27. Комунікаційний простір та його організація.

Типи комунікаторів

- які мають вплив в одній сфері

- які мають вплив в багатьох сферах

Характеристики ключового комунікатора:

- займає центральне місце в групі, відображає цінності групи

- його статус вищий за статус інших

- освічений

Методи пошуку ключових комунікаторів:

- соціометричний метод – членів групи запитують, до кого вони звернуться за порадою

- метод самовизначення – респондент відповідає на ряд питань, самоаналіз

- метод спостереження – коли говорить справжній лідер, люди його слухають

27. Ефекти масової комунікації

„Ефект ореолу”. Люди не вибирають депутатів та політиків. Їх спочатку обирає телебачення. Після того і „вибраних” виникає „ефект голубого ореолу”. А потім реальні виборці виконують волю телебачення, що виникаї з підсвідомості.

„Ефект бумерангу”. Дисфункціональний ефект поганої пропаганди. Передозування інформації. Існують багато фактів кумулятивного накопичення пропагандистського впливу та перенасичення людини тою чи іншою інформацією.

27. Модель резонансної комунікативної технології г.Почепцова

27. Роль подій в комунікаційному просторі за г.Почепцовим

27. Міфи в комунікаційному просторі

Броніслав Малиновський (Великобританія), вивчаючи міфологічну комунікацію у примітивних суспільствах, дійшов висновку, що за умов відсутності засобів масової комунікації міфи мали соціальний характер, були "матрицею соціального порядку і зведень прикладів моральної поведінки". Отже, міф є суттєвою складовою цивілізації, який "вирішує" певні суспільні проблеми. Переказ міфів, сказань, казок тощо "пронизує" первісне суспільство комунікативними зв'язками, утримуючи його цілісність.

Арсеній Гулига (Росія) вважає, що міф є формою свідомості, а "руйнування міфу" приводить не до панування раціональності, а до утвердження іншого міфу. Коли на зміну високому міфу приходить низький — біда: цивілізація іде вперед, але культура розпадається".

Міф побудований на принципі претендента, тобто того, що вже було. До того ж зауважимо, що перевірити міф неможливо. Та, зрештою, цим ніхто і не займається, оскільки в цьому немає потреби.

Згадаймо, що міф має раціональну та ірраціональну компоненти. І невідомо, яка з них домінує. Наш сучасний досвід свідчить, що, скажімо, на політичних виборах раціональний підхід демонструє не більше третини людей. Переважна більшість робить це на основі неповної інформаційної картини світу (однієї чи кількох подій політичної програми, поведінки, біографії людини тощо).

Отже, спираючись на структуру міфу за принципом "раціональне — ірраціональне", зазначимо, що раціональна компонента залежить від повноти інформаційної картини події, явища, людини. А ірраціональна може бути описана на рівні колективного безсвідомого (через архетипи). Відтак проблема дослідження міфів має системний характер, оскільки об'єкту вивчення властива складна, "розмита" структура.

Варто згадати К. Леві-Строса, який першим дав сучасну уяву про структуру міфу на основі його функцій. Він акцентує на тому, що суттю міфу є відносини, в результаті комбінацій яких і створюються складові міфу. Особливе значення К Леві-Строс надає повтору ситуацій, який виявляє структуру міфу.

На відміну від "класичної" міфологічної комунікації, іміджеві комунікація є, по суті, сучасним різновидом першої.

Різниця полягає в тому, що модель іміджевої комунікації передбачає можливість цілеспрямованої зміни іміджу, маючи у своїй структурі елементи "класичних" міфів.

Ми не можемо змінити міф про те, що земля стоїть на трьох китах, для поколінь, які вже померли. Але ми можемо змінити свою уяву про суть сталінського тоталітарного режиму під впливом нової, раніше не відомої нам інформації про мільйони жертв політичних репресій.

Або візьмемо давній міф "демократія — ефективна форма правління" періоду занепаду Афінської держави чи сучасного домінуючого стану США у світі.

Тож логічним виглядає висновок: кожне покоління, кожен час має свої міфи, які формуються комунікативними засобами сучасності. Більшою мірою це впливає на раціональні компоненти міфів. А ось колективне безсвідоме — річ дуже консервативна. І, виходячи з медико-біологічної та соціально-психологічної природи людини, можна передбачити, що ірраціональні компоненти свідомості, а відтак — і міфи, можуть "кочувати" в часі і просторі.