6)Середньорічна сукупна дохідність (кінцева) за короткостроковими операціями може бути розрахована за формулою

де Р₁ — вартість акції на момент продажу; Т — кількість днів володіння акцією.

4.Сутність та оцінка вартості векселів

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобо­в'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів — прості та переказні.

Простий вексель (соло вексель) виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму в визначений термін у визначеному місці. Переказний вексель на відміну від простого виписується і підпи­сується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій стороні векселя підтвердити свою згоду сплатити по векселю (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати по векселю), держатель (власник векселя) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати по векселю.

За час існування векселів склалася спеціальна термінологія вексельного обігу.

Тратта – переказний вексель.

Трасант – особа, яка видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу.

Трасат – платник за переказним векселем.

Ремітент – власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу – комісійну винагороду.

Індосамент – передатний запис на векселі, відповідно до якого вексель передається іншій особі.

Індосант – новий власник векселя.

Акцепт – згода на оплату векселя.

Акцептант – особа, що дає згоду на оплату векселя.

Ремітент володіє векселем, пред'являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель з допомогою передавального підпису іншій особі в погашення свого боргу. Передавальний підпис, або індосамент, власник векселя (індосант) робить на користь іншої особи (індосатора) на зворотній стороні векселя.

По тому, як визначається в тексті назва отримувача коштів, векселі поділяють на:

• іменні, коли конкретно встановлюється назва отримувача;

• ордерні, коли треба сплатити конкретній особі або за його наказом іншій особі;

• на пред'явника.

Сфера застосування векселів охоплює відносини між:

• державою та суспільством при випуску казначейських векселів;

• господарюючими суб'єктами при оформленні комерційного кредиту;

• банками та клієнтами при емісії банком власних векселів та здійснення операцій з векселями.

На ринку перебувають три види векселів: комерційні, фінансові та фіктивні.

Комерційні векселі мають товарний характер і завжди пов'язані з оплатою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти для оплати. На відміну від комерційних, фінансові та фіктивні векселі не мають під собою реальної поставки товарів.

Фінансові векселі застосовуються комерційними банками для тимчасового залучення коштів на ринку, тобто мають в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному викориcтовується для мобілізації грошових ресурсів.

Фіктивні — для обслуговування протизаконних угод.

Різновидами фінансових векселів є:

- Векселі казначейські – один з видів державних цінних паперів, що випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані: для здійснення розрахунків; для зарахування в рахунок сплати податків до державного бюджету; як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

- банківські векселі – виписуються банком або групою банків. Перевагою їх є те, що банківський вексель являє собою засіб платежу, є способом вигідно розмістити капітал, має багаторазовий обіг;

- ціннісні (бронзові) векселі – векселі, що не мають майнового забезпечення. Вони переважно видаються з метою штучного збільшення боргів особи у випадку нездатності її нести відповідальність по зобов’язаннях;

- дружні векселі – векселі, які акцептує хтось по дружніх мотивах і сподівається, що він не буде нести відповідальність по зобов’язаннях.

Вексель виконує дві важливі функції: розрахункову (він може виконувати роль платіжного засобу) та кредитну, коли його використовують для відстрочки платежу та оформленні ним боргового зобов'язання.

Інкасація та доміціляція — основні розрахункові операції бан­ку, які пов'язані з оплатою векселів.

Інкасація векселя передбачає стягнення банком платежу з боржника.

Доміціляція полягає в дорученні векселедавця або трасата банку сплатити по векселю у зазначений термін за рахунок залишку коштів, що є на рахунку. Оплата такого векселя гарантована і здійснюється швидко.

До настання дня оплати вексель може бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому ціна його буде меншою від номінальної вексельної суми на величину так званого облікового процента, або дисконта. Купівлю векселя здійснюють до настання терміну оплати комерційні банки, називаючи таку операцію обліком або дисконтом векселя. При обліку векселя банк отримує дохід, що дорівнює сумі дисконта. Цей дохід утримується банком в момент обліку векселя. Проведення обліку банком відбувається з допомогою індосаменту — передаточного запису на зворотній стороні векселя. Індосамент містить доручення попереднього власника векселя одержати банку оплату за дисконтованим векселем. Відповідальність за виплату суми за векселем перед останнім векселеутримувачем, якому передані права і вимоги за векселем, солідарно несуть боржник і всі особи, що були власниками (попередні індосанти).