обстеження застосуються в діагностиці полікістозу нирок:

  • УЗД;

  • цистоскопія;

  • ретроградна пієлографія;

  • екскреторна урографія;

  • крізьшкірна нефроскопія.

3. назвіть аномалії урахуса: а), б), в), г).

Відповідь: а) міхурово-пупкова нориця;

б) пупкова нориця;

в) кіста урахуса;

г) дивертикул сечового міхура.

4. Визначте логічно пов' язані пари:

Інфравезікальна обструкція

Аномалії урахуса

Аномалії сечоводу

Аномалії сечівника

Гіпоспадія

Уретероцелє

Пупкова нориця

Контрактура шийки сечового міхура

В. Задачі для самоконтролю.

1. У хворого при обстеженні з приводу болю в поперековій ділянці, періодичного підвищення артеріального тиску виявлено: при УЗД права нирка 7,3 х 3,2 см, товщина паренхіми 0,6 см. Структура нирки не змінена. На екскреторних урограмах права нирка зменшена у розмірах, ЧМС не змінена, функція нирки не зменшена. Патології з боку лівої нирки не знайдено. Діагноз?

В ідповідь: гіпоплазія правої нирки.

2. У хворої 19 років при напрузі з пупка виділяється рідина з запахом сечі, слиз. Хворіє на протязі всього життя. При фістулографії контраст, введений через норицю в ділянці пупка, попадає в сечовий міхур. Діагноз? Лікування?

В ідповідь: міхурово-пупкова нориця. Лікування оперативне – висіченя нориці.

3. Хворий 29 років скаржиться на періодичний біль в поперековій ділянці справа, підвищення артеріального тиску. При УЗД у верхньому полюсі правої нирки знайдено гідрофільне округле утворення, 7,5 х 6,5 см, верхня група чашечок деформована. Діагноз?

Відповідь: солітарна кіста правої нирки.

4. У хворого 1,5 років встановлено діагноз: крипторхізм. Ендокринних порушень не знайдено. Вкажіть на характер та терміни лікування.

Відповідь: лікування оперативне – опущення яєчка в один або два етапи; термін лікування – в 2-3 роки.

8. Матеріали для аудиторної самостійної підготовки:

8.1. Перелік практичних завдань, якими необхідно виконати за час практичного заняття:

- опанувати методикою обстеження хворого з аномаліями органів сечостатевої системи ;

- уміти розпізнавати на рентгенограмах ознаки аномалій органів сечостатевої системи;

- уміти виконати ретроградну уретрографию;

- скласти план обстеження, схему консервативної терапії й обґрунтувати необхідність і обсяг хірургічного лікування при аномаліях органів сечостатевої системи.

9. Інструктивні матеріали для оволодіння професійними уміннями і навичками:

9.1. Методика виконання роботи, етапи виконання

  • Вивчення рекомендованої літератури

  • Проведення курації хворих з аномаліями розвитку органів сечостатевої системи (опитування, физикальное обстеження, тлумачення результатів лабораторно-інструментального дослідження)

  • Знайомство з графами логічної структури заняття

  • Вивчення схем лікування

  • Рішення тематичних ситуаційних задач