- •Історичні передумови виникнення права на захист права інтелектуальної власності.
- •3. Острівна та континентальна системи права: спільне і відмінне.
- •4. Джерела права інтелектуальної власності.
- •5. Становлення та розвиток організацій колективного управління правами авторів. Принципи діяльності.
- •6. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Загальна характеристика.
- •7. Прийняття Цивільного кодексу та Кримінального кодексу України – суттєві кроки на шляху гармонізації українського законодавства із правом єс.
- •8. Світові тенденції охорони інтелектуальної власності та їх відображення в українському законодавстві.
- •9. Відображення положень міжнародних конвенцій та договорів у вітчизняному законодавстві.
- •11. Міжнародне співробітництво України у сфері інтелектуальної власності.
- •12. Суб’єкти та об’єкти прав інтелектуальної власності.
- •13. Об’єкти, що не охороняються авторським правом.
- •14. Терміни охорони прав інтелектуальної власності.
- •15. Співавторство та відносини між співавторами.
- •16. Випадки вільного використання твору.
- •17. Випадки вільного відтворення твору.
- •18. Види порушень прав інтелектуальної власності.
- •19. Поняття службового твору. Правовий режим використання службового твору відповідно до Цивільного кодексу України та Закону «Про авторське право та суміжні права».
- •20. Похідні твори. Особливості правової регламентації.
- •21. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав. Загальна характеристика.
- •22. Терміни охорони суміжних прав. Обсяг суміжних прав.
- •23. Способи цивільно-правового захисту прав.
- •24. Способи забезпечення позову у справах про порушення прав.
- •25. Реалізація права на ім’я.
- •26. Немайнові права авторів. Загальна характеристика.
- •27. Майнові права суб’єктів інтелектуальної власності. Загальна характеристика.
- •28. Договір: структура та основні види и 29. Структура типового договору
- •30. Реалізація права на винагороду (законодавче підґрунтя та практичний досвід).
- •31. Класифікація договорів.
- •34. Способи надання правової охорони назві твору
- •35. Плагіат: витоки явища, різновиди та міри відповідальності, що передбачені українським законодавством.
- •36. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Загальна характеристика.
- •37. Комерційне (фірмове) найменування. Поняття, функції, принципи, основні елементи. Вимоги що висуваються до комерційних найменувань.
- •38. Цивільна та адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •39. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •40. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
- •41. Об’єкти торговельних марок. Вимоги, що висуваються до торговельних марок.
- •42. Товарні знаки. Види. Обмеження у використанні товарних знаків.
- •43. Знаки, що використовуються для позначення охорони твору авторським, суміжним правом, як товарний знак, торговельна марка. Дивитись 42!!!!!!!!
- •44. Об’єкти промислової власності. Винахід, корисна модель. Спільне та відмінне. Основні вимоги до реєстрації.
- •45. Промисловий зразок. Види. Об’єкти промислових зразків. Вимоги до реєстрації.
- •46. Знак географічного походження товарів. Види та класифікаційні ознаки.
38. Цивільна та адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності.
Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності
Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративний захист прав.
Цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності є передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушеного права інтелектуальної власності, припинення порушення, а також майновий вплив на порушника. Поряд з цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності у сучасній юридичній літературі вирізняють господарсько-правовий захист порушених прав інтелектуальної власності підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Основна мета цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Спори, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності розглядаються загальними, господарськими та адміністративними судами.
Справа в суді порушується на підставі позовної заяви, яку подає в письмовій формі особа, права якої порушено, до суду. Як правило, позови до фізичної особи подаються в суд за місцем її проживання, а до юридичних осіб – за їхнім місцезнаходженням.
Загальними цивільно-правовими способами захисту прав, які поширюються також на захист прав інтелектуальної власності, є:
визнання права;
визнання правочину недійсним;
припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення,
примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідношення;
припинення правовідношення;
відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити право інтелектуальної власності іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.
Цей перелік доповнений положеннями, що стосуються виключно порушення прав інтелектуальної власності. Суд може постановити рішення, зокрема, про:
застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності;
опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо цього порушення.
Власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу захисту порушеного права. Наприклад, він вправі на власний розсуд вимагати або відшкодування заподіяних збитків, або стягнення на свою користь доходу, одержаного порушником внаслідок порушення права або виплати компенсації. Якщо порушено немайнові права інтелектуальної власності, зокрема, принижено честь, гідність автора або завдано шкоди діловій репутації власника прав, то така моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, право інтелектуальної власності якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка є власником права інтелектуальної власності, а також з можливого доходу, який могла б одержати ця особа. При визначенні розміру компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд враховує обсяг порушення і умисел відповідача.