25. Реалізація права на ім’я.

Фізична особа має право на ім'я.

Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відпо­відно до своєї національної традиції.

У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо пере­кручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо пе­рекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно мас бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.

1. Ім'я фізичної особи є найдавнішим засобом її індивідуалізації у суспільстві. Окрім цього, ім'я визнається особистим немайновим благом фізичної особи (див. коментар до ст. 201 ЦК). Значення цього особистого немайнового блага в цивільному обороті полягає в тому, що фізична особа набуває прав та створює для себе цивільні обов'язки, а також здійснює ці права та виконує цивільні обов'язки під своїм іменем (див. коментар до ст. 28 ЦК).

За своєю структурою ім'я складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. До речі, історично українцям ніколи не була властива така частина імені як назвисько по бать­кові, достатньою вважалася наявність імені та прізвища, наприклад, Богдан Хмельниць­кий, Іван Мазепа тощо. Іменування по батькові як структурна одиниця імені стала наслід­ком певних запозичень з російської структури побудови імені. Окремо потрібно відмітити, що зазначення прізвища та ініціалів, які використовуються ніби для спрощення написання імені, інколи не може повністю ідентифікувати особу, чим створює певні проблеми, наприклад, при визначенні авторства за певними науковими стат­тями. Право на ім'я фізичної особи є особистим немайновим правом, яке включає в себе таку низку прав:

а) право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм іменем;

б) право вимагати від інших осіб звертатись до особи у відповідності із її іменем;

в) право на псевдонім;

г) право вимагати зупинити незаконне використання свого імені, а також будь-які інші

його порушення.

2. Право на володіння власним іменем закріплене у ч.І ст. 294 ЦК і включає в себе передбачену законом можливість фізичної особи бути носієм відповідного прізвища, ім'я та по батькові. Слід зауважити, що реалізадія^ Цього ..права відбувається внаслідок реалізації батьками (усиновлювачами), опікунами, а в передбачених законом випадках також і орга­нами опіки та піклування або ж судом іншого особистого немайнового права — права на

присвоєння імені. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. У випадку, коли мати, батько ма­ють різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. При цьому батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єд­нання їхніх прізвищ, наприклад, Петренко-Веремійський тощо.

Ім'я дитини також визначається за згодою батьків. Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. При цьому дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не ви­пливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Присвоюючи ім'я, батьки мають право використовувати ім'я, передбачене чи непередбачене Довідником власних імен, керуючись лише здоровим глуздом. Однак видається, що у випадку, коли батьки виявляють бажання присвоїти дитині певне «екзотичне» ім'я, наприклад, Плуг, Трактор, Усама Бен Ладен тощо, то органи опіки та піклування або ж суд можуть, врахову­ючи засади розумності (див. коментар до ст. З ЦК), а також вимоги до реалізації цивільно­го права (див. коментар до ст. 13 ЦК), відмовити батькам в реєстрації такого імені, керую­чись при цьому, передусім, інтересами дитини.

Найменування дитини по батькові визначається за іменем батька. У випадку народжен­ня дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. Однак згідно з Законом України «Про національні меншини в Україні» дозволяється громадянам, які слі­дують національним традиціям і не мають звичаю фіксувати «по батькові», записувати у паспорті дитини лише її прізвище та ім'я.

Якщо між батьками не досягнута згода щодо прізвища, імені та по батькові дитини, то цей спір може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Під поняттям транскрибованого слід розуміти такий запис імені особи, який як читається відповідно до національних традицій, так і пишеться, на­приклад, Віктор Кот (а не Віктор Кіт), Пьотр І (а не Петро І), Єкатєріна II (а не Катерина II), Иляна Косиндзяна (а не Уляна Косиндзяна) тощо.

Право вимагати від інших осіб звертатись до особи у відповідності з її іменем поля­гає в тому, що ніхто не має права на довільне спотворення в написанні чи вимові імені. Будь-яке спотворення, наприклад шляхом перекручування імені, є порушенням цього пра­ва. Потрібно звернути також увагу, що доволі часто відбувається спотворення імені шля­хом неправильної постановки наголосу, тому вважаємо, що фізична особа при записі її імені у відповідних документах має право вимагати вказати правильний наголос в її імені, чим попереджувати можливість відповідних зловживань з боку інших осіб.

Частина 3 ст. 294 передбачає, що у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Коли перекручення імені було здійснене у документі, то такий документ підлягає заміні, а якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.