Список рекомендованої літератури

1. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної та соціальної географії. – К., 1997.

2. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. Одеса, 2009.

3. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів, 2003.

Тема 1. Теоретичні засади політичної географії. Політична географія як галузь суспільної географії. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: О. Шаблія, О. Топчієві, Де Блія, С. Когена, Л. Розенталя, Р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.

Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (ПСС), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.

Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства. Риси геопросторової організації ПСС. Рівні геопросторових форм ПСС: державний, наддержавний, субдержавний.

Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.

Структура політичної географії: теоретична (теорія) ПГ, ПГ світу, політико-географічне країнознавство, географічна лімологія, географія політичних партій та рухів (географія політичної боротьби), електоральна географія (географія виборів), політико-географічне реґіоналістика, регіональна політика (географія політики).

Зв’язки ПГ з іншими науками: соціально-економічною географією, географія населення, географією культури, військовою географією, загальною теоретичною географією, політологією, правознавством (міжнародне право), економічними науками, соціологією, історією, філософією та ін.

Політична географія і геополітика. Культурно-психологічний підхід до геополітики. Концептуальний підхід. Геополітична структура світу. Основні завдання геополітики. Академічна геополітика. Практична геополітика.

Політична географія і геостратегія. Аналіз політичних та воєнних доктрин. Основна структура геостратегії.

Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.

Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський.

Функції ПГ: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.

Тема 2. Особливості історичного розвитку політичної географії. Проблеми періодизації політичної географії. Три великих періоди: протонауковий, квазінауковий, науковий, кожний з них має ще свою внутрішню градацію.

Протонауковий період. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. Політико-географічні відомості про країни Стародавнього Сходу, давньої Греції і писемні джерела, які дійшли до сьогодні. Науковий внесок грецьких

вчених: Гіппократ, Платон, Арістотель, Страбон. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.

Внесок у розвиток політико-географічних та геополітичних ідей: Н. Мкаккіавеллі, К, Клаузевіца, Ж. Бодена, Ш. Л. Монтеск’є, Й. Гердера, К. Ріхтера, В. Петті, М. Ломоносов, І. Татищева, Ґ. Ахенваль та ін.

Квазінауковий період. Почався XIX ст. до 40-х років XX ст. В цей період політична географія і геополітики розвивалися як одна дисципліна. Внесок у розвитку ПГ німецької школи: Ф. Ратцель, Р. Чєллєн, К. Гаусгофер,

К. Шмідт; французька школа: П. Відаль де ля Бляш, Ж. Ансель, А. Деманжон; японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.; англійська школа: Г. Маккінедер; американська школа: А. Меган, Ж. Готтманн, І. Боумен, Н. Спайкмен.

Науковий період розвитку політичної географії у деякій мірі збігається у часі з попереднім. Політична географія і геополітика розглядається як необхідний елемент стратегії територіально-політичної організації суспільства. Світова політична географія в 1950-х – початку 1970-х років. Функціональна держава Р. Гартшорна. Іконографія Ж. Ґоттманна. Теорія “єдиного поля” С.Джонса. Період позитивістської “кількісної революції”. Структурнго-функціональний аналіз в ПГ. Бігейвіористський підхід в ПГ. Екологічний підхід в ПГ. Гуманістичний напрям в ПГ.

Новітня ПГ: Сучасна проблематика ПГ. Теорія „світових систем” і ПГ. Концепції держави в ПГ. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору, Критична геополітика. Політичний простір і геополітичне положення. Концепції мультикультуралізму. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності. Проблема масштабу в політичній географії. Концепція місця і контекстуальний підхід.

Тема 3. Розвиток політико-географічних ідей в Україні. Уривкова політико-географічна інформація про Україну в літературних пам’ятках IX-XIII століть. Внесок у розвиток політико-географічної думки ранніх гуманістів (Ю. Дрогобич. С. Оріховський-Роксолан). Політико-географічні уявлення в період визвольної боротьби українського народу. “Історія Русів” Г. Кониського. Діяльність В. Капніста. Політико-географічні ідеї діячів Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Гулак, М. Костомаров). Внесок у розвитку ПГ України М. Драгоманова, П. Чубинського, І. Франка, Ю. Бачинського, М. Міхновського М. Грушевського. Політико-географічна проблематика в програмах українських політичних партій в кінці XIX – на початку XX століття. С.Рудницький – фундатор національної політичної географії і політичної географії України.

Політична географія і геополітика на початку ХХ століття. Обґрунтування вченими політико-географічного та геополітичного положення України (С. Рудницький, В.Ґеринович; В.Кубійович, В. Садовський, М. Кордуба, В. Кучабський, С. Томасівський, Ю. Липа). Обґрунтування національної території України. Визначення місця України у „велепросторі” європейських держав ( Р, Димінський, А. Синявський; В. Кубійович).

Тема 4. Територія у політичній географії. Поняття території у політичній географії. Політико-географічна геоторія. Політико-географічне розуміння території. Політико-географічні властивості території. Політиико-географічне відношення території. Політико-географічні територіальні процеси. Держава і простір. Юридичні характеристики території. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія. Міжнародні ріки, протоки і канали. Територія із змішаним режимом. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення; Нейтральні території. Екстериторріальність. Оренда території.

Тема 5. Політико-географічна лімологія. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація. Традиційні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: історико-картографічний підхід; класифікаційний підхід; функціональний підхід; географо-політологічний підхід. Новітні підходи і методи геогра­фічних досліджень державних кордонів: світосистемно-ідентичний (дослідження кордонів через призму концепцій світових систем і ідентичності) підхід, геополітичний підходи, кордон як соціальне представлення; кордон в у контексті: Політика – Сприйняття (рецепція) – Практика (ПСП); Екополітичний підхід. Поняття прикордоного простору. Типологія кордонів і прикордонного простору. Транскордонні райони. Неконтрольовані території.

Тема 6. Географія політичної боротьби і виборів. Політичні партії та партійні системи. Типологія політичних партій. Головні риси історії формування політичних партій. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні. Електоральна географія. Основні теорії західної електоральної географії. Аналіз політичної ситуації. Типологія виборів. Типи виборчих систем. Політична поведінка населення. Мажоритарні системи. Напівпропорційні системи. Пропорційні системи. Змішані системи. Географія політичного протесту.

Тема 7. Політична карта світу. Етапи формування політичної карти світу. Імперії і колонії. Післявоєнний біполярний світ – постбіополярний світ. Міжнародні організації, альянси, угоди. Транснаціональні корпорації і їх роль в світі. Недержавні утворення на карті світу. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.

Тема 8. Сучасний розвиток геополітики. Стратегія анаконди. Теорія доміно. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”. Атомна дипломатія Г. Алперовця. Доктрина Брежнєва. Докрина Д. Майнінга „Два блоки – дві культури”. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”. Внесок у розвиток геополітики П. Галуа, Й. Галтунґа. Теорія мондіалізму Г. Кіссенджера. Доктрина „Великої Шахівниці” З. Бзежінського. Поняття світового порядку. Визначення світового порядку К. Ясперсом. Складові світового порядку. О. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість. Концепція мондалізму. Концепція нового світового порядку Римського клубу. Геополітичні погляди Ф. Фукуями.