12. Елементарна колективна поведінка в концепції г.Блумера

Г.Блумер америк соціолог у роботі «Колективна поведінка» (1951) виділяє 2 форми колективної поведінки:

Елементарна – така колективне поведінка, яка не перебуває під впливом будь-яких правил ( приклади: збуджений натовп, біржова паніка, стан військової істерії, обстановку соціальної напруженості). Не визначається правилами та нормами, які діють у суспільстві, й виникає в умовах руйнування звичних форм людського існування, визначених взірців людської поведінки.

Організована форма – звичаї, умовності, організація, соціальні інститути та інші.

Потрібно, на думку Г. Блумера, дослідити закономірності перетворення елементарних форм колективної поведінки на організовані з тим, щоб навчитися вводити їх у русло прийнятних для суспільства інститутів і правил, адже в такому випадку вони не будуть становити небезпеку для стабільності соціального і політичного порядку в суспільстві.

Першим кроком у такому напрямі, на думку Г. Блумера, має стати перетворення невротичної тривоги, яка виникає в умовах руйнування звичних для людей форм їх діяльності у суспільстві й відштовхує людину від спілкування з іншими, на соціальну три­вогу, яка й породжує основні форми елементарної поведінки людей, а саме: натовп, масу і громадськість. Останні базуються на низці типових форм соціальної взаємодії людей. Ці форми, каже Г. Блумер, можуть бути охарактеризовані як механізми елемен­тарної колективної поведінки. До таких механізмів, зокрема, належать:

— товкотнеча, сенс якої полягає у тому, щоб зробити індивідів більш піддатливими один для одного. Чистою формою товкотнечі є гіпноз;

— колективне збудження, якому властиві повна зосередже­ність уваги індивіда на одному об'єкті та реорганізація почуттів, звичок та особистісних характеристик, зокрема посилення почут­тя безвідповідальності;

— соціальна інфекція як швидке, безсвідоме та нераціона­льне розповсюдження якихось настроїв потягів чи форм пове­дінки.

Окрім цього, кожна форма елементарної колективної поведін­ки має власний механізм відтворення, який враховує її специфіку та призначення. Для натовпу таким механізмом є гіпноз. Враховуючи це, формування натовпу відбувається під дією таких чинників: 1) подія, яка привертає увагу та збуджує інтерес людей; 2) втрата індивідом звичного самоконтролю та цілковите його підпорядкування збуджуючому об'єкту; 3) ситуація напруги, яка спонукає індивіда до дії, напрям якої задається об'єктом- подразником.

13. Характеристики масової свідомості.

Масова свідомість – один з видів суспільної свідомості, найбільш реальна форма її практичного існування. Це особливий вид суспільної свідомості, властивий значним неструктурованим кількостям людей (масам).

Масова свідомість визначається як спів падіння в певний момент основних і найбільш важливих компонентів свідомості великої кількості доволі різнорідних „класичних” груп суспільства (великих та малих), але не зводиться до них.

Це нова якість, що виникає зі спів падіння окремих психологічних елементів „класичних” груп.

В масовій свідомості відображені знання, уявлення, норми, цінності та зразки поведінки тої чи іншої сукупності індивідів, що виникає за певних обставин.

Вони виробляються в процесі спілкування людей та спільного сприйняття ними соціально-політичної інформації.

Згідно такого погляду, характеристиками масової свідомості є наступні:

1. загальносоціальна, а не лише групова типовість всіх компонентів

2. загальносоціальне визнання, санкціонованість тою чи іншою масою

Таким чином, масова свідомість – це надіндивідуальна та над групова за змістом, проте індивідуальна за формою функціонування свідомість. Хоча масова свідомість і реалізується в масі індивідуальних свідомостей, вона не співпадає за змістом з кожною з них окремо.