19. Феномен «географія натовпу». Прийоми управління натовпом зсередини

Феномен «географія натовпу» - Натовп не володіє позиційно рольовою структурою і в процесі емоційного кружляння він гомогенізується. Разом з тим в натовпі часто утворюється свій параметр неоднорідності, пов'язаний з нерівномірною інтенсивністю циркулярної реакції. Географія натовпу (що особливо виразно фіксується при аерофотозйомці) визначається відмінністю між щільнішим ядром і розрідженою периферією. У ядрі акумулюється ефект емоційного кружляння, і той, хто там опинився, сильніше відчуває його вплив.

Прийоми управління натовпом зсередини.

1) Так, два три агенти, проникнувши в ядро агресивного (або готовою перетворитися на агресивну) натовпу, імітують переляк і розпускають чутки: «Вони йдуть! У них зброя!». Рекомендується також по можливості поєднувати це із звуками схожими на постріли за рогом. Під впливом таких стимулів замість масової агресії виникає масова паніка, що в конкретних випадках все таки «менш погано».

2) Ще один варіант: увага агресивного натовпу переноситься на інший об'єкт. У такому разі або жертвою насильства стає не той, на кого лють була спочатку направлена (один з самих підлих прийомів політики взагалі і маніпуляції натовпом зокрема; хоча іноді жертвою може стати сам провокатор насильства), або натовп з агресивного перетворюється на той, що здобуває, що, з погляду соціальних наслідків, «менш погано».

20. Механізми утворення натовпу

Два основні механізми:

 чутки

 емоційне кружляння (синонім - циркулярна реакція ).

Механізм емоційного кружляння.

Уявіть собі повний зал, де розказаний дуже смішний анекдот і всі голосно сміються. Ви тільки що увійшли і не чули жарт, проте загальний настрій захоплює і ви від душі смієтеся разом зі всіма. Це найпростіший і нешкідливіший приклад взаємного зараження, який і називають циркулярною реакцією.

Втім, навіть заразлива веселість не завжди буває абсолютно нешкідливою. У театральних акторів існує жаргонний вираз: «повело». Воно означає таку неприємну ситуацію, коли в найдраматичніший момент спектаклю кому те з тих, що беруть участь в сцені «потрапила в око смішинка». Актор «пирскає від сміху», це абсолютно недоречний стан передається партнерам - і сценічна дія руйнується.

Є і страшніші приклади. У XIV столітті Європу охопила «чорна смерть» - епідемія чуми, що понесла більше 20 мільйонів життів. Основним способом лікування залишалися, як повелося, ревна молитва, покаяння, цілування хреста і скрупульозне відправлення всіх церковних обрядів. В розпал цього лиха наступило свято Святого Вітта, який завжди супроводжувався масовими бенкетами і танцями. Особливо бурхливо святкування відзначали в Італії. Виснажені люди, що зневірилися, напившись вина, починали ритмічно танцювати, доводили себе до істеричного стану і, вже не в силах зупинитися, падали як мертві. Зловісна і заразлива веселість передавалася від одного міського району до іншого, від села до села, залишаючи за собою бездиханні людські тіла. Цей кошмарний епізод, зафіксований літописцями, отримав віддзеркалення в художній літературі (найбільш відома росіянам пушкінська п'єса «Бенкет під час чуми»), а також в сучасній психологічній і медичній термінології, де «танець Святого Вітта» означає відомий клінічний симптом.

Отже, циркулярна реакція - це взаємне зараження, тобто передача емоційного перебування на психофізіологічному рівні контакту між організмами. Зрозуміло, циркулювати може не тільки веселість, але і, наприклад, нудьга (якщо хтось починає позіхати, таке ж бажання відчувають і оточуючі), а також спочатку зловісніші емоції: страх, лють і так далі

Для кращого розуміння того, що таке циркулярна реакція, доцільно порівняти її з комунікацією - контактом між людьми на семантичному рівні. При комунікації має місце той або інший ступінь взаємного розуміння, інтерпретації тексту, учасники процесу приходять або не приходять до згоди, але в будь-якому випадків кожен залишається самостійною особою. Людська індивідуальність формується в комунікаційних зв'язках і багато в чому залежить від різноманіття смислових каналів, в які людина включена.

Навпаки, емоційне кружляння стирає індивідуальні відмінності. Ситуативно знижується роль особового досвіду, індивідуальної і ролевої ідентифікації, здорового глузду. Індивід відчуває і поведінково реагує «як всі». Відбувається еволюційна регресія: актуалізуються нижчі, історично примітивніші пласти психіки.

«Свідома особа зникає, - писав із цього приводу Р. Лебон, - причому відчуття всіх окремих одиниць, створюючих ціле, іменоване натовпом, приймає один і той же напрям». Тому «в натовпі може відбуватися тільки накопичення дурості, а не розуму». Те ж спостереження можна зустріти в працях інших дослідників. Наприклад, у 3. Фрейда читаємо: «Схоже, досить опинитися разом великій масі, величезній безлічі людей для того, щоб всі моральні досягнення складових їх індивідів негайно розсіялися, а на їх місці залишилися лише найпримітивніші, найстародавніші, найгрубіші психологічні установки».

У людини, охопленої емоційним кружлянням, підвищується сприйнятливість до імпульсів, джерело яких знаходиться усередині натовпу і резонує з домінуючим станом, і одночасно знижується сприйнятливість до імпульсом ззовні. Відповідно посилюються бар'єри проти всякого раціонального доведення. Тому в такий момент спроба впливати на масу логічними аргументами може виявитися невчасною і просто небезпечною. Тут необхідні інші прийоми, адекватні ситуації, і якщо ви ними не володієте, то краще триматися від натовпу подалі.

Циркулярна реакція, як всяке соц і пс феномен, не є однозначно негативним чинником. Вона супроводжує будь-який масовий захід і групову дію: сумісний перегляд спектаклю і навіть фільму, дружнє гуляння, бойову атаку, ділові або партійні збори і так далі і тому подібне У життєдіяльності первісних племен процеси взаємного зараження перед битвою або полюванням виконували найважливішу роль. До тих пір, поки емоційне кружляння залишається в рамках визначеної, оптимальної для кожного конкретного випадку міри, воно служить об'єднанню і мобілізації і сприяє посиленню інтегральної ефективності групи (психологи називають це фасцинацією). Але, перевищивши оптимальну міру, цей чинник обертається протилежними ефектами. Група вироджується в натовп, який стає все менш керованим за допомогою нормативних механізмів і разом з тим все легше схильним до ірраціональних маніпуляцій.

Вірогідність виникнення циркулярної реакції зростає в періоди соціальної напруженості. Логічно було б вважати, що напруженість, у свою чергу, виникає тоді, коли обстановка об'єктивно стає дуже поганою. Проте дослідження істориків і психологів показують, що це не завжди так і навіть найчастіше не так.

А. де Токвіль вказав на те, що революційній кризі зазвичай передує тривалий період підвищення економічних і політичних показників (об'єм політичних свобод, доступ до інформації, перспектива вертикальної мобільності і т. д.). Наприклад, рівень життя французьких селян і ремісників перед початком Великої французької революції був найвищим в Європі; на початок антиколоніальної революції в Північній Америці це були найбагатші і добре керовані колонії миру і так далі

Паралельно зростанню можливостей ростуть потреби і очікування людей. У такий момент зростання об'єктивних показників змінювалося їх відносним зниженням (дуже часто - унаслідок невдалої війни, затіяної правителями, які також піддалися загальній ейфорії). На тлі очікувань, що продовжують за інерцією рости, це обертається масовою фрустрацією, а та, у свою чергу, агресивними і (або) панічними настроями.

Американський психолог Дж. Девіс вивів інтегральний графік, який володіє серйозним прогностичним потенціалом. Загальний висновок досить парадоксальний, але підкріплений великим фактичним матеріалом. Поки люди живуть стабільно погано (з погляду зовнішнього спостерігача), вони не випробовують хворобливої незадоволеності і вірогідність внутрішніх вибухів мінімальна. Небезпека з'являється там, де є очікування, що ростуть. Виявлено особливий соціально політичний синдром Передкризової людини (Homo prae crisimos), яка вимагає особливої уваги з боку відповідальних політичних лідерів.

Багато людей переживають схожі емоційні стани при високому ступені невизначеності і думають про одне і те ж, охоче групуються, обговорюють тему, що хвилює, гарячково шукають інформацію, ширять чутки - і це може вилитись у взаємну емоційну індукцію, що переходить в стихійні форми масової поведінки. Досвідчені політичні партії і керівники організовують в такий період чергування невеликих груп агентів, по дві три людини. Зрозуміло, у них немає ніяких пізнавальних знаків (навпаки, вони повинні бути максимально схожими на випадкових перехожих, «людей з натовпу»), зате є певний досвід, знання, інтуїція, рішучість і, бажано, деякий мінімум акторських здібностей, щоб в потрібний момент ефективно втрутитися в хід подій і запобігти їх несприятливому розвитку.